|
СЛОВО
"НА
ПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО..." (Івана
1:1)
Щоб
правильно зрозуміти Біблійне вчення про "Слово"
ми повинні зосередитися на початкових словах Євангелія св.
Івана: "На початку було Слово… І Слово в Бога було, І
Бог було Слово… І Слово сталося тілом, і перебувало між нами,
повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як
Однородженого від Отця" (Ів. 1:1, 14).
Св. Іван використовував такий самий вислів, коли починав своє
перше послання: "Що було від початку, що ми чули, що
розглядали, і чого руки наші торкалися, - про Слово життя,
- а життя з'явилося, і ми бачили, і свідчимо, і звіщаємо вам
життя вічне, що в Отця перебувало і з'явилося нам, - що ми
бачили й чули - про те ми звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність
із нами. Спільність же ваша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом"
(1 Івана 1:1-3).
"СЛОВО"
Є ЛЮДИНОЮ!
У попередньому абзаці апостол Іван називає Ісуса Христа "Словом".
На перший погляд, це досить дивно. Ми зазвичай не думаємо
про "слово", ЯК ПРО ОСОБУ. Взагалі, "слово",
як про особу. Взагалі, "слово" - це звук, який виникає
від руху повітря з легень через голосові зв'язки, а язик і
губи надають слову його визначену форму. Нас навчили розпізнавати
цей звук для визначення чогось - думки, речі чи особи. Або
ми використовуємо термін "слово" для опису написаних
букв, які визначають звуковий сигнал. АЛЕ МИ ЗАЗВИЧАЙ НЕ ДУМАЄМО
ПРО САМЕ СЛОВО, ЯК ПРО ОСОБУ, ХОЧА ЦЕ САМЕ ТЕ, ПРО ЩО ГОВОРИТЬ
АПОСТОЛ ІВАН.
- Це Слово, - говорить Іван, - завжди існувало з Богом. Фактично,
він наполягає, що це Слово є Богом. Він хоче поділитися з
читачами захоплюючою, необхідною новиною: що це Слово стало
тілом і перебувало серед нас. Іван бачив на власні очі це
Слово. Він торкався цього Слова і тепер хоче дати свідчення
нам, людям, про це божественне Слово в тілі (1 Ів. 1:1).
За св. Іваном, Слово Боже є особою, яку апостол ототожнює
із Самим Богом. Існуючи споконвіку разом з Отцем, це слово
втілилося "як настало виповнення часу" (Гал. 4:4).
Зачатий від Духа Святого, Він народився від Діви Марії.
У
ПРОПОВІДУВАННІ ХРИСТА АПОСТОЛИ ПРОГОЛОШУВАЛИ "СЛОВО"
У
день П'ятидесятниці учні "переповнилися всі Святим Духом,
- і зачали говорити Слово Боже зі сміливістю" (Дії 4:31).
Чим є це Слово? Учні проповідували все, що зробив Ісус Христос
у Його житті, стражданнях, смерті й воскресінні, щоб врятувати
світ. Павло і Варнава говорили євреям в Антіохії Пісідійській,
що "до вас перших потрібно було говорити Слово Боже"
(Дії 13:46). І знову, саме це Слово Боже є посланням про все,
що Бог зробив у Ісусі Христі і через Нього (див. Лк. 8:11;
Ів. 17:6; Рим. 9:6; 1 Кор. 14:36; 1 Ів. 2:14).
Апостоли проголошували це Слово всюди, де ходили. Вони не
могли не говорити про те, що бачили і чули (Дії 4:20), говорячи
завжди про Ісуса, Слово. У відповідь на розпачливе запитання
в'язничного сторожа у Филипах Павло й Сила могли йому лише
вказати на Ісуса Христа і сказати: "Віруй у Господа Ісуса,
- і будеш спасенний ти сам та твій дім"(Дії 16:31). Ісус
сказав, що в Ньому ми бачимо Отця (Ів. 14:9), а Слово Його
- то Слово Отця (Ів. 14:24). Ісус є Словом Божим до нас і
для нас.
