28 квітня 2005
Пастир Тарас Коковський
Тернопіль

Біблійний текст: Матвiя 26:17-28
17 А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі? 18 А Він відказав: Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, справлю Пасху з Своїми учнями в тебе. 19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати. 20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.21 І, як вони споживали, Він сказав: Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене... 22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: Чи не я то, о Господи? 23 А Він відповів і промовив: Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене. 24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився! 25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: Чи не я то, Учителю? Відказав Він йому: Ти сказав... 26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє. 27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: Пийте з неї всі, 28 бо це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!
Дорогі у Христі брати і сестри.

Людська пам'ять має властивість часто забувати багато речей, що трапляються у нашому житті - добрих і поганих, сумних та радісних. Ми з легкістю розлучаємося зі старим календарем, бо він стає непотрібним на наступний рік. Довкола нас чимало речей, які ще матимуть якесь використання впродовж певного часу. Але мине час і їхнє місце буде хіба що в музеї старовини.
Однак близько двох тисяч років тому, одного погожого вечора, може такого як нині, наш Господь Ісус Христос святкував Пасху разом зі Своїми учнями, і залишив нам, всім хто вірить у Нього, те, що до кінця віку є і залишатиметься безцінним, живим, дієвим дарунком Бога - Святу Господню вечерю у правдивих Тілі і Крові Ісуса Христа….
Звернімося до нашого Євангельського тексту… Знаючи наперед все, що має статися далі, аж до Його страждання, мук і смерті на хресті, Ісус Христос зібрав разом усіх Своїх учнів. Зібрав, щоб укласти з Ними, з усіма нами - Новий Заповіт у Його крові. Відомо, що кров завжди була ознакою того, що угода, скріплена нею, вважалась особливою. Кров нашого Господа, зробила Його Заповіт документом тієї ваги і сили, які може мати тільки Боже Слово.
В багатьох українських оселях однією з улюблених християнських картин була і залишається "Господня вечеря". Навіть не знаючи добре Євангелія, люди впізнавали і показували один одному Ісусових учнів. Звісно ж, на одного з них, Юду - міг вказати кожен… У багатьох церквах Господня вечеря є серед настінних розписів. Господня вечеря була тим, що вказувало людям на щось непересічне і особливе - прощення гріхів, яке Христос зробив можливим для кожного з нас. І це прощення є не одноразовим, а стосується кожного з нас щодня, тому що Бог з певністю пробачив вам наші гріхи та провини. Своєю дорогоцінною кров'ю Ісус Христос навіки з'єднав усіх нас, хто покладається на Нього, з'єднав у спільноту, що не подібна до жодної іншої - спільноту віруючих у Христа.
Апостол Павло про цю спільноту говорить так: "Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового? Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного" (1Кор.10:16-17).
Господня вечеря. Новий Заповіт у Господній крові! Христос у нас і ми у Христі! Одне тіло! Яка невимовна радість належить нам цього вечора, дорогі у Христі! Погляньте на пристіл! Пригадайте той сум, котрим були переповнені ваші серця впродовж усього Великого Посту аж до цього вечора, і ту радість, з якою ми приступаємо до Святого Причастя сьогодні.
І пригадайте собі ще одну важливу річ. Чимало людей так часто легковажать Господньою вечерею, гублячи і її повноту та глибину, але нині Господь закликає нас знову побачити їх і отримати силу і благословення Господньої вечері для нашого життя.
Застерігаючи нас від легковажного прийняття Господньої вечері, що має величезну силу, яка змиває гріхи розкаяного грішника і зміцнює його віру, Апостол Павло навчає нас як слід поводитись з цієї Божою силою: "26 Бо кожного разу, як будете їсти цей хліб та чашу цю пити, смерть Господню звіщаєте, аж доки Він прийде. 27 Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої! 28 Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є. 29 Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є! 30 Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули. 31 Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б" (1Кор.11:26-31).
Інколи можна почути як хтось каже: "Я не йду до Причастя через те, що моє духовне життя ще не є досконалим, я ще очистився повністю від провин і негідний бути причасником Господньої вечері". Але така людина повинна зрозуміти, що людина сама по собі ніколи не може бути гідною Причастя. Тому що ми стаємо гідними бути учасниками цієї великої і святої тайни не через якісь власні заслуги, але тільки через Христа, який щедро дарує нам зі Своєї безмежної і незбагненої ласки та любові прощення і пробачення наших гріхів. І цього прощення не потребує той, хто вважає себе праведним і безгрішним, вихваляючись своїми ділами та вчинками, якими б щедрими вони не були. Але його потребує саме той, хто є грішником, знає, що він грішний, щиро кається у своїх гріхах, не цурається вибачати іншим і стати перед Богом на коліна з розбитим і упокореним серцем, і разом з митником благати Бога: "Господи! Пробач мене грішного!".
Отож, Господня вечеря - це не те, що ви чи я приносимо Богові. Насправді наші руки порожні, коли ми стоїмо перед Ним. І тоді Сам Господь приходить до нас і наповнює їх Собою! Він дає нам дорогоцінні тіло та кров Свого Улюбленого Сина задля прощення наших гріхів.
Беручи участь у цьому Тілі та Крові Господа нашого, ми беремо також участь і у милостивому прощенні.
У Господній вечері ви отримуєте запевнення цього прощення. Ваші гріхи дійсно прощені завдяки смерті Христа на Голгофі за всіх вас. Ви - спільники Христового тіла та крові… Що може бути ближче цієї спільноти! Христос - виноградина, ми - галуззя.
"Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного" (1Кор.10:17).

