ДВА ЗЕМЛЕТРУСИ І ВІДКРИТИЙ ГРІБ

Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб. І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому. Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва. А Ангол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп’ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він. Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив! І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити. Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: Радійте! Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі. Промовляє тоді їм Ісус: Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у Галілею, там побачать Мене! (Матвія 28:1-10).

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, землетруси не є новиною для людства. Ми могли би про них нічого не чути якби наші прабатьки залишалися слухняними Богові. Того не сталося. В Едемі вони згрішили і від того часу гріх увійшов у наш світ, а з ним і його наслідки: хвороби, страждання, смерть і відповідно всі природні катаклізми, як був прорік Господь Бог: «Проклята через тебе земля!» (Буття 3:17). З того часу землетруси не припиняються. І навіть більше від того: їхня інтенсивність наростає в міру наближення кінця світу і повернення Христа у славі.

Але землетрус, про який ми чуємо сьогодні у Євангелії був особливим. Він стався дня першого тижня, тобто, згідно з єврейським календарем, в неділю. Він був відлунням першого особливого землетрусу, який стався за два дні цього – у п’ятницю. У час першого особливого землетрусу на Голгофському хресті був розп’ятий Божий Син Ісус Христос. У Його розп’ятті сповнилися слова пророка Ісаї (53:5): «Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!

На Його розп’яття посилається Апостол Іван: «Коли ж ходимо в світлі, як Сам Він у світлі, то маємо спільність один із одним, і кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Івана 1:7). «З Його чола, і рук, і ніг, теще й досі свята кров, що з кожного змиває гріх, хто в вірі до Христа прийшов» - співаємо ми в гімнах, згадуючи страсті Христові. Коли Він звершив заплату за наші гріхи і Духа Свого віддав у руки Небесного Отця, як написано: «А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, і духа віддав... І ось завіса у храмі роздерлась надвоє від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі» (Матвія 27:50, 51). На хресті помер Син Божий, Начальник життя… Він помер за наші гріхи.

Інший землетрус стався на третій день по Христовій смерті. Біля Його гробу, на прохання первосвящеників римською владою було виставлено сторожу. Первосвященики висували такий неспростовний аргумент, звертаючись до Понтія Пілата: «Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну. Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу... Відказав їм Пилат: Сторожу ви маєте, ідіть, забезпечте, як знаєте. І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили» (Матвія 27:63-66). Первосвященики хотіли бути впевненими, що вони позбулися Ісуса Назарянина назавжди. І їм здавалося, що свого вони таки добилися.

Cторожа стояла, гріб було запечатано. Печаті стояли на величезному камені. За каменем у гробі лежало загорнутим у плащаницю скалічене, попробиване цвяхами, проколоте римським списом, мертве тіло Ісуса Христа. Так минулася п’ятниця і святкова для єврев субота. Але на третій день, тобто в неділю дві Марії прийшли до гробу, щоб за єврейським звичаєм намастити тіло Сина Божого. Пора була рання – якраз світало. Ніщо не передвіщало чогось грандіозного. Засмучені жінки далі оплакували смерть Учителя. Римська варта пильно охороняла гріб, можливо згадуючи події Великої П’ятниці і дивовижну темряву і землетрус, що супроводжували смерть Царя Юдейського, Галілеянина… Аж раптом великий ось ставсь землетрус. Причиною цього землетрусу було сходження з неба ангела.

Ангелові байдуже до римської варти. Він відкочує каменя.. Проте їм до ангела не байдуже. Вони перелякані. Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. Ангелів люди бояться. Римські воїни, загартовані в боях, звиклі до будь-яких несподіванок, не очікували побачити воїна небесного. Коли з Небесного Царя знущалися, коли Його бичували, коли Його били тростиною по голові і принижували, зодягаючи багряницю на скривавлене тіло, коли Царя Христа розпинали, Його військо залишалося мовчазним. Мовчав Бог. Мовчали небесні ангели, бо на Христа Бог поклав усі наші гріхи.

Але тепер усе змінено. Викуплення звершено. За наші гріхи Христом принесено повну заплату. Дияволу розчавлено голову. Нас немає більше за що звинувачувати. Військо небесне знову в дії. І лише з’ява одного з небесних воїнів спричиняє римське військо до типової реакції абсолютно переляканих людей: І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва.

Ангелі ігнорує переляканих слуг світу. Натомість він звертається до Марії Магдалини та іншої Марії: «Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп’ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він. Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!»