БОГ
ПРОМОВЛЯВ ЙОГО СЛОВО РІЗНИМИ СПОСОБАМИ
Але навіть до народження Ісуса Бог говорив. "Багато разів
і багатьма способами в давнину промовляв був Бог до отців
через пророків", - говорить автор Послання до євреїв
(Євр. 1:1). Книги Старого Заповіту містять свідчення цього
твердження. Єврейський термін для слова (дабар) використовується
у Старому Заповіті більше 500 разів у стосунку до Божого Імені.
Усюди у цих писаннях Бог змальовується, як промовляючий Бог.
Він спілкується з Його творіннями. Він промовляє до них словами
і відкриває Себе так, що людина спроможна прийняти й усвідомити
Його одкровення. Книги Старого Заповіту говорять нам, що Бог
у різні часи безпосередньо спілкувався з різними людьми. Бог
говорив з Адамом перед гріхопадінням (1М: 6:14). Через диво
палаючого куща Бог говорив до Мойсея (1М 2:16-17). На горі
Синай Бог промовляв до Мойсея, коли дав йому дві таблиці кам'яні,
написані пальцем Божим (2М 31:18).
Хоча Бог говорив "уста до уст" із Мойсеєм (4М 12:6-8),
Він промовляв Свої слова і через інших людей. Ісус Навин скопіював
слова Мойсея і "склав заповіта з народом... і написав
Ісус ті слова в книзі Божого Закону" (Єг. 24:25-26).
Те, що написав Ісус Навин, стоїть поряд із законом Мойсея,
як Слово Господнє.
Після смерті Ісуса Навина Бог покликав суддів, які розпочали
свої пророцькі вислови словами: "Так сказав Господь,
Бог Ізраїлів: Я вивів вас із Єгипту, і випровадив вас із дому
рабства" (Суд. 6:8; див. 1 Сам. 10:18). Цар Давид у час
визволення від його ворога Саула співає пісню перемоги:
"Дух Господній говорить в мені, а слово Його - на моїм
язику!" (2 Сам. 23:2). Характерною рисою пророків Старого
Заповіту є визначення їх пророцтв, як "Слова Господнього"(напр.,
Іс. 1:10; 2:1). Пророк Амос починає свої пророцтва такими
словами: "Слова Амоса, що був між вівчарями з Текої...
Так говорить Господь" (Ам. 1:1,3).
Старий Заповіт також описує неповторні способи, якими Бог
виявляв Себе. Він використовував віщування пророків: законні
звинувачення (Іс.1:2), риторичні запитання (Іс. 1:18) і символічні
дії (Іс. 20:2). Цим одкровенням часто передують такі явища,
як "видіння Ісаї" (Іс. 1:1), і Слово, "що бачив
Ісая, син Амосів" (Іс. 13:1). У описі спілкування Бога
з Його народом використовуються навіть чуття смаку й дотику
(напр., 2М 3:1-6; Єр. 15:16; 20:9).
БОЖЕ
СЛОВО Є ЖИВИМ
Слова Божі є словами Божими незалежно від того, промовляються
вони Самим Богом чи через Його посередників. Те, що говорять,
пишуть чи роблять Божі представники, є від Бога. Слова, які
Він промовляє безпосередньо Сам, як і слова, які Він говорить
через людей, мають Його силу й могутність.
Тому, Слово Боже завжди досягає Його наміру незалежно від
шляху, яким воно приходить. Вислів із Буття 1: "І сказав
Бог: "Нехай станеться... і сталося так", є правдивим
для всіх Його слів. Псалмоспівець пише: "Словом Господнім
учинене небо" (Пс. 33:6).
Боже Слово завжди виконує Його мету. Через пророка Ісаю Бог
говорить:
"Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається,
аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає
сівачеві, а хліб їдунові, - так буде і Слово Моє, що виходить
із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить,
що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його
посилав!" (Іс.55:10-11).
ЧИ
ГОВОРИТЬ БОГ 3 НАМИ СЬОГОДНІ?
Отже,
ми зосередили нашу увагу на Христові, Втіленому Слові, на
словах про Нього і Його словах, і на словах, які Бог промовляв
через пророків Старого Заповіту. Але постає питання: "Чи
Бог все ще говорить з нами сьогодні?" Якщо говорить,
тоді де і як?
Коли ми чуємо вислів "Слово Боже", більшість із
нас автоматично думає про Біблію. Але чи є ця книга справді
Словом Божим до нас, чи вона тільки "містить Слово Боже"?
