ДВІ РІЗНІ ВІРИ, ДВІ РІЗНІ РЕЛІГІЇ

«А Марія промовила: Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!» (Луки 1:46-55).

Слава Ісусу Христу! Навіки слава!

Дорогі брати і сестри, сьогодні ми згадаємо про свято Успення Божої Матері, тобто блаженного відходу до Господа Діви Марії, Богородиці. Сьогодні я пропоную згадати про віру Матері Божої, а отже і про її релігію. Більшість тих, хто сьогодні в Україні називає себе християнами мають до діви Марії особливе ставлення. Цьогорічне святкування Дня незалежності у Соборі Святої Софії за участі більшості церковних діячів, із протестантами включно, розпочалося із співу акафісту Богородиці, який за визначенням є хвалебною піснею матері Христа. Потім були молитви. Вони були різними і до Христа, і до Богородиці. Але якою була віра Богородиці? І чи Діва Марія, Матір Божа, мала ту саму релігію, що її сьогодні мають ті, хто виспівує їй хвалебні пісні-молитви, акафісти?

Погляньмо, дорогі друзі, лишень на частинку величальної пісні Марії. Вона не співає сама про себе. Вона не звіщає Доброї Новини сама про себе. Христос, я впевнений співав про Себе у Псалмах, Христос проповідував про Себе. Але не Марія. Чому? Вона не була Спасителем. Вона не була спів-Спасителем. Вона просто була віруючою дівчиною, яку Бог обрав за матір Спасителя людського роду.

Тож кому поклонялася Марія? Марія поклонялася винятково Господу Богу у святій Трійці: Отцю, Синові і Святому Духові. На відміну від тих християн, які вклоняються Марії і величають її, її віра була іншою, вона, так би мовити, належала до іншої Церкви. Вона співає: «Величає душа моя Господа і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм.

Ті, хто величають Марію сьогодні, насмілюються також називати її непорочною, говорячи про її непорочне зачаття тощо. Але Дух Святий так не вважав. Той, Хто створив віру Діви Марії навчив її серце розуміти граничну потребу Марії у Спасителі. Чому? Через її гріхи, у яких вона народжена. Не треба непорочній людині Спаситель. Таких людей багато у світських товариствах, у мечетях і тібетських монастирях. Але вони не в правдивій Церкві, до якої належала Марія. Марії потрібен Спаситель, бо вона грішна за природою. Тому вона так сильно величає Господа, тому так вона радіє у Богові, своєму Спасителеві, що Він обрав її на матір Спасителя людства, на матір Того, Хто спасе і її Марію, Богородицю, Хто спасе кожного з нас. І Марія визнає, що в тому, що вона є Богородиця немає її жодної заслуги. Бог над нею зглянувся. Він бачив її віру, яку створив Господь Святий Дух. Вона про це співає: «Ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний!» Діва Марія виправдана вірою у Христа, їй велике вчинив Потужний спасши її і навіть більше від того, обравши її на матір Христа.

Марія вірила у те, що вона – грішна і потребує Спасителя. Як і кожен з нас, дорогі брати і сестри. Ми потребуємо Спасителя. Але є і ті, хто вважає, що своїми ділами вони можуть спастися, або якщо не спастися, то бодай долучитися до спасіння самих себе для вічного життя у Божому Царстві. Про таких Марія співає: «Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!» Такі люди належать до іншої церкви, аніж Церква Марії і наша Церква.

Марія, як і вірні апостоли, як Авраам і Яків, і Давид, і Ісая, і всі віруючі покладалася на Боже Слово, на Божу обітницю. Тому вона – блаженна. Вона віруюча і вона спасенна своєю вірою у Сина Божого, Який помер за її і наші гріхи на Голгофі і воскрес для виправдання нашого. Вона жива, бо Христос воскрес і живе, і Він каже нам сьогодні: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26). Бог наш – Бог обітниці.

Він скидає тих із престолів, що покладаються на свої особисті сили, або на інших людей. Він розпорошує тих, що надіються і покладаються на свої пожертви, на свої добрі діла або на заслуги інших святих. Він благословляє тих, хто надіється винятково на Христа, народженого від Діви Марії, розп’ятого і воскреслого… Він завжди пригортав того Ізраїля в часи Старого Заповіту, який вірив обітниці про Месію. Він пригортає того Ізраїля нині, ту Церкву, яка вірить Його обітниці нині, яка покладається у своєму спасінні на Самого Христа. Такою була віра Діви Марії. Такою була її релігія. Хай Бог нас завжди благословляє і нас такою вірою завжди і такою релігією. В Ім’я Христа. Амінь.