УСЕ ВВАЖАЮ ЗА ВТРАТУ ЗАРАДИ ПІЗНАННЯ ХРИСТА

Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті, аби досягнути якось воскресення з мертвих. Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене. Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі. (Филип'ян 3:8-14).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Филип. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, сьогодні ми чуємо прекрасні слова славетного Апостола: "Тож усе я вважаю за втрату ради переважного пізнання Христа Ісуса, мого Господа." Ці слова промовив чоловік, який був активним членом синагоги і ненависним переслідувачем християн. Він так говорить про себе: "Як хто інший на тіло надіятись думає, то тим більше я, обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом. Через горливість я був переслідував Церкву, бувши невинний, щодо правди в Законі" (Филип. 3:4-6).

Цей чоловік був народжений євреєм. Його батько був фарисей. Савл був обрізаний згідно із юдейським Законом у восьмиденному віці. Його самого знали як щирого єврея і не менш палкого фарисея. Тому він каже про себе: "Я - єврей із євреїв, і фарисей із фарисеїв." Іншими словами, важко було знайти єврея більш патріотичного за Савла з Тарсу. І важко було би знайти більш відданого синагозі релігійного діяча від нього. На його руках була кров і сльози перших християн. Він ревно знищував християнські громади і за це він мав величезну пошану посеред юдейських начальників. Він так вірив у правоту свого діла, що вирушив у дорогу до Дамаску, щоб і там познаходити церкви та зробити все, щоб Ім'я Христове не проповідувалося на цілій землі. До цього Савла зобов'язувала його фарисейська віра та його статус посеред єврейської громади.

Але дорогою до Дамаску, розіп'ятий і воскреслий Христос, Чиє Ім'я Савл із Тарсу так ненавидів, перестрів Савла. І з тієї миті Савл відомий під іменем Павло. Він стає служити винятково Христові і Його Церкві. Він її більше не переслідує. Він ревно її будує. Чому сталася така зміна із Павлом? Чому Він стає посланцем Христовим? Чому він тепер ставить Христа у центр свого життя?

Відповіді на ці запитання ми знаходимо в сьогоднішньому Біблійному тексті. Павло каже, що він прагне праведності Христової. Написано: "Я ради Нього [Христа] відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті, аби досягнути якось воскресення з мертвих."

Господь Святий Дух навчає нас сьогодні через цього великого Апостола про два види праведності. Одна праведність є наша. Її походження у Законі, у людських ділах. Цю праведність Святий Дух називає сміттям. Вона нічого нам не дає. Навпаки, вона може нас відвернути від Бога. Тому Апостол Павло каже: "Вважаю все за сміття, щоб придбати Христа." Вважаю за сміття моє єврейське походження. Вважаю за сміття мою колишню фарисейську релігію. Вважаю за сміття синагогу і всі юдейські традиції, за які я раніше готовий був карати людей. Вважаю за сміття все, що стоїть між мною і Христом. Будь-яке добре діло, яким я хочу заслужити прощення моїх гріхів - сміття. Бо це все праведність людська. І ця праведність є фальшивою. Вона спасіння не дає. Хто покладається на неї - той нещасна людина. Бо в основі цієї людської праведності - гріх. А заплата за гріх - смерть, тимчасова та вічна.

Інша праведність - Христова. Її походження у Богові. Апостол її називає праведність від Бога. Вона дається вірою в Христа. Бо Христос - не тільки правдива людина, але й правдивий Бог. Тому Його праведність - від Бога. І Христова праведність - свята. Його муки - святі. Його страждання на хресті - святі. Кров, пролита Христом на Голгофі - свята. І свята Його смерть. Як і святим є Його воскресіння. Тому Апостол вважає все за сміття, щоб пізнати Христа. Тому Святий Павло готовий відкинути все, що стає на заваді пізнання Христа. Апостол хоче чути весь час Євангеліє, яке проголошує прощення усіх наших гріхів в Ім'я Сина Божого. Павло хоче весь час перебувати у благодаті Хрищення, яке відродило його із грішного юдея Савла до праведного християнина Павла. Апостол хоче весь час перебувати у спільноті своїх братів та в ламанні хліба, тобто у Причасті. Бо споживаючи хліб та п'ючи вино у Таїнстві Святої Вечері так як це сказав робити Христос, у хлібі та вині, Павло приймає правдиві тіло та кров святого Христа. У Євхаристії Павлові тіло та дух покріплюються, щоб далі нести свій хрест, а в кінці стати учасником воскресіння до вічного життя. Те саме Господь учинив і для нас. Наші гріхи прощено. Ми маємо вічне життя. Ми маємо це вічне життя винятково через заслуги Христові.

