ХРИСТОС НІКОЛИ НЕ ЗУПИНЯЄТЬСЯ
І, вийшовши
звідти, Він прийшов до Своєї
батьківщини, а за Ним ішли
учні Його. Як настала ж
субота, Він навчати почав
у синагозі. І багато-хто,
чувши, дивуватися стали
й питали: Звідки в Нього
оце? І що за мудрість, що
дана Йому? І що за чуда,
що стаються руками Його?
Хіба ж Він не тесля, син
Маріїн, брат же Якову, і
Йосипу, і Юді та Симонові?
А сестри Його хіба тут не
між нами? І вони спокушалися
Ним... А Ісус їм сказав:
Пророка нема без пошани,
хіба тільки в вітчизні своїй,
та в родині своїй, та в
домі своїм. І Він тут учинити
не міг чуда жадного, тільки
деяких хворих, руки поклавши
на них, уздоровив. І Він
дивувавсь їх невірству.
І ходив Він по селах навкруг
та навчав.. (Марка 6:1-6)
Благодать вам і мир від
Бога Отця нашого й Господа
Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2)
Дорогі брати і сестри, Полові
Елдриджу приписують такий
вислів: "Чим старіші
упередження, тим вони є
тяжчими і тривалішими. Часом
такі упередження залишаються
назавжди." У людства
є чимало упереджень і більшість
з них мають дуже довгу історію.
Сьогодні Слово Боже каже
нам про одне з найстрашніших
упереджень, - упереджене
ставлення до Євангелія Ісуса
Христа, упереджене ставлення
до Слова Божого.
В сьогоднішньому читанні
Євангелія від Марка ми бачимо,
як Божий Син приходить до
Назарету, до своєї малої
батьківщини, до міста, в
якому Він виріс на очах
багатьох людей. З Ісусом
прийшли також Його учні.
Ми читаємо, що Ісус в суботу
іде до синагоги. Сьогодні
ми прийшли до місця свого
зібрання. Сьогодні Ісус
також приходить до нас у
Своєму Слові та у Своїй
Святій Вечері. Господь завжди
приходить до Своєї Церкви
у Старому Заповіті. Він
так само приходить до нас
щонеділі і щоразу коли тільки
ми збираємося в Його Ім'я.
Як Він Сам каже: "Де
двоє чи троє в Ім'я Моє
зібрані, там Я серед них"
(Матвія 18:20). А в іншому
місці Його Дух нас навчає:
"Не кидаймо збору свого,
як то звичай у деяких, але
заохочуймося, і тим більше,
скільки більше ви бачите,
що зближається день той"
(Євреїв 10:25), тобто день
повернення нашого Спасителя
у славі, щоб судити живих
і мертвих.
Тож Господь перебуває з
нами і сьогодні невидимо.
Видимо Він перебував у синагозі
в Назареті. Мешканці міста,
зібрані на богослужіння,
бачили перед собою ще одного
назарянина, Який проповідував
у синагозі, Який навчав
їх Слову Божому. Наука Христа
дуже відрізняється від науки
світу. Його Слово радикально
відрізняється від слів равинів.
Його діла є радикально відмінними
від учинків фарисеїв. Тому
багато людей у синагозі
починаються дивуватися.
У Євангелії ми читаємо:
"І багато-хто, чувши,
дивуватися стали й питали:
Звідки в Нього оце? І що
за мудрість, що дана Йому?
І що за чуда, що стаються
руками Його? Хіба ж Він
не тесля, син Маріїн, брат
же Якову, і Йосипу, і Юді
та Симонові? А сестри Його
хіба тут не між нами?"
Чи не подібні ці слова
до тих, що ми чуємо сьогодні?
Чи не подібні ці думки до
тих, що часом виникають
у наших серцях, коли ми
починаємо сумніватися у
Богові та Його Слові? Чи
не можемо ми так само дивуватися,
коли ми відкриваємо Біблію,
книгу, у твердій або м'якій
палітурці? Чи не думаємо,
що це за мудрість така вміщена
у цій книзі? Хіба вона не
надрукована звичайними людьми?
