ДОБРА ЗВІСТКА

визначає Святе Письмо єдиним джерелом віри і життя. Оскільки багато груп, конфесій і культів також претендують на використання Біблії, як свого джерела віри та життя, Добра Звістка застосовує підхід до тлумачення Святого Письма, що його виклали лютеранські Реформатори, котрі в прагненні обновити Церкву згідно з ученням Христа, апостолів і пророків, навчали: Слово - вище від усього; Христос є живим і вічним виявом того Слова; Святий Дух створює віру лише через Євангеліє і Таїнства; всі вчення мають зосереджуватися на особі та ділі Христовім і, таким чином, мусять також відображати правильне розуміння Закону і Євангелія.

Драматична історія про Ноя і великий потоп хвилювала думки людей протягом багатьох століть. Художники використовували потоп для змалювання Божого суду, сценаристи і режисери зверталися до теми потопу, розглядаючи проблему людського гріха. Але найефектніше ця історія використовується натхненним апостолом Павлом для ілюстрації могутньої спасенної дії Божої при Хрищенні (1 Петра 3:20-21).

Для кращого розуміння використання Богом води, як “засобу кари” і “засобу спасіння”, нам потрібно дослідити Писання. У Книзі Буття 6:11-13 читаємо, як Бог ясно виявляє Ною Свій гнів через надмірну людську гріховність. Так Бог повідомляє Ноя про Свій намір покарати усіх, хто не покається у своїх беззаконнях.

Вся Біблія, від Буття до Об’явлення, розповідає про те, що людська непокора Богові приносить нищення і смерть. Наприклад, у Новому Заповіті апостол Павло проголошує ці Божі слова, які і до сьогодні стосуються тих, хто намагається жити не за волею Божою: “Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'явлення справедливого суду Бога” (Римлян 2:5). У Книзі Об’явлення сказано, що нерозкаяний грішник “питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його” (Об’явлення 14:10).
Але так само, як Біблія вказує на Божий гнів через людську гріховність, так вона відкриває благодать і милість Божу до Його дітей. Так, за Своєю великою милістю, Бог звелів Ною збудувати ковчег — велику плавучу ємкість. Бог навіть точно описав, як саме потрібно збудувати цей ковчег.
Шлях спасіння, даний Ною, був доступний для всіх. Бог не має наміру когось врятувати, а когось засудити. Кожен, хто слухав проповідь Ноя і спостерігав за тим, що він будує, міг врятуватися.
Однак, як і благодатний акт спасіння, що пропонується в наші дні через Хрищення, ідея будування ковчега, напевне, здавалася Ноєвим сучасникам нісенітницею. Ніхто, крім Ноя і його сім’ї, не послухав Божого завіту і не збудував ковчега. А коли ковчег був збудований, Сам Бог закрив його двері. Від початку і до кінця лише Бог був джерелом спасіння для Ноя і його сім’ї. Води потопу перенесли Ноя із старого, сповненого гріхом світу у новий, знову подарований Богом світ.
Як і у дні Ноя, Бог продовжує давати нам ковчега, який може вмістити всіх грішників, який може пронести по цьому гріховному світу через усі Його присуди. Апостол Павло, натхненний Святим Духом, ясно вказує, де цей новий ковчег плаває у наші дні: “Хрищення ... спасає тепер і нас” (1 Петра 3:21). У воді Хрищення Бог знову визволяє людей від світу, в якому панує гріх, перетворюючи їх у нові створіння Христові.