Страсний Четвер є часом оновлення християнської спільноти.
· Це оновлення у нашому єдиному Господі, щоб ви могли подолати усі ті численні речі, які посіли місце у вашому серці, яке належить тільки Христові;
· це також оновлення у вашому спільному благословенні, щоб життя Ісуса Христа виявилось у ваших смертних тілах (2Кор.4:10-11);
· це, нарешті, оновлення вашого спільного завдання, - сповідання вашої віри, одностайне схвалення усього, чого навчав Ісус Христос і проповідування Його Доброї Звістки про спасіння іншим, щоб вони також почули Євангеліє, покаялись і спаслись вірою в Христа (Мт.280:20).

Наш Господь Ісус Христос випив свій гіркий келих до дна. І, приступаючи до Його Святої вечері, ми молимось: "Я не дам Тобі цілування, як Юда", тому що кожен з нас може зрадити Його, зневажити Його кров, пролиту за нас, зневажити Його невимовний біль і страждання, Його терновий вінець.
Кожен може зрадити Його, як зрадив Юда, і питати: "Чи не я, Господи?" Тому, дорогі у Христі, підходьмо завжди до Святого Причастя, пам'ятаючи про те, що ми можемо це робити тільки з Христової ласки. Нехай цей Страсний Четвер і ця Чаша благословення, яку м благословляємо, нагадують нам, що близькість до Господа може обернутись спасінням, але також і загибеллю, як це сталося з Юдою.

Сьогодні ми ще раз збагнули, яке велике таїнство дане нам Господом, і яка це велика відповідальність бути поруч з Ним, бути зваженим на терезах Його правди, повірити в Його любов і віддати Йому все, що маєш. Тому, підходячи до Чаші, ми повинні знову і знову повторювати ці слова: "Не цілуватиму Тебе, як Юда, але як розбійник визнаю Тебе - пом'яни мене, Господи, у Царстві Твоєму" (о.О.Мень).
Страсний Четвер є також тим часом, коли ми ділимось радістю і смутком (1Кор.12:26), пригадуючи на які муки пішов за нас Божий Син. Це той час, коли ми всі можемо стати разом проти Сатани. Ми не будемо для диявола легкою здобиччю, коли перебуватимемо у спільноті. Ми зможемо краще протистояти йому, коли зміцнюватимемо нашу спільноту через участь у Господній вечері (Дії 2:42). Як християни, ми не самітні у цьому світі. "Нас багато і нас не подолати!" Ми потребуємо один одного. Самі ми не встоїмо і впадемо. Але поєднані у Христі, ми сміло рухаємось далі вперед, доручаючи Святому Духові сповнювати Його волю.
Це є чимсь дуже особовим, бути поєднаним у нашім Спасителі. Це є дуже спільнотним для нас усіх, бути зв'язаними разом докупи, один з одним у живому, люблячому Христі.
Тож нині і повсякчас приступайте до Господнього столу, ви, що благословенні нашим Небесним Отцем! Це для вас, тих, хто вірує в Ісуса Христа, як Свого єдиного Господа і Спасителя, від початку світу біля небесного бенкетного столу приготовлені Богом місце і спадок (Луки 22:30).

І мир Божий, що вищий від усякого розуму, нехай береже серця і думки ваші у Христі Ісусі.

Використані джерела:
Біблія
Дональд Деффнер "Страсний Четвер".
Олександр Мень "Страсний Четвер".