Хіба вона не видана у звичайній
друкарні? Хіба ми не знаємо
того міста, де Біблія видана?
Або як вам щодо таких сумнівів,
коли про Ісуса багато-хто
в Україні говорять, як просто
про надзвичайну людину,
а не Бога? Хіба не задають
такі ж подібні питання "Свідки
Єгови" коли починають
стверджувати про свої смертоносні
доктрини?
Дорогі брати і сестри,
далі Слово Боже дає на такі
слова та думки суворий осуд:
"І вони спокушалися
Ним..." Грецьке слово,
яке тут вживається передає
наслідок сумнівів маловірів,
і він є набагато сильнішим.
Тут вживається слово, яке
означає потрапляння у фатальну
пастку. Якщо мати такі думки
по відношенню до Христа
Господа, то це означає перебувати
у смертельній пастці. Відкидати
божественну природу Спасителя,
сумніватися у тому, що Він
- правдивий Бог і правдивий
чоловік - означає перебувати
в обіймах вічної смерті.
Заперечувати Божественну
природу Господа Ісуса Христа
означає відрікатися від
свого вічного життя, яке
вічний Господь здобув для
нас на Голгофському хресті,
кров'ю Своєю обмивши нас
від усіх наших гріхів і
Своєю смертю подолавши нашу
смерть. Сумніватися у Божій
природі Сина Марії означає
відкидати своє майбутнє
воскресіння, гарантоване
нам воскреслим Господом
на третій день по Його хресній
смерті.
Господь з болем реагує
на цей гріх своїх співвітчизників.
Він каже: "Пророка
нема без пошани, хіба тільки
в вітчизні своїй, та в родині
своїй, та в домі своїм."
Дорогі брати і сестри, світ
не хоче чути Євангелія.
Світ ворогує проти Бога.
Апостол Іван каже: "Не
любіть світу, ані того,
що в світі. Коли любить
хто світ, у тім немає любови
Отцівської, бо все, що в
світі: пожадливість тілесна,
і пожадливість очам, і пиха
життєва, це не від Отця,
а від світу. Минається і
світ, і його пожадливість,
а хто Божу волю виконує,
той повік пробуває!"
(1 Івана 2:15-17).
Дорогі брати і сестри,
ми самі належали стихіям
світу. Світ живив також
і нашу тілесну пожадливість,
і нашу пожадливість очам
і нашу життєву пиху. Ми
також були народом бунтівним,
який повставав проти Бога.
Ми були втраченими людьми
і ми були людьми, які відпали
від Бога. Але нас Бог покликав
до Себе через Євангеліє
Свого Сина Ісуса Христа.
Він нас освятив і сьогодні
Він благає нас шанувати
Євангеліє Христове, яким
ми покликані до вічного
життя. І навіть більше від
того, Господь сьогодні вказує
нам, що нам очікувати від
світу, коли ми будемо нести
Христове Євангеліє.
Господь каже, що пророка
нема без пошани, але пророка
не шанують у його ж таки
рідній країні, у його домівці
та посеред його рідних.
Це стосується нашого Спасителя.
І звичайно, це стосується
Його людей. Це стосується
нас. Ісус у каже в іншому
місці, що непошана може
переростати навіть у відкриту
ворожнечу проти працівників
Церкви і проти всіх християн.
Господь каже, що будуть
такі часи, коли не просто
бракуватиме пошани проповідникам
Слова, але й наставатиме
відкрите переслідування
християн. У Євангелії від
Матвія (5:10-12) ми читаємо:
"Блаженні вигнані за
правду, бо їхнє Царство
Небесне. Блаженні ви, як
ганьбити та гнати вас будуть,
і будуть облудно на вас
наговорювати всяке слово
лихе ради Мене. Радійте
та веселіться, нагорода
бо ваша велика на небесах!