БОГ
ДІЄ ЧЕРЕЗ ЛЮДЕЙ
Ми можемо впевнено сказати про Біблію, що вона є зібранням
документів, які Християнська церква визначила й прийняла як
святі писання.
Однак, кожен з цих документів несе сліди людського авторства,
спричинені історичними обставинами часів кожного автора, культурним
оточенням, освітою, природними здібностями й обдаруваннями,
індивідуальними процесами мислення, характером, інтересами,
письменницьким стилем і викладом. Ці Біблійні документи відображають
широкий спектр життєвих покликань авторів - цар, селянин,
рибалка, лікар, суддя, історик чи учень.
Більше того, ці писання Старого і Нового Заповітів мають всі
характерні риси випадкових писань, підготованих у відповідь
на певні історичні ситуації. У Біблійний канон вміщені різні
по стилю літературні твори - проза і поезія, історичні описові
і пророцькі передбачення, прислів'я і притчі, молитви і літургійні
читання, листи і законні угоди, символи віри й гімни, служби
і доктринні трактати.
У Святому Письмі нема нічого, щоб могло припустити, що Святий
Дух дав Біблійним авторам особливий небесний словник чи божественну
граматику. Біблійні письменники використовували просту людську
мову, звичайні граматичні та синтаксичні принципи і літературні
форми та засоби, які використовувалися у літературі для ефективного
спілкування.
Більше того, Біблійні автори цих писань особливо відмічають,
що вони досліджували і використовували усні й письмові джерела
для підготовки своїх писань (напр., 4М 21:14; Єг. 10:13; Лк.
1:1-4). У жодному з них нема найменшого натяку, що вони "написані
на небесах" чи що Біблія не є тим, чим здається: зібранням
писань, авторами яких є люди.
СЛОВО
КРИТИКУЮТЬ
Однак, пам'ятаючи про сказане вище, ми повинні відмітити,
що протягом століть християни ставилися до Біблії, як до надхненного
Слова Божого, певного у всьому, чого воно навчає. До ХVІІ
ст. фактично всі християни вірили, що писання Старого та Нового
Заповітів є надхненним, непохитним, правдивим Словом Божим.
Але чи можна дотримуватися цього традиційного погляду сьогодні?
Без сумніву, багато хто говорить: НІ. Правдивість Святого
Письма й обов'язкова природа того, що воно навчає, сьогодні
критикуються майже повсюдно. У багатьох Християнських церквах
надхненне Слово Боже піддається сумніву в основному через
широке визнання історико-критичного методу.
Історико-критичний підхід до вивчення Біблії сягає корінням
до руху ХVІІІ ст., який називався "Прозрінням".
З "Прозрінням" прийшла точка зору, що оскільки Біблійні
писання були створені людьми, вони можуть і повинні вивчатися,
як і інші документи, створені людьми.
Не дивно, що коли до цих писань поставилися, як до простих,
здатних до помилок людських творінь, багато дослідників Біблії
зробили висновок, що ці документи зовсім не є словами Божими,
а просто людськими писаннями, які можуть бути і помилковими.
Припущення цих вчених швидко стали для них "істиною".
Історико-критичний метод ставить того, хто вивчає Святе Письмо,
над Божим Словом, а не під ним. Такий спосіб вивчення Біблії
робить неможливими ставлення до слів Святого Письма, як до
слів Самого Бога. Воно дає нам запитання, яке диявол дав Єві
у Едемському саду: "Господь справді так сказав?"
СВЯТЕ
ПИСЬМО САМО СВІДЧИТЬ ПРО СЕБЕ
Погляд на Святе Письмо лише як на витвір людини, прямо суперечить
тому, що свідчить про себе воно саме. Писання Старого і Нового
Заповітів претендують на більше, ніж прості створені людиною
документи. Автори цих документів не бачать ніякої суперечності
у ототожненні слів, записаних у цих писаннях зі словами Самого
Бога. Не тільки прямі цитати Бога зі Старого Заповіту визнавалися
апостолами Нового Заповіту словами Божими, але як пише св.
