НЕ РОЗДІЛЕНІ, А ОБ’ЄДНАНІ

Тож благаю вас, браття, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній! Бо стало відомо мені про вас, мої браття, від Хлоїних, що між вами суперечки. А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів. Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп’ятий за вас? Чи в Павлове ім’я ви христились? Дякую Богові, що я ані одного з вас не христив, окрім Кріспа та Гая, щоб ніхто не сказав, ніби я охристив був у ймення своє. Охристив же був я й дім Степанів; більш не знаю, чи христив кого іншого я. Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію, і то не в мудрості слова, щоб безсилим не став хрест Христа (1 Коринтян 1:10-17).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місті прикликають Ім’я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! Амінь.

Дорогі брати і сестри, через два місяці в Україні парламентські вибори. Вже зараз іде виборча кампанія і різні партії і блоки фактично ділять наш народ, який вони зараз називають електоратом на різні групи. Мета звичайно – одна: здобути якомога більше голосів і посісти, відповідно, якомога більшу кількість місць у Верховній Раді, щоб потім впливати на суспільство. Комусь може більше подобатися одна політична партія, комусь інше. Часом навіть у одній сім’ї люди можуть різнитися уподобаннями та рішеннями про те за якого кандидата голосувати. Це – політика. Але що відбувається, коли у церкві формується декілька груп, які починають між собою подібні змагання?

Сьогоднішній Біблійний текст дає нам відповідь на ці та інші запитання. Господь Святий Дух через Апостола Павла навчає нас, що подібні поділення у церкві не є добрими. Їхній початок лежить у заздрості та гордині, великих гріхах, що ставлять себе на перше місце і нехтують як Богом так і своїми ближніми, дорогими людьми, серед яких нас помістив жити Господь. «Я – кращий від Івана. Я ліпша від Галини» - може вигукувати наше грішне тіло і шукати для цього масу причин. Можна зрівняти те, як ми одягаємося. Можна зрівняти те, як ми вчимося, або те чого ми добилися у своєму житті працею. Або можна, як християни у Коринті приходити до висновку хто святіший і кращий в очах Божих, виходячи із імені проповідника, пастиря, який охристив нас або привів до віри в Христа через проповідь Євангелія.

У коринтській громаді частина людей хвалилася: «Ми – Павлові! Він найкращий апостол. Отже, ми – найкращі!» Інші їм перечили: «Зачекайте-но. Аполлос – набагато красномовніший проповідник Євангелія. Через проповідь Аполлоса ми повірили. Отже ми – кращі, а не ви!» Ще інша група відхиляла ці аргументи і натомість казала: «А хіба не Петро головний серед апостолів? Він нас христив, коли приходив у Коринт. Отже, ми найголовніші і найкращі. Ми – Кифині. Ми – Петрові.» Цей список Апостол Павло продовжує тими, які стверджують, що вони просто Христові. Вони не намагаються зцілити рану цієї грецької громади. Вони Іменем Христовим поглиблюють її, відділяючись від братів і сестер, що помиляються і грішать.

Дорогі брати і сестри, чи і нам не спадало на думку відділяти себе від інших, хай не проповідниками, але просто симпатіями та антипатіями? Господь Святий Дух сьогодні докоряє нам за подібне ставлення. Апостол пише: «Тож благаю вас, браття, Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!» І далі після згадування поділів, що існували в Коринті, Св. Павло вигукує: «Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп’ятий за вас? Чи в Павлове ім’я ви христились?»

Чудові риторичні питання великого місіонера! Чи ж Христос поділився, що ви так ділитеся? – Вигукує він. Звичайно ж, що ні. Навпаки Бог через Свого Однородженого Сина з’єдинився із людством. Бог Син стався правдивою людиною, воплотився для нас. Він у Собі не розділив, але поєднав усю повноту божества та обмеженість людської природи. І на Себе Він узяв усе те, що ділить і нас між собою і відділяє нас від Бога, - наші гріхи. І Він, правдивий Бог і правдива людина, учинив це для кожного із нас, незважаючи на наше походження, національність або расу. Він учинив це для всіх нас без винятку.

