Урок № 1. Хто такі християни?

Чи знаєте ви, кого називають учнем Ісуса? Це людина, яка вірить, що Ісус є її Спасителем. Але учня Ісуса можна ще назвати, знаєте, як? Ось послухайте і здогадайтесь.

В Івана 8:31 Ісус нам говорить: “Як у Слові Моїм позостанетесь, тоді справді Моїми учнями будете”... Учень — це послідовник свого вчителя, той, хто погоджується з ним, з ідеями, яких він навчає. Ви і я — є учнями Ісуса, ми віримо Йому, коли Він каже: “Я — ваш Спаситель. Я помер на хресті, щоб людські гріхи були прощені“.

Так, ми — Його учні, ми маємо ще одне ім’я — Xристияни. Християнин вірує в Ісуса Xриста. Навіть слово “християнин” походить від ймення “Христос”.

Як християни, ми хочемо жити життям, яке показує, що ми віруємо в Ісуса Христа. Ми хочемо виконувати Його заповіді.

Ми хочемо виконувати і слідувати всьому, що Він нам каже, чому навчає. Але чи завжди легко виконувати всі заповіді Ісуса? – Ні. Чи означає це, що треба опустити руки? Ні, ні і ще раз ні! Ми любимо Ісуса, тому що Він перший полюбив нас і помер, щоб нас врятувати. Він хоче, щоб ми молилися і просили Його допомогти нам стати xристиянами. Деякі люди можуть сміятися з нашого бажання бути xристиянами. Але на нашому боці Ісус, Він підтримує нас, зміцнює нашу віру. Це таке щастя — БУТИ XРИСТИЯНАМИ.

Урок № 2. Іду з радістю

Чи любите ви ходити до церкви? Чому?

Багато людей люблять ходити до церкви. Цар Давид був одним з них. Він говорив: “Ходімо до дому Господнього” (Псалом 121 (122):1). Інші можуть відвідувати церкву час від часу, але їм це не дуже подобається, тому вони завжди шукають причину, щоб туди не xодити. Вони ідуть до церкви тільки тому, що хтось — мама, наприклад, — примушує їх це робити, або тому, що вони сподіваються, що хтось їх за це поxвалить. Іноді такі люди вважають, що вони роблять Богу послугу тим, що приходять до церкви, і чекають від Нього нагороди. Дехто просто ніколи не замислюється над тим, чи подобається їм ходити до церкви. Вони це роблять або за звичкою, або тому, що так роблять інші. А хтось кожної неділі запитує себе: “Йти мені до церкви чи ні?” І часто відповідь залежить від настрою цієї людини або від її самопочуття. Як же нам навчитися ходити до церкви з радістю? Давайте подумаємо, чому нам подобається ходити до когось додому? Як правило, це пов’язано з людиною, до котрої ми ідемо. Ця людина нам певно подобається, ми відчуваємо, як вона збагачує нас духовно, як багато ми дізнаємось від неї. Тож, якщо ми вважатимемо, що Бог — наш друг, ми з радістю підемо до Його дому. Але, якщо ми Його добре не знаємо або боїмось, то й будемо тоді триматися від Нього осторонь. Ми ж з вами знаємо про все добро, яке Бог робить нам, тому ми хочемо подякувати Йому, ми також хочемо, щоб і інші знали, як часто ми думаємо про Нього. Ми йдемо до Нього ще й тому, що ми знаємо — кожного разу ми все більше набуваємо від Нього. А ще ми просто ідемо до церкви тому, що нам приємно бути разом з Його родиною — іншими людьми, хто вірує в Бога. Навіть, якщо нам іноді здається, що не все відбувається так, як слід — і служба занадто довга, і слова занадто складні та незрозумілі — ми йдемо до Бога, до Його дому з радістю, тому що ми Його любимо!

Урок № 3. Малеча

Чи ви можете згадати день, коли ви прийшли до церкви, а люди поводилися так, наче вас там і не було? Хтось не привітався — навіщо вітатися з дитиною? Складається таке враження, що для декого діти занадто маленькі на зріст, і ці люди взагалі дітей не помічають. З іншого боку, деякі дорослі приділяють надто багато уваги дітям в церкві? Чи хтось дивився іноді на вас, начебто говорячи: “А ти що тут робиш?” Запевняю вас — якщо б зараз Ісус був тут, такого ставлення до дітей не було б. Одного разу матері привели своїх дітей до Ісуса. Він, як зажди, був зайнятий, відповідаючи на запитання людей та зцілюючи хворих. Коли Його учні побачили, що мами з дітками пробиваються крізь натовп, щоб підійти ближче до Ісуса, вони вирішили їх прогнати. “Ісус дуже зайнятий, Він зараз не має часу для вас і ваших дітей”. Але Ісус не погодився з учнями. Так, Він був зайнятий, але для дітей Він зажди мав час. “Пустіть діток до Мене, — сказав Він, — і не проганяйте їх”. Потім Він сказав таке, що може здатися дивним: “Царство Небесне належить дітям і тим, хто є немов діти”. Можливо, Він мав на увазі, що навіть дорослі для Бога є дітьми. Ось як про це пише Біблія (Марка 10:13-16). Ісус завжди має час для дітей, як і для всіх інших. Іноді дехто з дорослих може вас відштовхнути, вважаючи вас занадто маленькими і незначними. Але Ісус так не думає. Для нього ви маєте велике значення, настільки велике, що Він прийшов в цей світ, щоб стати Вашим Спасителем. Він завжди має час, щоб вислухати вас і допомогти. А тепер давайте подумаємо разом, що дає вам відвідування церкви.

