|
ПОВАЛЕНИЙ,
щоб бути піднятим через
ЄВАНГЕЛІЄ
благодаті
Біблія
розповідає нам про чоловіка на ім'я Савл, який був "горливець
Божий", докладно навчений Закону" (Дії 22:3).
Тож, коли він вперше зустрів християн, тих, що були послідовниками
Божого Євангелія, яке проголошувало свободу від Закону,
то Савл переслідував тих перших віруючих - "в'язав
і до в'язниці вкидав чоловіків і жінок" (Дії 22:4).
Однак одного дня, коли Савл був на дорозі до Дамаску, щоб
більше переслідувати послідовників Христа, то перед ним
вражаюче та зненацька постав Сам Христос! Надзвичайно яскраве
світло спалахнуло перед Савлом. Він упав на землю.
Нема Біблійного свідчення про те, що Св. Павла (Савла) було
раптово повалено з коня. Однак, ми точно знаємо з Біблії
про те, що ця подія вплинула не лише на його емоції. Протягом
наступних тижнів і місяців Господь повністю змінив зосереджену
на Законі релігію Св. Павла на віру з центром у Христі (Галатів
1:14-16)! Його було повалено і фізично, і духовно лише для
того, щоб бути знову піднятим через Боже Євангеліє благодаті.
Розповіді про Павлове життя міг би бути присвячений позачерговий
випуск теленовин. Очевидно, що в дитинстві Св. Павло не чув
Євангелія зі Старого Заповіту (Римлян 3:21). Його вчили вірити
в те, що спасіння наставало через життя, що проводилося "докладно
із Законом". Його ж раптова зустріч із живим і воскреслим
Христом започаткувала повне релігійне перенавчання.
Коли Христос вів його у нове розуміння Божих милості та любові
(благодаті), що не заслуговуються, то Св. Павло не просто
переучувався. Він також здобував повноваження. Під проводом
Святого Духа, посланий Христом, Павлові було визначено наперед
стати найславетнішим в історії місіонером і проголошувачем
Божого Євангелія благодаті багатьом народам: що "людина
не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в
Христа Ісуса..."(Галатів 2:16). Дорогою до Дамаску Савла
було повалено, фізично і духовно, лише для того, щоб бути
піднятим знову через Боже Євангеліє благодаті, і йому було
дано нове ім'я "Павло".
Бог ніколи не змінюється (Малахії 3:6); Його Слово ніколи
не змінюється (Івана 10:35); і Його благодатне покликання
людей до Себе ніколи не змінюється (Єзекіїля 33:11;1 Петра
5:7). І навіть хоча Христос не зустрічає сьогодні людей осліплюючим
світлом, Його просвітительний Дух через Святе Письмо (Псалом
118:105) продовжує щоденно стрічати людей, очищати та зцілювати
їх через Своє живе Слово. Нині люди по всьому світові, подібно
до Св. Павла, радіють через "Добру звістку" що "виправдавшись
вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа"
(Римлян 5:1).
Надзвичайно важливо, щоб люди усіх рас і народів почули попередження
Божого Закону: що своїми зусиллями здобуваючи праведність
і спасіння, жодна людина не може бути виправданою перед Богом.
Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним...
(Римлян 3:20). Водночас кожній расі і народові слід приносити
і Євангеліє, "Добру звістку" про те, що "людина
не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в
Христа Ісуса..." (Галатів 2;16). Христос для нас уможливив
перебування повністю виправданими перед Богом Судного Дня,
зодягненими в одяг Його праведності.
Ніяка теорія, ані філософія ніколи не дадуть змоги людині
досягнути Бога або ж перебувати невинними в Його присутності.
Будь-хто, хто хоче "пізнати правдивого Бога та бути Ним
спасенним, має знати про Його Божественно об'явлений шлях
спасіння грішників. Божий благодатний план спасіння людини
є серцевинним питанням цього номера журналу. Він називається
"ВИПРАВДАННЯ БЛАГОДАТТЮ".
ПРО
ЩО ЦЕ ВСЕ?
Уявлення про те, що ми спасаємося від прокляття гріха чимось
тим, що самі можемо зробити, є, можливо, найбільшим і найнебезпечнішим
обманом диявола. Це, звичайно, те, що має вічні наслідки.У
листі до Римлян
Павло дуже ясно зазначає, що ми не спасаємося ніяким своїм
ділом. "Бо всі згрішили і позбавлені слави Божої",
-пише він (Римлян 3:23). Можливо, ми змогли б себе виправдати,
якби ми жили життям, що було б Богові приємним та Богом прийнятним.
Однак, як каже Павло, ми всі згрішили, кожен із нас, а заплатою
за гріх є смерть (Римлян 6:23), смерть духовна і вічна.