ЗАРУЧИНИ БОЖОГО СЛОВА
З ЗЕМНОЮ ВОДОЮ —
ОБРЯД ХРИЩЕННЯ

Християни приймають Божий дар Хрищення вже майже дві тисячі років. Охрищені тисячі дорослих і дітей. Але, на жаль, багато людей в християнських церквах не розуміють благодаті і втіхи, які вони одержують за Божою обітницею через прийняте ними Хрищення. І дуже мало людей поза християнською церквою розуміють, чому справжня церква на землі продовжує виконувати цей стародавній обряд.
І у нашому столітті є Ної, які покладаються на “нерозумність” Божу у спасенній силі Хрищення. Ці сучасні Ної постійно перебувають під нападками скептиків, які вигукують: “Як нерозумно!” Ці скептики стверджують, що вода, яка використовується при Хри-щен-ні, не відрізняється від поту на чолі чи ранкової роси на траві. Вони запитують: “Чи вода, що використовується при Хрищенні, не є звичаною водою?” Вони запитують: “Що спільного має вода з невидимим і вічним, і як вона може гарантувати безпеку для грішників перед лицем праведного і суворого Бога?” Ці скептики все переплутали.
Таємниця Хрищення полягає у простій істині, яку Лютер розкриває у своєму Малому Катехізисі. Реформатор пояснює, що Хрищення — “це не проста вода, а вода, з’єднана із заповіддю Божою і Його Словом”. Ось що це таке! Проста вода під час Хрищення божественним способом з’єднується із всемогутнім і життєдайним Словом Божим.
Наступна ілюстрація також поясноє силу Хрищення. Цінність грошових знаків будь-якого народу визначається лише тими матеріальними цінностіями, якими уряд забезпечує ці грошові знаки. Цінність і сила усього у цьому світі, від вітамінів до сонячного світла, що дає живлення росту, повністю і цілком залежить від Бога. Лише Бог є джерелом, правителем і підтримуючою силою усього життя. Ніщо у цьому світі, де все створено Ним, не має саме по собі ніякої сили, бо “в Нім живемо, і рухаємось, і існуємо” (Дії 17:28). З цієї причини псалмоспівець прославляв Бога такими словами: “Людину й худобу спасаєш Ти, Господи! ... Ти їх напуваєш з потока Своїх солодощів” (Псалом 36:6, 9).
Св.Павло вважав за необхідне сказати коринтянам, які вважали себе незалежними від Бога: “Що ти маєш, чого б ти не взяв?” (1 Коринтян 4:7). Так само і сьогодні всі, хто вважає, що може прийти до Бога з власної волі, повинні вивчити такі розділи Святого Письма: Івана 1:13; Римлян 9:16; Івана 6:44, 65. Лише Бог, Який створив землю і заповнив більше семидесяти відсотків земної поверхні водою, лише Господь, Який створив тіла людей так, що на 71 відсоток вони складаються з води, може знайти для води ще один вид використання, надавши їй цим особливе значення. Якщо ми не бачимо спасенної сили Божої, що перебуває в Хрищенні, то ми просто намагаємося протиставити слабку людську “мудрість” Божій обітниці.
Кожного разу, коли диявол спокушає нас сумніватися у тому, що Бог може діяти через воду, з’єднану з Його Словом, ми повинні знову і знову переконувати наші серця свідченнями Писання. Наприклад, Старий Заповіт розповідає про сірійського воєводу Наамана, який захворів проказою, небезпечною для життя хворобою. Коли одна служниця з його дому, полонена ізраїльська дівчина, розповіла йому, що в Ізраїлі живе пророк Єлисей, який може зцілювати прокажених, Нааман вирішив піти до нього. Пророк Єлисей сказав воєводі іти до ріки Йордан і омитися у ній сім разів. Як багато людей, які висміюють силу Хрищення в наші дні, гордий Нааман відмовився робити це. Він висміяв пораду пророка і сказав, що в його країні вода краща, і він може омитися вдома з більшою користю.
Але нарешті воєвода погодився виконати те, що наказав йому Єлисей, і одержав обіцяне йому пророком зцілення. Звичайно, сама ріка Йордан не мала сили зцілити Наамана від прокази, але сила води, що очистила його, полягала у Божій заповіді і обітниці. З’єднане з водою життєдайне Боже Слово виконало зцілення (2 Царів 5:1-14).
Так само і вода, що використовується в Хрищенні. Як писав Лютер у Великому Катехізисі: “Це не що інше, як божественна вода, не тому що вона сама по собі чимсь благородніша від іншої води, але Слово Боже і заповідь Його з’єднані з нею” (IV, 14). Лютер змальовував воду, яка використовується при Хрищенні, як певний “конверт”, в який Слово Боже вміщається, як горіх у шкаралупу (Шмалькальдські Статті III, V. 1). Біблія багато свідчить, що Боже Слово — не пустий звук, воно несе у собі присутність Самого Бога і всієї Його творчої сили (Буття 1:3; 1 Солунян 1:5; 1 Петра 1:23-25). Оскільки Бог заповідав Хрищення, вода, що використовується при цьому Таїнстві і слова, які при цьому виголошуються, виконують Божу волю.

