Духовно відкриті очі Павла

Читання: Левит 18:1-5; 1 Тимофія 1:5-17; Матвія 20:20-28

Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! Амінь!
Сьогодні темою для проповіді обрано Перше послання святого апостола Павла до Тимофія розділ 1, вірші з 12 по 17: «Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, — Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу, мене, що давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві. І багато збільшилась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов’ю в Христі Ісусі. Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, із яких перший — то я. Але я тому був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для прикладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя. А Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь». Це Слово Боже.
Більшість людей народжується з чудовим кольором очей і можуть бачити красу світу, який оточує їх. Ми дуже часто починаємо свій день зі спостереження за Божим прекрасним творінням навколо. Давид в Псалмі пише: «Небо звіщає про Божу славу, а про чин Його рук розказує небозвід» (Пс.18:2). Але ми зустрічаємо в світі й людей, які не можуть нічого бачити. Наскільки їм важко, задумайтесь, будь-ласка, на хвилинку. Нещодавно я мав зустріч з такою людиною і зміг уявити проблеми незрячих, безпомічних людей, яким важко знайти навіть дорогу додому. Ми знаємо з вами зі Святого Письма, як Ісус уздоровив сліпородженного. На запитання учнів: «Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?» Ісус відповів: «Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з’явилися на ньому. Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жоден нічого не зможе виконувати. Доки Я в світі, — Я Світло для світу» (Ів.9:2-5).
Бог створив людину досконалою не лише щодо здоров’я і розуму. Він також наділив її чистим і святим серцем. Людина знала Божу волю і слідувала Божими шляхами. Все обернулося на зле, як тільки людина скоїла гріх. Коли Господь створив Адама і Єву, Він особливо їм наказав, щоб вони не їли з дерева, що росло посередині Едемського саду. Диявол, знаючи, що сказав Бог, підійшов до Єви і лукаво запитав: «Чи Бог наказав?» Потім сатана припустив, що коли Єва з’їсть плід дерева всередині саду, її «очі розкриються і стане [вона], немов Боги, знаючи добро і зло» (1М.3:5). Обман диявола закликав до Єви, щоб вона не послухала Божого Слова і їла заборонений плід. Адам також їв. У результаті їхнього сумніву у Божому Слові на Адама з Євою і на все створіння зійшло жахливе прокляття (Рим.8:20). Відтепер людина поволі втрачатиме і здоров’я, і ясність та досконалість розуму і волі. Але головне з усього, що вона втратила — це первісна святість і чистота серця та душі. Як крапля отрути в склянці води псує всю воду, так перший гріх, скоєний людиною, отруїв і зіпсував всю його сутність. Цілковита зіпсутість всього людського роду перейшла від батьків до дітей. Народжені грішними батьками, ми є їхніми грішними нащадками. Це не гріх, який ми скоїли, а риса нашої сутності (наш стан перед Богом). Ми втратили мир з Богом. Подібно до хвороби, що є фізичним станом нашого тіла, прабатьківський гріх є спотвореним станом нашої душі. Він не є чимсь набутим впродовж життя через погане оточення чи негативний вплив, — ми отримуємо його при народженні. «Отож я в беззаконні нарождений, і в гріху зачала мене мати моя» (Пс.50:7), — говоримо ми разом з Давидом. І так само, як ми успадковуємо від батьків певні риси характеру, особливості обличчя і тіла, ми успадковуємо від них і цю гріховну сутність нашої природи.
Павло «жив фарисеєм за найдокладнішою сектою … віри» (Дії 26:5). Фарисеї старанно навчали Павла, що він повинен постійно докладати зусилля у виконанні вимог Закону Божого, щоб задовольнити Господа. Павло намагався дотримуватись Божого Закону. Але він не мав миру з Богом. Павло мав ревність про Бога. Якщо б Павло отримав знання про Ісуса Христа, нашого Спасителя, то дізнався б, що Ісус вже досконало виконав Закон за нього. Незнання Павла про Ісуса Христа разюче змінилося. Коли Павло поспішав у Дамаск, «дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх» (Дії 9:1), Ісус Христос, наш Господь, звернувся до нього з сяючого світла: «Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш?» (Дії 9:4). Люди, що йшли з Павлом, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили. Павло дивився з темряви вгору на сліпуче світло. Ісус наказав Павлу йти в Дамаск із особливим завданням, «тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив… І за руку його повели й привели до Дамаску. І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив» (Дії 9:8-9). У Дамаску Павла зустрів Ананій і сказав йому: «Савле, брате, Господь Ісус, що з’явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий і наповнився Духа Святого! І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став… І, вставши, охристився» (Дії 9:17-18). Після хрищення Павло ще раз уважно дослідив Святе Письмо. Духовно відкритими очима Павло бачив, що жодна людина (навіть найстаранніший фарисей) не може мати миру з Богом, намагаючись виконати Закон. До зустрічі з Ісусом Павло даремно намагався досконало виконати Закон. Він знав, що це неможливо зробити і тому він не мав миру з Богом. Після того, як Павло зустрівся з Ісусом і дізнався, що Ісус досконало виконав за нього Закон, він одержав мир з Богом через Ісуса Христа.
