МАРАФОН ХРИСТИЯНСЬКОГО ЖИТТЯ

"Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого. Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха, і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі. Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає! Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини. А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити? Ті нас за короткого часу карали, як їм до вподоби було, Цей же на користь, щоб ми стали учасниками Його святости. Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности! Тому то опущені руки й коліна знеможені випростуйте, і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось" (Євреїв 12:1-13).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого! (Кол. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, майже двадцять років тому спекотної літньої пори, я був у війську. Наш взвод було десантовано на полігоні. І нам потрібно було швидко подолати відстань приблизно у 25 кілометрів, щоб добратися до цілі. Ми мусили бігти і чергувати біг із ходою. Спочатку бігти було навіть приємно, адже кількагодинний переліт у вертольоті був не зовсім комфортабельним через швидкість, гуркіт, запах соляри, спеку і різке петляння між горами. Але з часом піт став заливати очі. Пройшло ще трохи часу і хотілося скинути із себе не лише зброю з амуніцією, ранець із продуктами та саперну лопатку, але й одяг, якого на нас було таки багато. Була спека і дуже хотілося пити. Але старші друзі не радили цього робити. Максимум, що можна було зробити, то це прополоскати рот. Ми трималися один одного та інструкцій командирів і врешті-решт дистанцію подолали успішно, вчасно і з мінімальними втратами, - в одного із солдатів розпочався приступ апендициту і його відправили в тил на вертольоті, викликаному з бази. Але дистанцію було подолано і ми приступили далі до виконання поставленого військового завдання.

Сьогоднішній Біблійний текст теж говорить про долання відстані, навіть про змагання. Але тут не говориться про 25-кілометровий марш-кидок для військових, і навіть не про 40-кілометровий марафон для любителів бігу на довгі дистанції. Нам Господь Святий Дух сьогодні каже про марафон християнського життя. Цей марафон розпочався із створення Богом вашої віри. Він творить цю віру Євангелієм. Він творить цю віру Хрищенням та проповіддю Божого Слова. Своїм Духом Він оживлює нас, що були мертвими у наших гріхах. Заради Свого народженого і розіп'ятого Сина Ісуса Христа Він прощає усі наші провини. Воскресінням Ісусовим Бог проголошує нас праведними і Духом Своїм, що живе у нас, у дітях Божих, Він кличе нас бути з Ним, вірою іти в Царство Боже. Бог каже, що ми беремо участь у марафоні Царства Божого.

Сьогодні Господь Святий Дух каже, що в нас є дуже багато свідків, які можуть нам допомогти витривати успішно в цьому великому змаганні. Як написано: "Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами." Як під час служіння у війську молодші солдати прислухаються та придивляються до порад старших солдатів, так і ми, християни ХХІ століття, маємо довкола себе велику хмару свідків зі Старого та Нового Заповітів, тих святих, які зараз з Богом. Приклад їхнього життя може багато чому нас навчити. Адже всі вони змагалися не менше нас проти гріха і спокус світу та диявола. Як каже наш сьогоднішній гімн: "Та я спитаю, чим вони над лихом верх взяли/ І знаю, скажуть, всі вони: "За Спасом ми ішли!" Вони ішли за Спасом. Вони покладалися на Христа. Вони молилися до Нього. Вони слухали Боже Слово та роздумували про нього. Вони причащалися правдивими тілом і кров'ю Христовими. Вони були з Богом. Вони не зводили очей з Месії Христа.

"За Спасом ми ішли!" - каже наш гімн. Наш Біблійний текст каже ще виразніше про причину успіху. Він каже, щоб ми змагалися "дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри." Не на святих, не на ікони, не на іконостаси, але на Ісуса. Багато людей падають жертвами спокуси покласти надію або одержати сили від того чи іншого святого або святої. Це не тільки гріх, але й даремна трата часу та зусиль. Бо лише Ісус - Начальник і Виконавець нашої віри.

Ісус - Начальник нашої віри. Грецьке слово, яке тут вживається avrchgo.s. Воно означає те, що служить причиною або початком нашої віри. Не ми свою віру починаємо. Початки нашої віри, причина нашої віри - у Христі. І не ми нашу віру виконуємо та сповнюємо. Але Виконавцем нашої віри є також - Христос. Це Він, як написано "замість радости, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого." Він понизився заради нас. Божий Син перетерпів Голгофського хрест заради нас. Він зробив це, щоб усі наші гріхи було прощено, щоб ми могли жити вічно у Божому Царстві. Він воскрес і вознісся. Він і тільки Він, Ісус Христос, сидить по правиці престолу Божого. Тому Ісус Христос є Тим, Хто дає нам силу, щоб ми успішно подолали марафон нашого християнського життя, незалежно від того, скільки годин, днів або років цей марафон триватиме. Коли ми дивимося винятково на Христа, Начальника, Причину і Творця нашої віри, коли ми дивимося на винятково на Христа, Виконавця та Звершителя нашої віри, то ми обов'язково в кінці нашого життєвого марафону будемо з Христом на небесах.