Павло у 2 Посланні до Тимофія 3:16: "усе Писання Богом
надхненне"(теопнестес, тобто Бог надихнув). Люди - автори
цих слів - "звіщали від Бога, впроваджені Духом Святим"
(2 Петр.1:21). Визначною характеристикою документів Нового
Заповіту є одностайне твердження, що писання Єврейського Старого
Заповіту є божественно надхненними.
Так само, автори писань Нового Заповіту не вагаючись називали
свої писання "не вивченими словами людської мудрости,
але вивченими від Духа Святого" (1 Кор. 2:13). Сама будова
канону Нового Заповіту вказує на переконання ранньої церкви,
що ці писання є "надхненними Богом", на виконання
обітниці Христа Його учням, що він пошле їм Утішителя "що
навчить вас усього і пригадає вам усе, що Я вам говорив"
(Ів. 14:26; див. 16:12-15). Ці слова апостолів сприймалися,
як слова пророків Старого Заповіту, як слова пророків Бога.
ОСКІЛЬКИ
БІБЛІЯ Є СЛОВОМ БОЖИМ, ВОНА ПОВНІСТЮ ПРАВДИВА І ДОСТОВІРНА
А
чого навчають самі Біблійні писання про свою правдивість і
достовірність? Псалмоспівець твердить: "Правда - підвалини
слова Твого" (Пс. 119:160). Ісус і апостоли говорять,
що Святе Письмо повинне виконуватись (Лк. 22:37; Лк. 24:44).
Те, що написане у Старому Заповіті, "написане нам на
навчання" (Рим. 15:4; 1 Кор. 10:11). Те, що говорить
Старий Заповіт, є безперечно правдою. Сам Ісус говорить стосовно
одного слова Псалмів, що "Писання не може порушене бути"
(Ів. 10:35). Жоден із письменників Нового Заповіту ніколи
не сумнівався у правдивості чи точності писань Закону й пророків.
Всюди у їх писаннях приймається, як належне, що те що, написане,
є справою божественного надхнення і тому є довершеним і правдивим.
Будь-яка заява, що ці писання містять помилки, що суперечать
самі собі і що вони не зовсім надійні, протирічать тому, що
ці документи говорять про себе. Ніяке нове дослідження не
показало, що Святе Письмо є помилковим у його твердженнях.
ВІРА В ХРИСТА - ЖИВЕ СЛОВО - ОСЬ
КЛЮЧ!
Але чи не є замкнутим колом доводити, що Біблія є надхненним
Словом Божим, бо вона сама називає себе ним? Переконання,
що Святе Письмо є Словом Божим у письмовій формі, є статтею
віри, що ґрунтується на самосвідченні Біблійних письмен. Християни
приймають твердження цих письмен, що вони є надхненним Словом
Божим. Вони це роблять не тому, що можуть "довести"
чи "продемонструвати" це, а тому, що вони вперше
прийшли до віри в Ісуса Христа силою Святого Духа. Дух працює
через Євангеліє, яке є народженим свідком його у Святому Письмі.
Переконання, що Святе Письмо є тим, чим воно себе вважає,
є неможливим без віри в Ісуса Христа, як у втілене Слово Боже.
Біблія залишається темною книгою, поки ми не знаходимо в ній
Христа. Він є ключем, який відкриває ці писання і дає нам
можливість прийняти їх для їх призначення - Слово Життя для
всіх, хто вірить. Приведені до віри в Ісуса Христа, ми віримо
Слову Божому, коли Він говорить нам, що Святі Писання "свідчать
про Мене" (Ів. 5:39).
Ісус Христос є Слово Боже. Він стоїть у центрі нашої віри.
"Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так" (2 Кор.
1:20). Дякуючи Богу, Він також привів нас до знання про ці
обітниці через божественно надхненне Святе Письмо, Його написаних
слів, які навчають нас "спасінню через віру в Ісуса Христа"
(2 Тим. 3:15). Через ці слова "апостолів і пророків,
де наріжним каменем є Сам Ісус Христос" (Еф. 2:20), ми
"почули слово правди Євангелію спасіння свого" (Еф.
1:13). Тому Слово діє сьогодні у всіх нас, хто вірить, "яка
безмірна велич Його сили в нас... яку виявив Він у Христі,
воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч
Себе" (Еф. 1:19-20). Це справді Добра Звістка! +
Семюель
Нафсгер з Алексом Біте
|