«Не лякайтеся» - звіщав Ангел пастухам на полі і направив шукати народженого Месію у Віфлеємських яслах. «Не лякайтеся» - утішає Ангел двох жінок, що прийшли шукати мертвого Христа. Ангел не називає Його мертвим. Ангел називає Його розп’ятим, бо таким Він є, і таким Він назавжди залишиться. Він, наш люблячий Спаситель завжди має відцвяшні діри на руках і на ногах, і завжди має проколотий бік. Але Його не треба шукати в гробі. Такі пошуки – даремні. І це підтверджує ангел. «Нема Його тут, бо воскрес, як сказав.» Він воскрес. Він смерть подолав. Та і як могла смерть утримати живого Бога, Начальника життя? Як смерть могла подолати Дорогу, Правду, і Життя? Це було неможливим. Про це проповідував юдеям Апостол Петро: «Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми!» (Дії 3:15)

Про своє воскресіння Господь Ісус Христос проповідував. Але учні не могли зрозуміти Його проповіді, а первосвященики насміхалися із Розп’ятого: «Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому! Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...» (Матвія 27:42-43).

Тепер настає пора для учнів зрозуміти, для римської варти бути переляканою, а для первосвящеників бути засоромленими і безсилими зупинити проповідь Христа Розп’ятого, бо Він воскрес, як про це провіщали пророки, як про це проповідував Він Сам. Доказом цього є з’ява ангела і порожній гріб, де лежить непорушена плащаниця без Христового тіла. Ангел запрошує жінок поглянути: «Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він…» Він там був, але там Його немає.

З хреста Його бездиханне тіло знімав Йосип з Ариматеї. Він поклав Його в гріб. Але тепер гріб порожній. Місце, де знаходилося тіло Спасителя – порожнє. Збулося те, що говорив Ісус: «Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця» (Івана 10:17, 18). Христос воскрес, місце, де лежало Його тіло від часу Його воскресіння і назавжди є порожнім!

Ангел далі спонукає жінок: «Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там ви побачите. Ось, вам я звістив!» Ця прекрасна новина про чудо світлого Воскресіння Христового не повинна залишатися тільки там біля гробу. Вона повинна швидко нестися до Христових учнів. Бо це новина про перемогу над гріхом, над дияволом і над самою смертю! Воскрес Він із мертвих. Ідіть же швиденько і передайте цю чудову новину учням Розп’ятого і Воскреслого Христа.

І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити. Хвали гідне служіння Євангелія! Жінки спішать передати чудову новину. Вони повірили у воскресіння. Вони біжать. Господь живий. Гріх подолано! Диявол безсилий! Смерть не має влади над людством!

Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: Радійте! Тепер настала черга для ще більшої радості! Обох Марій перестріває Воскреслий Спаситель. І привітання, яке Він промовляє є красномовним: «Радійте!» Радійте, бо настало Світле Воскресіння, а це означає, що все страшне позаду. Це означає, що заради Христа Розп’ятого і Воскреслого вас проголошено праведними в очах Божих. А це означає, що ви – діти Божі і співгорожани святим. І це означає, що заради Христа ви маєте вічне життя у Його Царстві.

Дорогі брати і сестри, сьогодні це привітання: «Радійте!» стосується і нас. Це ж ми були згрішили і це ми були позбавлені Божої благодаті, і були приреченими до вічних мук у аду. І це ж наші гріхи було покладено на Христа. Це ж за нас Він помер на Голгофі. Це для нашого виправдання Він воскрес, для нашої радості, для нашого вічного життя!

Радійте, каже нам Господь і не бійтеся, а радше вигукуйте переможно: «Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало? Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон. А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав» (1 Кор. 15:55-57). Не лякайтеся, коли будуть землетруси. Не лякайтеся, коли будуть війни. Не лякайтеся, коли будуть епідемії фальшиві релігії. Господь Ісус Христос, Розп’ятий і Воскреслий чітко, могутньою, з відцвяшними знаками рукою контролює хід історії. Жінки поклоняються Ісусові. Вони припадають до ніг Господа. Вони поклоняються Йому як Богові. І як Бог Він каже їм: «Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у Галілею, там побачать Мене!»

Під час Тайної Вечері Господь казав Своїм учням: «Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об’явив усе те, що почув від Мого Отця» (Івана 15:15). Через жінок Господь нагадує про цю назву Своїх учнів і нас із вами. Він – наш Господь. І Він – наш брат. Він – наш Господь і Він Наречений Церкви, членами якої ми є. Він – наш Господь і водночас, як брат, як Наречений, як Спаситель тіла Він піклується про нас, як про Своїх друзів, як про Своїх братів, як Наречений піклується про Свою кохану Наречену.

Він нас оберігає. Він нас повчає. Він нас потішає. Він нам промовляє прощення гріхів і провин наших. Його воскресіння підтверджує те, що ми теж воскреснемо і будемо жити вічно, як написано: «Нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних. Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу» (1 Кор. 15:20-23).

А сьогодні, дорогі брати і сестри Христові, Розп’ятий і Воскреслий Господь нас запрошує причаститися Його святими тілом і кров’ю під виглядом хліба і вина, щоб наші гріхи було прощено, щоб ми нічого не боялися, але ішли сміливо вперед і всім звіщали цю переможну новину: «Христос воскрес! Воістину воскрес!» Прийди, Господи Ісусе! Амінь.