ЗНАЧЕННЯ ВАЖЛИВІШЕ ВІД СПОСОБУ

Багатьох читачів Нового Заповіту дивує, що Біблія не вказує, “як” саме вода повинна використовуватися при Хрищенні. Грецьке слово, що означає “Хрищення”, передбачає ряд способів використання води, наприклад, омовення (Марка 7:4), занурення у воду (Луки 16:24). У Великому Катехізисі Лютер говорить про Хрищення, про “занурення у воду, яка покриває нас повністю, і витягненні з неї. Ці дві складові — занурення у воду і витягнення з води — символізують силу і дію Хрищення, яке, по суті, є умертвленням старого Адама і воскресінням відновленої людини — ці два фактори повинні діяти в нас протягом усього нашого життя. Тому християнське життя — це не що інше, як щоденне Хрищення, що розпочате одного разу і постійно продовжується” (IV:65). Тому дієвість і сила Хрищення визначається не тим, як була використана вода — при Хрищенні важливий сам факт використання води і результати цього використання.

НЕОБХІДНІСТЬ ДАРУ ДУХОВНОГО ОНОВЛЕННЯ, ЯКИЙ ОДЕРЖУЄТЬСЯ ЧЕРЕЗ ВОДНЕ ХРИЩЕННЯ

Всі люди зачаті і народжені в грісі (Псалом 51:5). Кожному новонародженому потрібні нові стосунки з Богом. Духовний стан всіх людей є гріховним (Екклезіяст 7:20; Римлян 3:23). Тому ні національність, ні класова належність, ні вік, ні родовід, ні освіта, ні щось інше не звільняють людину від необхідності духовного відродження. Але поневолені гріхом (Римлян 8:7) грішники ніяк не можуть самі змінити свій духовний стан в очах Божих (Ефесян 2:1).
Деколи навіть “релігійні” люди відкидають факт, що вони перебувають у путах гріха. Никодим, релігійний вчений часів земного служіння Ісуса, є одним з таких людей. Никодим прийшов одного разу поговорити з Ісусом. Ісус вразив цього визначного вченого і члена юдейського Синедріону словами: “Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства” (Івана 3:3). Слова Ісуса повністю суперечили тому, чого шукав вчений. Він шукав знання про те, що він повинен робити. Однак, Ісус переконував Никодима, що духовний стан, якого той потребував, не може бути породжений людиною, а дарується лише Богом. Говорячи про духовне відродження, Ісус сказав: “Ви повинні народитися згори”. Спасіння життя завжди приходить від Бога. Воно ніколи не породжується людиною. І так було від початку. У Книзі Буття 1:2 Бог, Святий Дух, Який “ширяв” над водою Творіння, є єдиним джерелом нового життя чи “народження згори”. Тому Ісус сказав Никодиму: “Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Івана 3:5).
З контекста однозначно випливає, що Ісус обіцяє цю особливу дію Святого Духа через воду під час Хрищення, оскільки читачу Євангелія наперед, до опису нічної розмови з Никодимом, повідомляється, що фарисеї цікавились, чому Іван Христитель наполягав на охрищенні навіть юдеїв (Івана 1:25). Про це свідчить навіть той факт, що події, які євангеліст Іван змальовує відразу після нічної розмови Ісуса з Никодимом, також містять Хрищення водою (Івана 3:22-23).