Більшість людей у світі намагаються жити так, як спочатку жив святий Павло. Вони сподіваються задовольнити Бога, старанно виконуючи релігійні правила і духовні закони. Оскільки вони ніколи не можуть досконало виконати вимоги Божого Закону, то ніколи і не мають миру з Богом. Ви можете почувати себе так само, як почував себе Павло. Ви стараєтесь, але невпевнені у своїх стосунках з Богом: ви не маєте миру з Богом. Ви боїтеся, що у День Суду ваші минулі гріхи і провини засудять вас.
Але якщо ви маєте таке почуття, то для вас є Добра звістка! Через Своє досконале життя і спокутувальну смерть на хресті Ісус Христос виконав за вас увесь Закон! Тому не хвилюйтеся, що ваша праведність, досягнута виконанням релігійних звичаїв, може бути недостатньою для Божого задоволення. Змініть хід ваших думок. Нехай Бог забере цю поволоку з ваших очей, як це Він зробив для святого Павла. Потім зверніть ваші нові очі віри на досконалу праведність Ісуса. З великою радістю і впевненістю визнайте разом із святим Павлом: «Тож усе я вважаю за втрату ради переважного пізнання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою» (Фил.3:8-9).
Не намагайтеся задовольнити Бога виконанням релігійних заповідей. Розпочніть нове життя з силою Святого Духа. У Христі Бог пропонує вам цілковите пробачення гріха покладання на вашу власну праведність. Тепер зрадійте радістю великою з Христовою праведністю в основі вашої, даної Богом, віри! Через нашого Господа Ісуса Христа ви маєте мир з Богом. «Отож, виправдавшись вірою, майте мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа» (Рим.5:1).
Справжній мир і спокій для християнина — це не те, що треба шукати десь далеко. Цей мир знаходиться тут, на землі, в самому епіцентрі життєвих подій. В ніч, коли вороги Христові взяли Його, щоб розіп’яти на хресті, Господь сказав Своїм учням і всім, хто увірує в Нього: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів.14:27). «Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, — але будьте відважні: Я світ переміг!» (Ів.16:33). В світі — страждання, в Христі — мир. Така участь кожного віруючого. Все це перенесли на собі діти Божі на протязі століть. І про це нам розповідає Біблія. Світ — це людська спільнота, яка відокремлена від Бога. Саме про це говорить Святе Письмо: «Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любові Отцівської, бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, — це не від Отця, а від світу» (1Ів.2:15,16). Цей світ, повний перекручень, бруду та злоби, які ми відчуваємо на собі кожен день. Цей світ, дороги якого всіяні розбитими серцями і знівеченими життями, світ, могили якого окроплені слізьми глибокого відчаю. Ісус сказав, що на дорогах світу цього ми зазнаємо страждання. «Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені» — проголосив наш Спаситель. В Христі ми знаходимо мир посеред страждань, мир посеред гонінь, мир в горнилі випробовувань. Апостол Павло, чиє життя було повне випробовувань, писав: «Я дяку складаю Тому, Хто зміцнив мене, — Христу Ісусу, Господу нашому, що мене за вірного визнав і поставив на службу, мене, що давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник, але був помилуваний, бо я те чинив нетямучий у невірстві. І багато збільшилась у мені благодать Господа нашого з вірою та з любов’ю в Христі Ісусі. Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, із яких перший — то я. Але я тому був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для прикладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя».
Перш за все, в Христі Павло отримав мир з Богом. Він був великим грішником, який гнобив Церкву Божу. Але за благодаттю Божою він зрозумів свою провину перед Богом. «З усіх грішників світу, перший — то я», — скрикнув він. Він побачив перепону, яка, якщо її не знищити, назавжди відокремлювала його від пристуності Божої. Але, — і в цьому було величне відкриття його життя, — перепону, перешкоду було знищено Ісусом Христом. Не дивлячись на всі гріхи Павла, він і Небесний Отець в чудових відносинах. Христос приніс кожному з нас повне примирення з Господом. Ось чому Павло писав до римлян: «Отож, виправдавшись вірою, майте мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа» (Рим.5:1).
Сьогодні в нашій громаді ми мали Святе Таїнство Хрищення. «Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал.3:27). Хрищення — це більше, ніж просто обряд чи ритуал, не просто людська традиція. Хрищення — це чисте Боже вчення, дане в Його Слові. Через Хрищення Бог чудовим чином поєднує нас з Христом. При Хрищенні ми стаємо людьми «у Христі», а «коли хто в Христі, той створіння нове» (2Кор.5:17). Через Хрищення, це чудове Боже благословення, ми дивним чином з’єднуємося з Христом і Його життєвою силою. Через Хрищення Христос з’єднує нас з Собою, зі Своїм хрестом і воскресінням — єдиною основою для християнських сімей. Через Хрищення Бог дає нам обітницю про силу перемоги над дияволом, про силу щоденної радості і благословенної впевненості у воскресінні в Христі до вічного життя.
Саме тому Павло міг написати в кінці свого Послання до римлян відомі слова: «Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі» (Рим.15:13). В світлі цієї істини апостол Павло благословляє своїх слухачів словами: «І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. Амінь!» (Фил.4:7).

«Вірне це слово, і гідне всякого прийняття, що Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, із яких перший — то я. Але я тому був помилуваний, щоб Ісус Христос на першім мені показав усе довготерпіння, для прикладу тим, що мають увірувати в Нього на вічне життя.
А Цареві віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на вічні віки. Амінь» (1Тим.1:15-17).