ДОБРА ЗВІСТКА

визначає Святе Письмо єдиним джерелом віри і життя. Оскільки багато груп, конфесій і культів також претендують на використання Біблії, як свого джерела віри та життя, Добра Звістка застосовує підхід до тлумачення Святого Письма, що його виклали лютеранські Реформатори, котрі в прагненні обновити Церкву згідно з ученням Христа, апостолів і пророків, навчали: Слово - вище від усього; Христос є живим і вічним виявом того Слова; Святий Дух створює віру лише через Євангеліє і Таїнства; всі вчення мають зосереджуватися на особі та ділі Христовім і, таким чином, мусять також відображати правильне розуміння Закону і Євангелія.

В ХРИСТІ

У 1521 році Ватикан вимагав, щоб Мартін Лютер відкликав своє вчення. Він відмовився. "Я стою на цьому, - сказав він. - Я не можу чинити по-іншому!" У відчайдушній спробі змусити Лютера замовкнути, Ватикан і його прибічники вмовили Еразма, провідного європейського інтелігента того часу, протистояти Лютеру в суперечках і підкорити його.

І це був бій! У своїй праці "Свобода волі'', Еразм стверджував, що людина може з власної волі "докладатися до того, що стосується спасіння". Тобто, людина може обрати слідувати за Богом, якщо забажає. Однак Лютер міркував по-іншому. У своїй книзі "Ярмо волі" Лютер наголошує, що звичайна людина не може ні досягнути свого спасіння, ні навіть бажати нового власного життя (Ефесян 2:1; Колосян 1: 21).

Ніщо не змінилося за останні 500 років. І сьогодні продовжується боротьба щодо того, має чи не має звичайна людина свободу волі у духовних справах. Незважаючи на багато зрозумілих цитат зі Святого Письма, що заперечують свободу волі людини в духовних справах (Луки 24:45; Івана 1:13; 6:44; Дії 16:14; Римлян 9:16; 1 Коринтян 1:30-31; Филип'ян 2:13), фальшива ідея, що людина має цю свободу волі, залишається основною сьогодні не лише в Римському Католицизмі, але також в богослов'ї більшості Протестантських церков.

Щоб переконати, що людина має свободу волі в духовних справах, багато протестантів сьогодні наголошують на Івана 1:12 і роблять невірний висновок, що "приймання Христа" є дією свободи волі людини. Вони зручно для себе уникають наступного вірша, який повністю спростовує цю теологію свободи волі, де Бог виразно говорить, що людина народилася "не з пожадливости мужа, але ... від Бога". Вони відкидають Біблійну правду, що віра - здатність отримувати - приходить від Бога і лише від Бога (Ефесян 2:10; 1 Петра 1:3). Як написав Св. Іван: "Людина нічого приймати не може, ЯК ЇЙ З НЕБА НЕ ДАСТЬСЯ" (Івана 3:27). Спасіння не залежить від вашої свободи волі!

ЯРМО ВОЛІ
Палкі суперечки про те, має чи не має людина свободу вибору в духовних справах, продовжували точитися протягом минулих 500 років. Багато хто намагався стверджувати, що це вчення - не більш як незначний інтелектуальний аргумент, який не має нічого спільного із спасінням. Зовсім ні! Якщо ви вважаєте, що є щось, що ви повинні зробити. щоб приєднатися до Бога, наприклад, прийняти рішення за Христа, тоді ваше спасіння є настільки певним, наскільки певною є ваша людська слабкість. З іншого боку, Добра Звістка для вас полягає в тому, що ваш ласкавий Бог через Своє життєдайне Слово в Хрищенні приводить вас до життя взагалі без будь-якої людської допомоги. "3 Нього [Бога] ви в Христі Ісусі" (1 Коринтян 1:30). Радійте Добрій Звістці, що ваше спасіння залежить від Ісуса від початку до кінця. Він є Автором, а не співавтором [вашої] віри (Євреїв 12:2). "Свобода волі" покладає запевнення вашого спасіння на слабкість вашої людської природи, а не на силу та благодать Божої божественної природи. Тому не встрявайте у безглузді суперечки щодо того, має чи не має людина свободу волі у духовних справах. Просто вірте Божому Слову, коли Він говорить: "Не залежить це ні від того, хто хоче, ... але від Бога, що милує" (Римлян 9:16).