ДОБРА ЗВІСТКА

визначає Святе Письмо єдиним джерелом віри і життя. Оскільки багато груп, конфесій і культів також претендують на використання Біблії, як свого джерела віри та життя, Добра Звістка застосовує підхід до тлумачення Святого Письма, що його виклали лютеранські Реформатори, котрі в прагненні обновити Церкву згідно з ученням Христа, апостолів і пророків, навчали: Слово - вище від усього; Христос є живим і вічним виявом того Слова; Святий Дух створює віру лише через Євангеліє і Таїнства; всі вчення мають зосереджуватися на особі та ділі Христовім і, таким чином, мусять також відображати правильне розуміння Закону і Євангелія.

Британський історик Юан Камерон стверджує, що п'ятсот років тому Реформація сприяла створенню більшої кількості літературних, художніх та музичних творів, ніж будь-який інший релігійний рух в історії.
Чому? Протягом "темних століть" до Реформації неясні церковні вчення породили обтяжені гріхом серця і стривожені душі. Однак, богослови Реформації, як Мартін Лютер, ще раз виявили, що Бог ставиться до нас твердо і милостиво, через грім Його Закону і сонячне сяйво Його Євангелія. Реформатори проголошували, Євангеліє, якого навчали Христос і апостоли, яке пояснювали отці давньої церкви. Це сповнене радістю послання було підхоплене письменниками, музикантами і художниками (подивіться на картини на цих сторінках).

РЕФОРМАТОРИ НЕ СТВОРИЛИ НОВЕ БОГОСЛОВ'Я
Чітким розрізненням Закону і Євангелія Реформатори, як і перші християни, повністю усвідомлювали важливість уникати плутанини і єресі. Наприклад, коли деякі юдейські християни наполягали, що спасіння залежить від Закону Мойсея (Дії 15:1-5), апостоли вирішили суперечку, пояснивши, як Бог діє через Закон і Євангеліє (Дії 15:6-11). Апостоли розуміли, що Законом Бог засуджує людей за гріх (Дії 15:10), але спасає людей від гріха через Євангеліє (Дії 15:11).
Ця суперечка про Закон і Євангеліє виявилася по-новому, коли єретик Маркіон (160) надто гостро виступив проти юдейських християнських проповідників. Маркіон відкинув весь Старий Заповіт і більшість Нового Заповіту, стверджуючи, що оскільки вони містять Закон, то їх написав нелюблячий "бог"! Як багато отців церкви, Тертулліан Карфагенський (близько 160-225) сказав правду, пояснивши, що один Бог використовував і Закон, і Євангеліє: "Обидва [Заповіти] належать Богу, Який говорить: "Побиваю й оживлюю Я" [Повторення Закону 32:39]. Раніше ми захищали подвійну владу Творця судити і милувати, "вбивати буквою" через Закон і "оживляти Духом" [2 Коринтян 3:6] (Проти Маркіона 11)

ПЕРШІ ХРИСТИЯНИ РОЗУМІЛИ, ЩО ЗАКОН І ЄВАНГЕЛІЄ ДІЮТЬ ПО-РІЗНОМУ
Коли римські імператори перестали переслідувати християн (313), виникла інша суперечка. Багато з тих, що залишили церкву через переслідування, тепер хотіли повернутися. Це розлютило деяких західних християн, які називались "донатисти" і сумнівалися, що Бог пробачить таких зрадників.
Суперечка донатистів глибоко турбувала мирянина на ім'я Тіконій (помер 400) і спонукала його написати першу рукописну книгу з поясненням Біблії для західних християн. Книга правил Тіконія допомогла вирішити суперечку, наголосивши на розрізненні між Законом і Євангелієм: "Обітниця [Євангелія] відрізняється від Закону; оскільки вони різні, їх не можна змішувати. Адже додання умов робить обітницю [Євангеліє] непевною" (Правило ІІІ).

ВИКОРИСТАННЯ БІБЛІЇ, ЯКЕ ДАЄ НОВЕ ЖИТТЯ!
Як ранні християнські письменники і Мартін Лютер, ми також повинні розрізняти Закон і Євангеліє. Найвизначніший проповідник у ранній церкві, Іван Золотоуст (близько 347-407) пояснив це важливе розрізнення: "У Законі грішник покараний; тут [у Євангелії] грішник приходить, охрищується і... живе, визволений від смерті гріха. Коли Закон ловить вбивцю, то вбиває його; коли благодать [Євангелія] ловить вбивцю, вона просвітляє його і дає йому життя" (Повчання VІ з Другого послання до коринтян).+