Тому Апостол Павло каже: "Я вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті, аби досягнути якось воскресення з мертвих."

Дорогі брати і сестри, сьогодні це чудове віросповідання Апостола Павла має використовуватися і в нашому житті. Що нам заважає пізнавати Христа сьогодні? Якими є цінності нашого життя? Чи не ставимо ми гори сміття між собою і Христом? Чи не завадить нам сміття світу, сміття наших звичок і уподобань пізнати Христа, пізнати силу Його воскресіння? Павло віддав усе, що мав, навіть свою свободу для того, щоб пізнавати Христа і для того, щоб ділитися Євангелієм зі своїми ближніми. Чи ми готові вважати за сміття те, що стає нам на заваді регулярно молитися, виділяти щодня час на читання Біблії, щонеділі приходити до церкви, щоб покріпитися пізнанням Христа посеред Його людей через Його Євангеліє? Чи готові ми змінити свої робочі плани, змінити свої зобов'язання перед друзями та родиною? Чи готові ми змінити плани на найближчий вихідний день для того, щоб більше пізнати Христа? Чи не стають між нами і Христом наші хвороби, наші невдачі і насмішки інших людей про сутність і характер нашої віри?

Відповідь на це питання кожен із нас знає найкраще. Ми ж продовжуємо слухати як нас навчає Святий Дух через Апостола Павла. Він каже, що хоче якось досягнути воскресіння мертвих. Далі написано: "Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене."

Апостол Павло визнає те, що він живе ще в тілі і живе в цьому ж грішному світі, як і кожен з нас. Ми ще не ввійшли фізично у Царство Боже. Ми все ще мешкаємо в нашому гріховному тілі. Ми ще не досягнули повної святості. Ця святість стане нашою лише в час воскресіння. Бо цю повну святість для кожного з нас досягнув наш Спаситель Ісус Христос. Він - святий і досконалий. Він - праведний і добрий. Він - ласкавий і прощаючий. Він - повністю без гріха. Тому Він Своєю смертю і воскресінням досягнув для кожного з нас прощення гріхів. Тому Своїм світлим воскресінням забезпечив наше майбутнє воскресіння. І Він, наш благодатний Господь усе це зробив винятково для нас. Він сьогодні досягає нас Своїм прощенням, Своєю благодаттю, Своєю любов'ю.

Далі Апостол каже: "Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і поспішаючи до того, що попереду, я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі." Життя Апостола Павла може бути гідним прикладом для наслідування для будь-якого християнина. Як написано: "Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру" (Євреїв 13:7). Спогадуймо, дорогі друзі, Апостола Павла, спогадуймо українських святих і залишаймося вірні Христові до кінця днів, які нам відведені у цьому світі. Але не шукаймо задоволення у своєму минулому.

Апостол каже, що він не дивиться на себе, на свої подвиги. Але дивиться він винятково вперед, на Христа Ісуса. До Нього він спішить. Його Слово він прагне почути. Нагороду з Його рук прагне Він отримати в Небесному Царстві. Господь нам також каже про подібне змагання, про подібні пошуки: "Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться" (Мт. 6:33). Бо Христос наш Господь для нас усе вже зробив. Він - наш Бог і Він нас любить. Він - головне. А все інше - другорядне. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь. (Филип'ян 4:23).