ВЕЧЕРЯ ПРОЩЕННЯ, ВЕЧЕРЯ ЛЮБОВІ

Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного (1 Коринтян 10:16, 17).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місці прикликають Ім’я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор 1:1, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, коли ми запрошуємо гостів до себе додому, то певно що не будуємо тоді планів як їх розсварити або посварити із собою. Такі сценарії можуть плануватися хіба що в комедіях або трагедіях. Насправді, коли ми запрошуємо людей до себе, то ми прагнемо накрити стіл, створити для них невимушену обстановку. Запрошуючи когось до себе в гості, ми виявляємо свою повагу, свою любов і ми хочемо, щоби ця повага і любов були взаємними та зміцнювалися.

Бог упродовж усієї історії людства прагнув цієї поваги. І, найголовніше, Саме Він був ініціатором цієї поваги та любові. Він створив нас. У час відступництва наших прабатьків Він в любові та в пошані до Свого творіння прагнув відновити їхню любов Себе, також пошану. Але гріх став величезною стіною, яка роз’єднувала люблячого Бога і людей. Гріх став величезною прірвою, яка розділяла Творця і Його твориво, не даючи людям єдності з Господом і створюючи перешкоди для правдивої любові та пошани.

Люди, відповідно до справедливого Божого покарання, покинули рай. Але навіть тоді Він не покидав наших прабатьків. Окрім того, Бог через Свою незміренну любов, дав обітницю нашим прабатькам про те, що Він покладе край пануванню гріха та диявола Своїм Сином, Який також буде правдивим Сином Людським.

Упродовж тисяч років ласкавий Господь повторював Свою обітницю, даючи все більше і більше деталей про те, що Син цей буде правдивим Ягням Божим, і що через Нього, як через споживання плоті пасхального ягняти в Єгипті і застосування його крові, смерть не буде мати влади над Божим народом, а Бог принесе визволення від наших усіх страшних ворогів.

У Храмі через принесення жертв, Бог нагадував про одну-єдину досконалу Жертву, яку мав принести Син Божий за гріхи всіх людей. Через численних пророків Старого Заповіту, останнім з яких був Іван Христитель, Бог запрошував до каяття і до єдності із Собою. Він звіщав про наш гріх і про те, що Він нас так любить, що пошле Месію, щоби нас викупити від наших провин. Хто вірив у Месію, той спасався Його майбутньою жертвою в час Старого Заповіту, так само як сьогодні кожен хто вірує в Месію-Христа, спасається сьогодні.

Бог завжди хотів, щоб люди були з Ним і, щоб вони жили з Ним вічно у повній радості та блаженстві. Задля цього воплотився Син Божий. Заради цього Він такий як ми, відповідно до людської природи, але на такий як ми грішні, але святий і непорочний. Йому не загрожувала смерть, ані страждання. Однак Він усе це вирішив узяти на нашому місці і замість нас. Він – правдивий Пасхальний Агнець, Який на Себе гріх узяв і поніс на Голгофу і там, на хресті, Ісус Христос приніс єдину, повну і досконалу жертву за всі наші гріхи. Його жертва – повна і досконала. Наші гріхи – прощено. Нас проголошено виправданими і доказом цьому є Христове воскресіння і царювання з Отцем і Святим Духом.

Перед тим, як бути схопленим і бути виданим у руки Божих ворогів, у четвер такий як цей, можливо, навіть у такій само порі, Господь запровадив Святу Вечерю. Євангеліст Марко (14:22-24) так звіщає це під проводом Святого Духа: «Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє! І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі. І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається».

Як давні ізраїльтяни споживали плоть пасхального ягняти і застосовували до своїх домівок його кров, щоб не померти і увійти в Обіцяний Край , так само тепер Апостоли споживали плоть правдивого Ягняти Божого, і пили Його кров, щоб одержати прощення гріхів, не зазнати вічної смерті і увійти до Обіцяного Краю, до Царства Небесного.