Дорогі у Христі, далі Апостол риторично вигукує: «Чи ж Павло був розп’ятий за вас?» Звичайно ж що ні, каже Святий Дух. Богові за наші гріхи не достатньо було би жертов усіх земних ягнят, узятих разом. Богові за гріхи людства ціле людство не могло би заплатити за гріхи свої, бо ми всі народжуємося в гріхах. Єдиний, хто народився без гріха – Ісус Христос, Божий Син. Тому Він, Агнець Божий, Ягнятко Боже вірне і правдиве, безгрішне було розп’яте на Голгофі за наші гріхи. І Його жертви виявилося достатньо, Його божественної крові виявилося досить для того, щоб із цілого людства змити усі наші гріхи.

І на останнє риторичне запитання Св. Павла: «Чи в Павлове ім’я ви христилися?» відповідь у нас є: «звичайно ж ні». Ми охрищені за заповіддю нашого воскреслого Спасителя Ісуса Христа в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. У Хрищенні Бог викупав нас у воді і Слові, і зодягнув у Ісуса Христа, у Його праведність, у Його святість.

Зауважте, любі друзі, Бог зодягнув нас у Хрищенні не у праведність Павла, не у праведність Петра, не у праведність Аполлоса, бо і вони самі потребували іншої, божественної праведності Божого Сина. Тож Бог зодягнув і їх, і нас винятково у правденість Сина Божого, розп’ятого за нас і воскреслого для нас. Ісус не поділився. Ісус Божий Син єдиний і незмінний також сьогодні. І Він, наш люблячий Викупитель, як і колись християнам у Коринті, так і нам пропонує Свої правдиві тіло та кров у хлібі і вині, щоб ми їх їли та пили та разом із Павлом могли промовляти: «Кажу, як розумним; судіть самі, що кажу я. Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?» (1 Коринтян 10:15, 16).

Дорогі брати і сестри, ми, всі причасники, п’ємо з чаші спільноти крови Христової і всі їмо хліб, який є спільнотою тіла неподільного, нероздільного Спасителя. І в цій Вечері ми маємо Євангеліє про прощення усіх наших гріхів. Це Євангеліє не є в словах людської мудрості. Бо Євангеліє не потребує мудрості слова. Сила Євангелія – у Голгофському хресті Ісуса Назарянина, нашого Господа. Про це теж сповіщає нам Утішитель через Апостола Павла. Євангеліє з’являється до нас у простоті проповіді, у звичайному хлібі та вині, несучи нам силу Господнього хреста, а з ним прощення наших гріхів, і вічне життя для нас у Божому Царстві.

Дорогі у Христі, Господь сильно докорив коринтським християнам за їхню гординю, що привела до поділів у громаді. Це був вірний докір, бо розсварена громада не могла ефективно свідчити про Христа, про Його прощення, про Його величезну любов до кожної людини. Сварливі християни відштовхують інших людей від Христа. Сварка, поділи – погані радники, погані свідчення. Вони діють проти Тіла Христового. Звісна річ, у світі все не так. В Україні є ще дуже багато зовсім невіруючих людей. Тому під час парламентської виборчої кампанії ми будемо чути багато заяв і тверджень зовсім нехристиянських, а хвалькуватих і переповнених гордині. В грішному світі для таких заяв завжди знайдеться місце. Але не в Церкві Христовій.

У Церкві ми сповідуємо те, що ми всі – грішні люди. І тому разом із Апостолом Павлом ми сповідуємо: «Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший то я. Але я тому був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для прикладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя» (1 Тим. 1:15, 16). Тому і ми кажемо, ми всі – однаково грішні. Але Христос нас обмив Своєю кров’ю. Він визволив нас до вічного життя. Сам Бог послужив нам і Він каже нам сьогодні, християнам у Києві: «А як сів, то покликав Він Дванадцятьох, і промовив до них: Коли хто бути першим бажає, нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!» (Марка 9:35).

Покірність і служіння один одному – ось у чому, дорогі брати і сестри, алгоритм першості. Ось у чому правило християнського лідерства. А подяка за служіння ваше, вдячність за ваші послуги, за вашу працю хай іде до Бога, тому що це Він учинив нас спадкоємцями спасіння і Свого вічного Царства. І хай це буде нашим щоденним проповідуванням Євангелія. У покорі і служінні. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23).