Бо так гнали й пророків,
що були перед вами."
Тому, дорогі у Христі,
не дивуймося, коли невіруючі
не будуть прислухатися до
нашого послання про Спасителя.
Не дивуймося і з того, що
дехто навіть буде намагатися
зробити все, щоб ми змовкли.
Цього слід очікувати від
світу, бо світ ворогує проти
Бога. Тому ті члени наших
сімей, ті наші друзі, які
не покладають своєї надії
на Господа, можуть не шанувати
нашої християнської праці,
нашого прославлення Христа.
Але це не повинне нас знеохочувати.
Це не повинне вбивати нашого
бажання ділитися з ними
Євангелієм. І це не повинне
зупиняти нашу миротворчу
місію, про яку через Апостола
Павла звіщає Святий Дух:
"Бог у Христі примирив
світ із Собою Самим, не
зважавши на їхні провини,
і поклав у нас слово примирення.
Оце ми як посли замість
Христа, ніби Бог благає
через нас, благаємо замість
Христа: примиріться з Богом!"
(2 Коринятн 5:19-20).
Господь високо цінує тих,
хто несе Слово примирення
з Богом в Його Ім'я. Він
каже: "Блаженні миротворці,
бо вони синами Божими стануть"
(Матвія 5:9). А для цього
залишаймося з Христом. Перебуваймо
в Його Слові та якомога
частіше прагнімо спільноти
з правдивим тілом і кров'ю
Спасителя через Його Вечерю.
Для нас життєво важливим
є перебувати у Христі, бо
лиш тоді коли Дух Христів
живе у нас, лише тоді ми
є світлом і для світу і
сіллю землі. Як про це каже
наш Спаситель: "Ви
сіль землі. Коли сіль ізвітріє,
то чим насолити її? Не придасться
вона вже нінащо, хіба щоб
надвір була висипана та
потоптана людьми. Ви світло
для світу. Не може сховатися
місто, що стоїть на верховині
гори. І не запалюють світильника,
щоб поставити його під посудину,
але на свічник, і світить
воно всім у домі. Отак ваше
світло нехай світить перед
людьми, щоб вони бачили
ваші добрі діла, та прославляли
Отця вашого, що на небі"
(Матвія 5:13-16).
Дорогі брати і сестри,
світ виявлятиме до нас багато
упереджень, але пам'ятаймо,
що упередження були і до
Бога Христа. Господь дивувався
невірству багатьох Своїх
земляків, тому ми також
можемо дивуватися невірству
багатьох сьогоднішніх українців.
Але зауважте, навіть при
цьому Господь, як свідчить
нам сьогоднішнє читання
із Євангелія "ходив
Він по селах навкруг та
навчав."
Дорогі брати і сестри,
Господь продовжує навчати
нас. Він продовжує прощати
нам наші гріхи і провини,
які ми чинимо свідомо і
несвідомо. Він прощає нам
наші упередження. Він знімає
наші сумніви. Євангелієм
Він зцілює наші душі і творить
наші серця чистими. Господь
це робив у Назареті та околицях.
Господь робить це у Києві
і в Україні. Господь спасав
майже дві тисячі років тому.
Він спасає нас сьогодні.
І Він робитиме це завтра,
і післязавтра, і в усі дні
аж до Свого славетного другого
приходу. Бог не змінюється.
Його Євангеліє про прощення
наших усіх гріхів заради
Христа теж не змінюється.
Христос не зупиняється.
Через Божу велику любов
до нас, через прощення і
вічне життя, яке ми маємо
в Христі, продовжуймо і
ми далі свідчити про нашого
чудового Спасителя. Робімо
свою роботу, а решту вчинить
Своїм Євангелієм Христос.
В Його святе Ім'я. Амінь.
Благодать Господа нашого
Ісуса Христа, і любов Бога
й Отця, і причастя Святого
Духа нехай буде зо всіма
вами! Амінь. (2 Кор. 13:13)