СВЯЩЕННА ЗУСТРІЧ НАРЕЧЕНОГО З НАРЕЧЕНОЮ

Читання про чудові благодатні діяння, які чинить Бог в земній церкві, допомагає нам краще зрозуміти Божу життєдайну силу Хрищення. Наприклад, Петро проголошує у натовпі, який зібрався в Єрусалимі в перший день Пєятидесятниці: “Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!” (Дії 2:38). Тут ми могли б порівняти Святого Духа з “божественним електриком”, який під’єднує кожного грішника до потужного джерела, яким є Ісус Христос, “світло для світу” (Івана 8:12; 16:14). “Дротом”, який Святий Дух використовує для під’єднання людей до сили, яка є в Ісусі Христі, є Хрищення (Дії 2:37-39). Хрищення дарується нам Святим Духом, Святий Дух приносить нас до Христа, Який є нашою дорогою до Небесного Отця (Івана 14:6).
У другому прикладі зі Святого Письма Іван Христитель вказує на Ісуса Христа, як на Нареченого церкви (Івана 3:29). Через Хрищення Святий Дух пов’язує людину, яка охрищується, з Ісусом Христом. Таким чином Ісус перебуває у постійному пожиттєвому зв’язку зі Своєю нареченою (Ефесян 5:32; 1 Петра 3:21; Об’явлення 21:2). Натхненний Богом апостол Павло говорить нам, що Христос зробив Свою наречену гідною Своєї присутності, бо омив її, “очистивши водяним купелем у Слові” (Ефесян 5:26; Євреїв 10:22).
Через Хрищення Бог продовжує збільшувати кількість членів Своєї сім’ї, — так як колись це робилось через обрізання (Колосян 2:11-12). Хрищення є засобом, через який Святий Дух відроджує людину (Івана 3:5), омиттям відродження (Тита 3:5). З цієї причини Хрищення часто називалося “утробою”, з якої народжуються діти. Святий Кирил Єрусалимський називав воду Хрищення “одночасно вашою могилою (смертю через владу гріха) і вашою матір’ю, що дає життя”. У воді Хрищення Божа сім’я росте і єднається. Як стверджує св. Павло: “... Ми всі ... охрищені в тіло одне” (1 Коринтян 12:13). Отже, Хрищення є невід’ємною частиною євангелізаційної місії церкви. Тому воскреслий Ісус дав Своїм учням велике доручення: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа,” (Матвія 28:19).
Через Хрищення Святий Дух наче приймає людину, що охрищується, в довічну школу, де вона навчається ходінню з Великим Учителем, Ісусом Христом. Деколи наверненого дорослого спочатку навчають про Христа, а потім охрищують. За Новим Заповітом, не можна втрачати жодної можливості (Дії 10:44; Матвія 28:19-20). Кожного разу, коли дорослі люди приймають Хрищення, це зримо підтверджує, що їхній новий стан — стан духовно усиновлених дітей Божих — є повністю наслідком Божої дії. Хрищення є тим цементом, який тримає нову цеглину у фундаменті єдиної церкви, церкви всіх часів і народів (1 Коринтян 12:13).

БОГ НЕ ВИКЛЮЧАЄ НЕМОВЛЯТ ЗІ СВОГО ЗАДУМУ СПАСІННЯ!

Христос дозволив використовувати плоди Його спасенного служіння всім людям. Бог не розділяє людей за тими критеріями, які прийняті у нашому суспільстві: расова чи родова належність, економічний стан чи вік, — для Нього це не має значення (Івана 4:7; Дії 10:28; Ісаї 46:4; Луки 18:15-16). Коли Бог дає людям дар віри, Він не ділить людей по віку, не виключаючи немовлят.
Оскільки діти зачаті і народжені в грісі (Псалми 51:5) і потребують спасіння, їхнє Хрищення має велике значення. Хоча деякий час вони не можуть осмислено реагувати на проповідь Євангелія, однак, через воду Хрищення їх можна відкрити для дії Святого Духа. Біблія повідомляє, що Іван Христитель був сповнений Духа Святого ще в утробі своєї матері (Луки 1:15).
Через Хрищення Добрий Пастир знаходить Своїх овець і ягнят, а не вони шукають Його. Кожен із нас отримав віру лише після того, як був оточений Божою любов’ю. Його перший “поцілунок” любові був дарований багатьом з нас, коли ми ще навіть не знали про це і не замислювались над тим, що одержали його — в дитинстві при Хрищенні!
Спасіння — це рух від Бога до духовно безпомічних людей, в тому числі — до безпомічних немовлят. Спасіння (Ефесян 2:8-9) і наявність віри у кожній людині є результатом роботи Святого Духа (1 Коринтян 12:3) і незаслуженим Його даром. Ісус сказав Своїм послідовникам: “Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас” (Івана 15:16). Натхненний Господом св. Павло казав: “Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих” (Римлян 5:6).
Кожна людина в присутності Божій така ж безпомічна і залежна від Нього, як новонароджена дитинка! Всі грішники запеленані у брудні пеленки (Ісаї 64:6), але Бог прийшов, щоб очистити нас у воді Хрищення. Немовлят і дорослих, багатих і бідних, чоловіків і жінок стосуються слова: “Що ти маєш, чого б ти не взяв?” (1 Коринтян 4:7). З цієї причини спасенна віра базується на доброчинності і заслугах Христа. Таку віру можна правильно змалювати, як відлуння спасенного Божого Слова в пустоті людського серця. Віра в дорослих і в немовлятах не є народженим людиною відгуком Богові повністю вільної свободи вибору. Спасенна віра — це те, що відбувається в людськму серці, охопленому Духом Божим. У цьому розумінні ми можемо сказати, що немовлята, як і навернені дорослі,“мають віру”.
Отже, будь-яке Хрищення немовляти стає проповіддю про диво незаслуженої любові Божої для нас всіх, — людей, настільки безпомічних в духовному розумінні, як і немовля, що охрищується. Навіть учням Ісуса — дорослим людям — було потрібне нагадування про цей факт. Тому Він сказав їм: “Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!” (Матвія 18:3).

