Електронна бібліотека

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (Филим. 1:3). Амінь. Дорогі друзі, дозвольте розпочати сьогоднішню проповідь із такої історії: Була темна ніч. Така темна, що, як кажуть у народі, хоч в око стрель. Раптом одна за одною спалахнули блискавки, вдарив грім. Будинок, у якому жила сім’я маленького хлопчика, затрясся. «Тату, тату», — розплакався хлопчик. Батько зайшов до нього в кімнату і спитався: «Що сталося?» «Я боюся», – відповів хлопчик. «Не бійся, сину, я — в кімнаті, яка поряд із твоєю», — переконував маленького хлопчика батько. «Крім того, з тобою Бог. Бог тут, синку». «Але, тату, — продовжував хлопчик, — я хочу, щоби тут був хтось, до кого я можу доторкнутися». Сьогодні, дорогі брати та сестри, ми читаємо про те, як Бог став Тим, до Кого можна доторкнутися. «І Слово сталося тілом» – промовляє до нас Євангеліє. Так про цього Бога каже Біблія: «Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека. Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш, — бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все! Оточив Ти мене ззаду й спереду, і руку Свою надо мною поклав. Дивне знання над моє розуміння, високе воно, — я його не подолаю! Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? Якщо я на небо зійду, — то Ти там, або постелюся в шеолі — ось Ти! Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря — то рука Твоя й там попровадить мене, і мене буде тримати правиця Твоя!» (Пс. 138:2-10). Цей необмежений і необ’ємний Бог стався тілом. Сьогодні ми святкуємо День Його народження. Народжений Дівою Божий Син, предвічний Бог, Князь миру, Отець вічності стався людиною. Людиною, як ми. Людиною реальною, із плоті та крові, із тіла та кісток, людиною, до якої можна доторкнутися. Але людиною без гріха. Без жодної вади чи плями. Без жодного навіть натяку на гріх. Досконалий і святий Бог стався досконалою і святою людиною. Апостол Іван каже, що Бог-Слово: «перебувало між нами, повне благодаті та правди». Серед людей, таких як ви і я, людей, що позбавлені Божої слави, людей, що перебували у полоні гріха та диявола, серед таких людей Бог стався людиною. Син Божий і Син людський, повний благодаті та правди посеред людей, повних гріха та неправди, посеред людей духовно сліпих. Дорогі брати і сестри, яким дивним була ця подія – народження Божого Сина, зодягання Бога у людське тіло, виткане в утробі Діви Марії. Якою величчю мало би бути оздоблене перше Різдво! Якою би радісною і урочистою мала би бути перша зустріч у світі Немовлятка Ісуса, Божого Сина! Але натомість – стайня замість царських палат. Пастухи, спрямовані ангелом, замість світових урядовців. І солдати, спрямовані одним із цих правителів світу для того, щоб знайти це дитятко, цю втілену благодать і правду, і вбити, щоби не претендувало на Свою ж таки владу. Дорогі друзі, так гріх зустрічає Бога. Так Бога зустрічає і противник людського роду, диявол. Так Бога зустрічає наш старий Адам, наша стара плоть, приречена до смерті, що тягне до вічної смерті і нашу душу. Де благодать і правда, там немає місця для гріха. Де Бог – там немає місця і грішній людині. І якби наші гріхи залишалися з нами назавжди – нам ніколи не знайшлося би місця в Божому Царстві, у Царстві благодаті і правди. Але Слово сталося тілом, Бог стався людиною. Слово перебувало поміж нас, повне благодаті та правди. Благодатний і правдивий Божий Син, благодатний і правдивий Людський Син, Ісус Христос перебуває поміж людей. Не для того, щоби нас відкинути і засудити за наше відвертання від Бога, не для того, щоби винести нам вирок за всі наші минулі гріхи непослуху, крадіжок, заздрості та розпусти, неправдомовства та зазіхань на чуже життя, ненависті та злоби, але для того, щоби все це залишилося у минулому. У минулому не нашому, а Христовому. Це виглядає і звучить неймовірно, але це – правда. Для того Бог послав Свого Сина, щоби Він родився від Діви. «Щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Івана 3:16).
