Наша
поновлена та виправдана спорідненість
з Богом лине через нас до інших
Щодня кожен із нас має взаємини з багатьма людьми. І, хоча
то й сумно, світ сповнений зруйнованими взаєминами: чоловіки
та дружини сваряться і припиняють підтримувати один одного:
діти зневажають батьків; працівники ображаються на працедавців.
Докори, ганьба,вигадування різних підстав для виправдання
поганих вчинків, помсти, - все це "хвороби, котрі є наслідком
того, що люди живуть у тісних взаєминах один з одним. Ми судимо
інших, а вони судять нас. Ми кажемо до когось, з ким не погоджуємось:
"Як ти можеш виправдати сказане?" Коли ж звертаються
до нас, щоб ми обгрунтували якийсь свій вчинок, то виявляємо,
що кажемо таке: "Я був абсолютно правий, коли те робив!"
Викрикуючи в особистій розлачливій ситуації серед усіх цих
неприємностей з гріховних зруйнованих взаємин, наскільки чудесним
є почути Добру Звістку про те, що Бог, від милостивого Свого
серця. виправив і поновив (виправдав) найважливіші взаємини
в нашому житті, нашу спорідненість з Ним, даючи нам заслуги
Свого рідного Сина Ісуса Христа. "Отож, виправдавшись
вірою, майте мир із Богом через Господа нашого, Ісуса Христа"
(Римлян 5:1).
АЛЕ
ЦЕ ЩЕ НЕ ВСЕ!
В той час, коли доктрина про виправдання проголошує Добру
Звістку про досконалий стан, який Ісус уможливив для грішників
перед Богом на небесах, бути виправданим також має тривалу
дію і в земних взаєминах. Від миру з Богом, що встановлений
Христом, лине внутрішній мир у людське серце, який також струменіє
у світ.
Павло запрошує нас, як християн жити з упевненістю людей,
котрі знають, що їх прощено (Колосян 2:12; 3:13: Ефесян 4:32),
і які не просто звільнені на слово честі. Бог більше не тримає
наших переступів проти нас (Римляи 4:8-11). Нам не треба почувати
себе так, наче ми засотані провинами, бо прощення провин є
одним і великих благословень для тих, хто "у Христі"
(Дії 2:38; 5:31; 8:22; 10:43; 13:38). На відміну від тих,
що роблять марні спроби встановити міцну підпору в Божій присутності
на основі їхнього власного перебування в моральності, на основі
того, що вони, мовляв, "добрі християни", ми серйозно
ставимося до звинувачень Божественного Закону проти нас та
відкрито сповідуємо те, що ми дійсно є грішниками. Проте є
щось більше і краще, що можна про нас сказати. Через те, що
ми "у Христі", ми виправдані (Римлян 3:24), нас
звільнено від усіх звинувачень, що виникли внаслідок наших
минулих помилок і тепершніх гріхів!
Тож, як християни, ми живемо з упевненністю в перемогу, незважаючи
на всі зовнішні символи своїх невдач. Це через те, що Христос
живе. Лише Він є Господь, наш брат і наш Спаситель, Котрий
усиновив нас у Свою Царську родину (Галатів 4:5; Римлян 8:23).
Боже надхненне Слово нагадує нам, що через Христа "ми
вірою одержали доступ до тієї благодаті,що в ній стоїмо"
(Римлян 5:2). Хтось ще написав, що проживання в Божій благодаті
нагадує перебування серед океану, коли узбережжя не видно,
і все ж таки є відчуття того, що ноги стоять на твердій поверхні,
в який би бік ви не йшли.
Навіть більше, коли у нас руйнуються стосунки з іншими людьми,
ми можемо охоче та з вдячністю звернутися до Господа, об'явленого
в Євангелії, як до Того, Хто виправдовує грішників. Він не
відкине нас через наші невдачі (Івана 6:37). Через те, що
Він залишається нашим турботливим Отцем, часом Він нас карає.
Проте одного Він не зробить - Він нас не покине. Він наш Отець
вірний навіки (1 Івана 1:9).
Коли ж ми "не почуваємося" виправданими, то нам
не слід розглядатися навколо себе та дивитися на інших, бо
так ми тільки збентежимось.Також нам не слід заглядати лише
всередину самих себе, бо те нас тільки доведе до відчаю. Але
ми повинні дивитися і вдивлятися в Боже обличчя, що усміхається,
на його відображення в Ісусі Христі. Лише тоді ми зможемо
бути наче псалмоспівець, котрий озирнувшись на свої почуття
смутку і запитався:
"Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся?
Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати..." (Псалом
42:5).
До всіх тих, що вигукують з глибин своєї неволі гріха, Добра
Звістка про виправдання нагадує їм про запрошення псалмоспівця:
"Надійсь ... на Господа, бо в Бога є милість, і відкуплення
велике в Нього" (Псалом 129:7).+
|