ОХРИЩЕНІ ОДНОГО РАЗУ, А БЛАГОСЛОВЕННІ ПОВІК!

Хоча Хрищення відбувається для людини лише раз в житті (Ефесян 4:5), його дія ніколи “не закінчується”. Його можна порівняти з одруженням. Вінчання є лише початком подружнього життя. Воно є початком стосунків, які повинні потім розвиватися і обновлятися протягом усього життя.
Кожного разу, коли невіруючий світ намагається підштов-хнути нас до прагнення світських цінностей — грошей, слави, матеріальних благ, — ми повині пам’ятати, що ми належимо Ісусу Христу. Господь над пануючими і Цар над царями, більший будь-якого царя чи кесаря. У Хрищенні Бог дав нам особливий вінець, який вказує, що ми є членами Його царської сім’ї. Святий Дух особисто “виписав свідоцтво”, яке свідчить, що ми — “вибраний рід, священство царське, народ святий” (1 Петра 2:9).
Коли біди і сум входять в наше життя і ми починаємо сумніватися, чи з нами Бог, нам потрібно згадати, що через Хрищення Триєдиний Бог дав обітницю бути з нами все наше життя. Бог не залишає члена Своєї сім’ї (Римлян 8:39).
Коли провина наших гріхів намагається кинути нас у відчай і відвернути від Бога, вода Хрищення нагадує нам, що ми пов’язані з Ісусом Христом, від Якого одержуємо незліченні благодаті, так само, як довготривалий світлий дощ змиває бруд гріха (Івана 1:16; див. також 1 Коринтян 6:11; Євреїв 10:22).
Коли ми почуваємо себе самотніми і відділеними від любові інших людей, ми повинні пам’ятати, що через Хрищення ми є частиною вічної спільноти Божого народу. Колись ми встанемо у радісній спільноті з ним, тому що тіло, омите у воді Хрищення, воскрес-не до такої слави (1 Коринтян 6:11; Римлян 6:5; Колосян 2:12).
До приходу славного дня воскресіння усі віруючі є учасниками Божого плану виявлення Його панування усьому світові. У нас самих, як і в усьому світі, є щось таке, що відмовляється вклонятися Йому. Диявол, невіручий світ і наша грішна природа намагаються позбавити нас вінця, покладеного на нас Святим Духом у Хрищенні. Вони хотіли б зірвати з нас цей вінець, тому Ісус закликає нас: “Я прийду незабаром. Тримай, що ти маєш, щоб твого вінця ніхто не забрав” (Об’явлення 3:11).
Слова християнської духовної пісні, яку часто вивчають діти, коротко і ясно виражають призначення Хрищення і ту вічну втіху, яку воно нам несе:
“Коли мені було дане ім’я, я став християнином. / Одним з дорогих Божих дітей і спадкоємцем неба. / Як християнин, я маю право на / Святе Слово, служіння і божественну спільноту. / Отче, Сину і Духу Святий, даруй мені благодать, щоб я / Міг жити і померти християнином!”+

—Річард Шута та Іларс Плуме