Для того Бог стався людиною. Для того втілена правда і благодать взяла на Себе всі наші переступи і провини, щоби їх вже більше не згадувалося. Для того сталося Різдво, щоби виповнитися на Голгофі, обмивши кров’ю Христовою нас від усіх наших гріхів, і потоптавши смерть і диявола. Для того Бог стався людиною. Як про це каже святий Василій Великий: «Бог на землі, Бог між людьми; не у вогні і серед голосу труб; не на горі, що димить, або в темряві, ані в страхітливій та ревучій бурі, даючи закони, але в тілесній появі, лагідний і добрий перебуває з людьми. Бог у тілі не діє здалека, як у пророків, але злучений з природою, рівною людській природі, щоб у той спосіб через Своє тіло, споріднене з нами, привести до Себе все людство». Привести до Себе, привести до Свого Царства благодаті та правди. Тому Бог – на землі. Тому Бог — між людьми. Тому Він є скинією Божою у плоті. Бо Він – Бог для нас. Тому Бог – на хресті. Тому Він помер за всі наші гріхи. Тому Він тілесно воскрес, щоби нас було проголошено праведними самою вірою заради Ісуса. Тому сьогодні ми святкуємо Різдво, День народження нашого розп’ятого і воскреслого Спасителя, втіленого Бога, благодаті і правди. «Безсумнівно, велика це таємниця благочестя», – промовляє через Апостола Павла Святий Дух. «Хто в тілі з’явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!» (1 Тим. 3:16). Тому ми зібрані сьогодні довкола Його святого Слова, щоби почути це чудове Євангеліє, яке промовляє: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця». Дорогі друзі, ця слава виявилася і виявляється для нас. Ми не говоримо тут про те величне і прекрасне сяйво, що оточує Ісуса. Але ми говоримо тут про Ісусове милосердя, яке Він до нас виявляє. Ісусова слава – це Ісусові зцілення. Ісусова слава – це Ісусові співчуття до нас і Ісусова благодать, яку Він щедро виливає на нас, Його Церкву. Ісусова слава, слава Однородженого від Отця – це Його безмірна любов, що її виявляє до нас, грішних створінь, Божий Син. А особливо, дорогі брати та сестри, Ісусова слава – це Ісусів хрест на горі Голгофа. Правдивий Бог і правдива людина, Ісус з Назарету, народжений у Віфлеємі, засуджений юдейським Синедріоном, розіпнутий римською владою, виявив Свою славу на хресті, померши за наші гріхи. Народжений Цар Ізраїлю і втілений Цар царів світу, Якого зрадила вища духовна влада, і владу Якого відмовився визнати світ, пішов Сам на хреста, щоби Своєю кров’ю обмити і Синедріон і римлян, і всіх, хто повірує в Нього, від усіх гріхів. В цьому – сутність Ісусової слави. Він стався людиною, щоби ми були прощені назавжди. Бог стався людиною, щоби ми могли одягатися в Христа. Як сказано: «Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:27). Подумайте лишень, дорогі друзі. Нас, грішників, зодягнуто у досконалого Бога Сина. Він для цього народився. Для цього Він помер на хресті. Для цього Він воскрес, щоби ми могли зодягатися в Нього і вірою одержувати спасіння і життя вічне. Господь стався людиною, щоби ми могли також доторкуватися до Нього. Слово сталося тілом із кров’ю, щоби завжди ми були впевненими у Його реальній, тілесній присутності посеред нас. Щоби ми не боялися наших гріхів, диявола та смерті. Щоби ми не думали, що ми залишені із цими велетенськими ворогами наодинці. Щоб ми не боялися, як маленький хлопчик у час грози боявся залишитися наодинці із спалахами блискавок і гуркотом грому. Але Господь каже, що ми можемо довіряти Йому, що Він з нами реально, тілесно присутній.

Слово у тілі