Тому Святий Дух каже нам сьогодні: "Тож подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх." У цьому світі ми будемо терпіти чимало бід. Але Ісус ніде не обіцяв безбідного життєвого шляху. Він ніде не обіцяє, не ґарантує багатства, здоров'я і успішної кар'єри для віруючих християн. Навпаки, тим, хто щиро вірує у Нього, Він каже: "Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною" (Матвія 16:24). Життєвий марафон християнина - це його подорож вірою до воскресіння мертвих, це подорож під хрестом.

Хтось з нас може сказати: "Але скільки я повинен терпіти? Мене замучила моя хвороба. А мене замучили мої сімейні проблеми. А в мене проблеми на роботі такі, що я не знаю, як я зможу їх вирішити. А мене переслідувано за правду!" Нам як солдатам у час марш-кидку спекотного літнього дня, хотілося би позбутися всього зайвого і насолоджуватися своїм марафоном, а не страждати, правда ж?

Але ось що каже Святий Дух: "Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха, і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі. Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає! Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає? А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини."

Ось які цікаві слова! Якщо ми діти Божі, а не діти з перелюбу, тобто не діти від чужих богів, то під час нашого життєвого марафону, у нас обов'язково будуть проблеми. У нас обов'язково на плечах буде хрест. "Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає! Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам." Господь допускає різні проблеми у наше життя, щоб нас загартувати, щоб нас повернути до віри, до Христа. Наші хвороби - це гирі для спортсмена, що нарощує м'язи. Бо вони нас повертають знову до Спасителя, до Його Слова і до Його Таїнства. Наші проблеми в сім'ї і на роботі, в школі і в країні, де би ці проблеми не були - це бар'єри, штанги, тренажери, все шо завгодно, що зміцнює нашу віру. Господь - добрий тренер і Він не дасть більшого навантаження від того, яке нам потрібне. Написано, що Бог: "не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її" (1 Кор. 10:13) Знову ж таки, - як Бог нас зміцнює? Всі наші біди знову і знову повертають нас до Христа. Бо лише в Ньому одному - правдива утіха. Лише в Господі Ісусі - наша сила. Лише в Ісусі з Назарету наша розрада та настанова, покріплення і любов, яка долає все. І через Євангеліє Бог знову відновлює наше вірне бачення перспективи Його Царства, а не царства цього світу.

Тож коли в нас хвороба, зневага, біда, робімо те, що каже нам робити Святий Дух, Господь: "Опущені руки й коліна знеможені випростуйте, і чиніть прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось." Іншими словами: Звертайтеся до Христа, читайте і слухайте Його Слово, біжіть до Святої Вечері, бо саме там Бог через Христа і заради Нього випростає ваші знеможені коліна віри і учинить прості стежки ногам вашим. Він проголосить вам у Своєму Слові прощення гріхів, Він дасть Вам прощення гріхів у правдивому тілі та крові Христовій. Він відновить ваш орієнтир у житті, зверне вашу марафонську доріжку з манівців гріха світу та диявола на Правду, Дорогу і Життя, Ісуса Христа. Він ще раз і ще раз запевнить вас про Свою любов, яку Він, милосердний Отець виявляє до нас у Сині Своєму Ісусі Христі.

Дорогі брати і сестри, армійські марші навчили мене цінувати науку та знати про те, що в кінці маршу буде відпочинок. Але я також навчився тому, що під час маршу не можна піддаватися спокусам напитися води та просто здатися Боже Слово сьогодні навчає нас більшій і важливішій правді: в час християнського маршу, в час християнського марафону не зводити очей з Христа і черпати сили тільки в Нього, особливо в час хвороби та біди. Бо ми - не діти перелюбу, яких любить цей світ, ми - діти Божі. У Христі ми стали учасниками Божої святості. Тому хай "усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!" А в кінці нашого марафону довжиною у життя нас привітає і зустріне Сам Господь, але вже не просто Словом і Таїнством, але вінцями Його дітей-переможців. Як написано: "Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його" (Якова 1:12). Господи, дай нам сили! Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь. (Колосян 4:18).