Намагаючись зробити себе праведними перед лицем Божим своїми
власними гріховними зусиллями, ми лише глибше зариваємося
в яму. Ми робимо собі лише гірше. Ось що має Павло на увазі,
коли він каже, що Закон збільшує гріх (Римлян 5:20). Коли
ми подивимося на себе з точки зору Божого досконалого Закону,
лише тоді ми зможемо побачити, які ми гріховні та негідні.
Закон, у цьому розумінні, служить наче дзеркало. Він вказує
на нашу велику гріховність і позбавляє нас будь-якої основи
претендувати на щось перед Богом, будь-якої основи для похвальби
(Римлян 3:27; Ефесян 2;9). Не маючи вже куди дивитися, ми
змушені дивитися поза себе, щоб вирішити цю проблему. Коли
ми так робимо, то Закон досягнув своєї мети. Він підводить
нас до Бога.
Отже, перша частина доктрини про виправдання каже нам про
важкоприйнятну правду: що Боже діло-виправдання не належить
нашим власним ділам, нашим заслугам, тому що ми кажемо чи
робимо, і воно не належить нічому в середині нас. Швидше воно
належить чомусь поза нами; лише благодатному серцю Божому,
яке приводить нас до другої частини нашої доктрини.
БЛАГОДАТТЮ
Якщо ми не спасаємося на основі наших власних зусиль, тоді
на основі чого ми спасаємося? На основі благодаті Божої: Його
дару спасіння, який вільно нам дається. Небагато вчень у Святому
Письмі є яснішими від цього. Ціла історія Божого народу в
Старому Заповіті є дійсно історією людського гріха та Божественної
благодаті. Можливо, ніде ясніше не описано чудесного дива
благодаті, як у Книзі Буття 12:1. Після "благодатного"
створення в Книзі Буття 1 і 2, історія Божих створінь, особливо
Його людських створінь є дійсно історією найнеблагодатнішої
зради: Гріхопадіння (Буття 3), вбивство Каїном свого брата
Авеля (Буття 4), покарання потопом за велике зло (Буття 6),
Вавилонська башта (Буття 11) тощо. Потім у 12 розділі відбувається
найбільше диво спасіння. З усієї маси гріховного людства Бог
вибирає для Себе одну людину, Аврама, якого Він поблагословить,
зробивши його отцем великого народу, у якому поблагословляться
всі народи світу (Буття 12:2-3).
Новий Заповіт продовжує історію Старого, історію людського
гріха та Божественної благодаті, що досягає найвищої точки
в прибутті "Втіленої Благодаті" нашого Господа Ісуса
Христа у світ, затьмарений гріхом. У Ньому і від Його повноти
Бог пролив на людство "благодать на благодать" (Івана
1:16). Це дар Його благодаті (Ефесян 2:8), нічого не береться
від нас. Зараз Бог дивиться на нас з ласкою, на Його обличчі
до нас доброзичливість (Числа 6:25), Його обличчя до нас усміхається.
Чому? То вже третя частина доктрини про виправдання.
ЗАРАДИ
ХРИСТА
Те, що Бог на нас так ласкаво дивиться, є лише через той факт,
що Ісус Христос, Божий рідний Син, зайняв наше місце і виконав
Закон - підкорився йому досконало - замість нас (Галатів 4:4-5).
Ісус є Божими Божественними ліками від людського гріха. У
Своєму досконалому житті та досконалих стражданнях і смерті
Він узяв на себе гріхи цілого світу з тим, щоб ми змогли постати
перед Отцем досконалими і без жодної плями чи хиби. Це послання
цілої Біблії; Бог Сам, в Ісусі Христі, розв'язав проблему
нашої гріховності і наших гріхів. Але хто цей Ісус? Це - вирішальне
питання, тому що те, як ми думаємо про те, Ким є Ісус, визначає
також те, що ми прагнемо від Нього.
Ісус Сам вважав це питання важливим, коли Він запитав своїх
учнів: "А ви за кого Мене маєте?" (Матвія 16:15).
Петрова відповідь, що була дана за всіх учнів, стала найкращою
і наймилішою Богові реакцією на питання про те, ким є Ісус.
"Ти - Христос, Син Бога Живого!" - відповів Петро.
Ісус із Назарету є Сином Божим: Він і людина, народжена від
Марії, і Бог, зачатий від Святого Духа (як про те ми сповідуємо
в Нікейському Символі віри. На цьому віровизнанні Ісус будує
Свою Церкву таким чином, що навіть сили адові не переможуть
її (Матвія 16:18).
Ось про що християнство стверджує найперше і найістотніше!
воно про Ісуса, Бого-Людину, Спасителя світу. З таким сповідуванням
на вустах церква Ісуса Христа ввійшла в історію. І з цими
словами на вустах: "Ісус Христос - то Господь" (Филип'ян
2:11) церква перейде часом і увійде до вічності. Проте ми
все ще застигли в часі, саме в цьому часі. Тож як то так,
що Ісус, Котрий був і діяв тоді і там, стає Тим, хто є і діє
для мене тут і зараз? Що ж, про це четверта частина нашого
визначення.