Господь Сам запрошує віруючих учнів споживати Його тіло та кров у хлібі та вині. Але як таке могло бути, що вони споживали плоть і кров Того, Хто стояв перед ними і запрошував їх їсти Пасхального Агнця. Це могло бути так само, як втеча через Червоне море від єгипетського війська, як перетворення води у вино на весіллі в Кані Галілейській, як насичення кількох десятків тисяч людей хлібом і рибою, утвореними із кількох хлібин і рибок, як зцілення безнадійно хворих і воскресіння померлих. Це могло бути, бо перед Апостолами стояв Господь «Бо для Бога нема неможливої жадної речі!» (Луки 1:37). Це можливе і це відбувається у нашій присутності, бо «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євреїв 13:8) Бо Він – живий Бог і водночас Він – правдивий Чоловік. А Його Слово – правдиве. Боже Слово – правда. Боже Слово є завжди правдою, навіть якщо це дияволові і всім невіруючим людям дуже не подобається.

Апостол Павло, сповідує цю правду про Господню Вечерю, звертаючись до Церкви із риторичними запитаннями: «Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової?» Чаша, вино, яке стоїть на престолі, над яким пастир промовляє Христові Слова Запровадження є спільнотою крові Христа. Вино не перетворюється на кров. Вино залишається вином. Але у вині, з вином і під виглядом вина, з’являється і є реально присутньою правдива Христова кров.

Коли ми п’ємо вино, з ним ми п’ємо кров розп’ятого і воскреслого Спасителя Христа. Його кров з’єднується із нашою кров’ю. Його кров тече нашими жилами. У цю мить ми сполучуємося із живим Богом Його кров’ю, яку Він з любові до нас пролив на прощення наших гріхів на Голгофі. Його кров потрібна нам для прощення наших гріхів. Вона потрібна нам, як людям, яким терміново потрібне переливання крові. Без Його крові, ми приречені до смерті. І разом з тим, коли ми п’ємо Христову кров, ми маємо вічне життя. Бо всередині нас тече кров Божого Сина, і Він каже: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття» (Івана 6:54, 55). Віруючі мають спрагу до крові Христової. Бо без неї у нас немає вічного життя. Господь Сам запрошує, щоб ми пили цю кров. Він Сам дає її нам, щоб ми були одним цілим із Ним. І коли ми це робимо, то «Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Івана 1:7).

Далі Апостол Павло каже: «Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?» Коли ми їмо хліб то разом із хлібом, у хлібі та під виглядом хліба ми їмо реальне тіло правдивого Ягняти Божого, Ісуса Христа. Святе тіло приносить у наше тіло прощення гріхів, зміцнення нашої віри, покріплює впевненість у наше воскресіння, щоби ми впевнено разом із Йовом могли промовляти: «Та я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі... Тануть нирки мої в моїм нутрі!...» (Йов 19:25-27)

Бо Христос Спаситель каже: «Я хліб життя!.. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому» (Івана 6:48, 54-56). Сьогодні Господь запрошує нас споживати хліб, який є спільнотою Його тіла і пити вино, яке є спільнотою крові Сина Божого на прощення наших гріхів, на життя вічне, їсти і пити їх, як доказ Божої любові невимовної до кожного причасника, до кожного з нас.

Далі, дорогі християни, Господь Святий Дух, через Апостола Павла, говорить ще про одну велику тайну, яку ми маємо в Святій Господній Вечері: «Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного». Павло каже, що Христос учинив нас Своїм тілом. І хоча нас багато і кожен із нас має свою особистість, свій характер і свої окремішні риси й таланти, ми все-таки є одним тілом. І через Святу Вечерю, через реальні плоть і кров Христові ми стаємо також поєднані в Його тілі, Христовій Церкві. Саме тому наша Церква практикує закрите Святе Причастя, тобто Святу Вечерю лише для тих, хто покладається у своєму спасінні лише на Христа і хто сповідує, що у цій Вечері ми приймаємо реальне тіло та реальну кров Сина Божого, а не їхні символи або ж підробки. Ми – справжні брати і сестри, нашими жилами тече кров Христа, Христос перебуває у нас.

Дорогі брати і сестри, сьогодні Вечеря прощення і Вечеря любові. Сьогодні Христос запрошує нас до Свого столу, щоб ми, з упевненістю про Боже прощення, прощаючи наших ближніх, прийшли з миром до Його Столу і причастившись Його плоттю і кров’ю, готувалися згадати Його смерть у Велику П’ятницю на Голгофі, і Його світле воскресіння у неділю. Бо Він каже: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня» (Івана 6:54). Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.