ДОБРА ЗВІСТКА

визначає Святе Письмо єдиним джерелом віри і життя. Оскільки багато груп, конфесій і культів також претендують на використання Біблії, як свого джерела віри та життя, Добра Звістка застосовує підхід до тлумачення Святого Письма, що його виклали лютеранські Реформатори, котрі в прагненні обновити Церкву згідно з ученням Христа, апостолів і пророків, навчали: Слово - вище від усього; Христос є живим і вічним виявом того Слова; Святий Дух створює віру лише через Євангеліє і Таїнства; всі вчення мають зосереджуватися на особі та ділі Христовім і, таким чином, мусять також відображати правильне розуміння Закону і Євангелія.

СЛОВО

---

РОЗУМІННЯ СЛОВА
Протягом усіх століть християни прагнули повністю збагнути те, що Боже Слово є живим, і зрозуміти відносини між написаним Словом і Ісусом, Словом Втіленим. ДОБРА ЗВІСТКА пропонує наступні роздуми двох шанованих віруючих про ці провідні теми.
На початку свого класичного твору "Слово Боже зростає" великий Біблійний дослідник Мартін Францманн підкреслює важливість розуміння того, що Боже слово є живе, якщо людина має повністю збагнути динамічну духовну основу Церкви Нового Заповіту. Францманн пише:
"Слово Боже росло" - три рази у Діях Святих Апостолів Лука використовує цей вислів, щоб підсумувати період історії першої церкви (Дії 6:7; 12:24; 19:20). Ці слова - красномовний вислів Біблійного поняття про божественне Слово. Сам наш Господь порівнював Слово з зерном, яке сіється, проростає й росте: "Зерно - це Боже Слово" (Лк. 8:11). Слово Господа є силою, і воно є активним; "воно панує владно", як Лука викладає у одному з уривків (Дії 19:20). Павло говорить про Євангеліє, як таке, "що плоди приносить і росте" (Кол. 1:6), а Петро говорить про "живе і тривале Слово Боже", як про "нетлінне зерно" (1Петр. 1:23).
Це "живе і активне" Слово (Євр. 4:12) є тому силою в історії; воно "шириться" і "славиться" у світі (2Сол. 3:1), в часі і місці, і серед людей; воно розпорошене в подіях, з'єднане зі світом і залучає людей. Слово Боже є Бог в дії; бо Бог не є лектором, Він є Богом, що "постійно працює", як говорив Ісус про Свого Батька, і про Себе Самого - Сина (Ів.5:17). Бог є Господом всієї історії, виявляє Себе у одкровенні Своїми могутніми діями, і Слово, яке Він дає Своїм пророкам, щоб ті пояснювали ці дії, робить їх міцною силою у світі. Його Слово і Його робота так тісно пов'язані, що і Старий Заповіт, і Новий Заповіт говорять про Божі великі діла просто як про діла Його Слова. Псалом 107, який величає ГОСПОДА, як Визволителя від усього злого, описує Його діла спасіння тих, хто "страждав за свої беззаконня", словами: "Він послав Своє Слово та їх уздоровив, і урятував їх з їхньої хвороби" (Пс. 107:17-20). Петро у службі в домі Корнилія може так підсумувати історію приходу Сина Божого у світ:
"Він [Бог] слово послав для Ізраїлевих синів, благовістячи мир через Ісуса Христа, що Господь Він усім" (Дії 10:36).

---

Людині неможливо повністю зрозуміти стосунки між Божим Словом у Біблії і Ісусом, Втіленим Словом. Щоб дати "легкий" натяк на суть цих відносин, Мартін Лютер пише у своєму поясненні Євангелія від св. Івана 1 наступне:
Коли людина має щось на думці, вона постійно подумки говорить до себе, радячись, що робити чи чого не робити. Вона постійно в собі говорить і зважує. А особливо коли людина приймає щось близько до серця, що робить її сердитою чи щасливою, її серце настільки переповнене злістю чи щастям, що її почуття неумисно виливаються через вуста. Бо слово - не просто здатність вуст, це швидше думка серця. Без такої думки зовні слово не вимовляється, або якщо вимовляється, то має суть лише коли слово, вимовлене вустами, відповідає слову серця. Лише тоді зовні вимовлене слово має значення; в іншому випадку воно не має змісту. Тому Бог передвічно мав Слово, думку, розмову із Самим Собою у Його божественному серці, якої не знають ангели і люди. Це і є Його Слово. Передвічно Воно було в батьківському Божому серці, і через Нього Бог вирішив створити небо і землю. Але ніхто з людей не знав про це рішення, поки Слово не стало тілом і не проголосило це нам. Це ми побачимо пізніше у словах (Ів. 1 :18): "Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був".
Але так само як Бог - Творець всіх творінь - є незміренно вищий над бідною нещасною людиною, яка є порохом, так нема жодного порівняння між словом смертної людини і Словом Вічного і всемогутнього Бога. Існує велике провалля між думками, обговореннями і словами людського серця і Божого. Бо Бог не є створеним або зробленим, як люди; Він вічний. Ніхто не дав Йому Його мову, Його Слово чи Його розмову. Те, що Він є, Він є від віку. А те, чим ми є, ми одержали від Нього, а не від себе. Він один має все від Себе.
Тому ця аналогія з нашим словом є невідповідною і нечіткою. Але хоча наше слово не може порівнятися з Його Словом, це порівняння дає нам тьмяне розуміння. Справді, воно спонукає нас обмірковувати це питання і краще розуміти його значення, порівнюючи думки І розмірковування людського серця з думками і міркуваннями Божими, і дає змогу зрозуміти, як Божий Син є Словом.