ЧЕРЕЗ
ВІРУ
Те, Ким був Ісус і що Він здійснив дві тисячі років тому для
світу, стає тим, Ким Він є і що Він здійснює для нас сьогодні
через віру. Лише вірою ми одержуємо спасенне благословення,
яким Ісус жив і помер, щоб звільнити нас. Лише вірою. Але
що це означає? Багато людей вважають, що віра є частиною процесу
спасіння, що залишена нам. "Все, що нам слід робити,
це - вірити". "Ми можемо лише прийняти дар, що пропонується".
"Ми лише вирішуємо, чи нам вірити, або ж чи нам слід
прийняти рішення". Ці та багато інших тверджень, які
ми часто чуємо, виявляють деякі з непорозумінь, що оточують
віру та спасіння, що віра є "нашою роллю" в спасінні,
що Бог має Свою роль, а ми маємо свої ролі. Це, звичайно,
неправильний висновок.
Не це Біблія має на увазі, коли вона говорить про віру. Коли
Павло каже, що наше виправдання "з віри в віру"
(Римлян 1:17), або ж, що ми спасенні вірою (Римлян 3:22; Ефесян
2:8), то він не каже, що ми спасаємося чимось тим, що ми робимо
самі, але швидше саме чимось тим, чого ми не робимо. Швидше
бесіда про віру в Біблії вказує на поза себе, на свій Об'єкт.
Віра спасає через свій Об'єкт, через нашого Господа Ісуса
Христа і Його досконалі діла та заслуги. Якщо говорити у Біблії
про спасіння "через віру", то це означало б те саме,
що й говорити "без діл". Обидва ці твердження призначені
для того, щоб відволікати увагу від себе, від наших заслуг
і діл, і спрямовувати її на Христа. У Біблії розмова про віру
є розмовою про Христа.
Тож віра є засобом, "інструментом", через який ми
одержуємо спасенні дари Христові. Тож віра є "вірою в
серці віруючого", через яку йому або їй дається благодать
Божа. Власне, навіть віра сама собою є даром Його благодаті
(Ефесян 2:8). Лише Христос отримує славу, коли спасається
грішник. А грішники? Ми отримуємо максимально велику втіху
через те, що спасіння збудоване на твердій основі Ісуса Христа
(Ефесян 2:20).
ТО Й ЩО?
Для того, щоб зрозуміти спасенну віру ми мусимо перше дати
відповідь на два простих запитання: перше "Що?"
Що каже Слово Боже? Що воно навчає про виправдання? Ми вже
коротко відповіли на це питання. Однак ми повністю не закінчимо,
аж допоки не дамо відповіді на друге просте запитання: "То
й що?" Тож, що це означає? Які є застосування доктрини
про виправдання? "Про що вона?" Що це означає особисто
для мене?
Отже, що? Що то означає, що ми виправдовуємося перед Богом
окремо від діл Закону, благодаттю, через Христа, через віру?
Що то означає, що наша найбільша "проблема" вирішена?
Фактом є те, що воно означає для нас усе. Через те, що ми
проголошені Євангелієм праведними перед Богом, перед нами
тепер відкривається цілком нова дійсність, дійсність проживання
через віру в Христа. Як каже Павло: "Тому то, коли хто
в Христі, той створіння нове, - стародавнє минуло, ото стало
нове!" (2 Коринтян 5;17). Жити по-новому, тобто вірою
в Христа, означає, що християнин більше не живе в собі. Покликання
Євангелія, певним чином, є покликанням жити поза собою. Ми
живемо "в Христі" (Ефесян 1:7) через віру і в нашому
ближньому через любов (1 Івана 2:10; 3:11). Покликання Євангелія
є покликом до волі (Галатів 5:1,13, 14), волі від обмежень
наших старих "я", нашого старого контрольованого
гріхом способу життя.
Коли Бог у Своєму Слові пояснює, що в Христі нас виправдано,
то це означає, що ми більше не живемо по-старому, еґоїстично
збираючи про запас свої добрі діла задля свого власного блага.
По суті, ми знаємо, що нам не треба журитися про те, що нам
потрібні добрі діла для того, щоб заробити Божу ласку. Ми
вже приписали собі через Божий дар віри, досконалі добрі діла
Ісуса. У Божих очах нас проголошено досконалими. Ми тепер
вільні віддавати наші добрі діла ближнім, які так часто їх
розпачливо потребують (Галатів 6:9-10). Це - Євангельські
благословення виправдання грішників благодаттю через дар віри
в Христа Ісуса. Це ж саме Євангеліє Бог приносить ДО нас,
Він приносить його ЧЕРЕЗ нас світові. +
Джек
Пройс
|