Урок № 4. Обіцянки

Навіщо ми молимось? Про що ми молимось? Що робити, якщо Бог не дає нам того, про що ми Його просимо? Якщо ти просиш своїх батьків дати тобі канапку, чи дадуть вони тобі замість неї камінь, схожий на кусень хліба? Або, якщо ти просиш шмат риби, чи дадуть вони тобі отруйну зміюку? Звичайно ж, ні - які батьки здатні на таке? А що про це говорить Ісус? Відкриймо Біблію і прочитаємо Матвія 7:7-10. Більшість батьків намагаються дати своїм дітям все, чого вони потребують, особливо це стосується їжі та одягу. Якщо ж з тієї чи іншої причини батьки не можуть чогось дати своїм дітям, вони ніколи їх не обмануть і не дадуть того, що може дітям зашкодити. Ісус говорить: якщо ми знаємо, що батьки дадуть своїм дітям все, чого вони просять, то ми можемо бути впевненими, що і Бог дасть Своїм дітям все, що їм необхідно, тому що Бог є набагато величнішим ніж будь-які, навіть найкращі батьки. Бог завжди допомагає. Він завжди справедливий. Він такий сильний, що може все. І якщо батьки роблять добро своїм дітями, то уявіть, наскільки більше добра робить для нас наш люблячий Отець, що на небесах. Бог хоче, щоб ми говорили до Нього все, що нам потрібно. Більш того, Він обіцяє нам, що відповість на всі наші молитви. Обітниці, що Бог дав нам в Біблії - є основою всіх християнських молитв. Іноді нам важко повірити Його обітницям - поки ми не згадаємо, як багато Бог нам дає і як сильно Він нас любить. Згадаймо, що Він нам вже дав: наше життя і все в ньому. Головний же дарунок - це Ісус, наш Спаситель. Іноді Бог не дає нам того, про що ми просимо. Це означає, що наш Отець знає, що нам або це не потрібно зараз, або є небезпечним для нас. Але пам’ятайте, що Бог пообіцяв дати тим, хто просить Його. Отож, Він чекає на наші молитви.

Урок № 5. Двері

Цікаво, чи є в тебе улюблені двері? Для чого взагалі існують двері? Двері мають, принаймі, два призначення: вони щось або когось впускають або випускають. Ісус порівнював Себе з багатьма речами та поняттями. Він це робив для того, щоб нам легше було зрозуміти, для чого Він прийшов у цей світ. Одного разу Він порівняв Себе з дверима. (прочитаймо в Біблії Івана 10:7-10). Це означає, що Він відкриває нам двері. Він говорить, що якщо ми увійдемо через Нього, (іншими словами - якщо ми підемо за Ним) Він буде піклуватися про нас. Так, Ісус буде тими дверима, що відкривають нам шлях до Божої родини, де ми перебуватимемо поруч з Ним назавжди. Він покаже нам, як Бог любить нас, і що Він робить для нас кожного дня. Він навчить нас, як стати щасливими і як допомагати іншим. Він пробачить нам, коли ми згрішимо. Давайте подумаємо разом, що ще робить для нас Ісус. Ісус вчить нас, що немає іншого шляху до отримання всього того, що Він для нас робить. Існує єдиний шлях - сам Ісус, єдині двері, що ведуть до Бога, до всього, що Він дає нам. Але Ісус нагадує нам, що Він також є тими дверима, які не впускають все, те, що може нам зашкодити. Коли ми заходимо до Його дому, Він закриває двері перед злодіями та грабіжниками, перед дияволом та всім, що приносить нам біду, лихо або відриває нас від Бога. Поки ми з Ним, в Його домі, Його двері міцно замкнені для усілякого гріху. Якщо подумати, то ми також схожі на двері. Іноді ми буваємо поганими, злими; ми відмовляємось допомогти комусь; поводимось егоїстично, забуваємо, чому Бог вчить нас - тоді ми схожі на двері, що захлопнулись перед добром та правдою. А іноді ми відкриваємось для гріха, і це завдає нам болю. Але, Ісус завжди допоможе нам бути дверима, відкритими для добрих справ та вчинків. Більш того, допомагаючи іншим та розповідаючи їм про Божу любов, ми відчиняємо двері для всіх інших людей, що входять до Господнього дому. Тепер нехай кожен з вас, дорогі діти, подумає, як і для кого можна “попрацювати” дверима сьогодні.

Урок № 6. Герої

Чи можете ви згадати кілька прізвищ видатних людей, що жили на нашій землі? Чому їх вважають видатними? Жоден з нас ніколи не зможе подякувати всім тим людям, які зробили щось для нас. Ми навіть добре і не знаємо їх всіх — адже багато з них жили задовго до нашого народження. Сотні, а можливо, й тисячі людей жили, щоб зробити наше життя щасливим. Це особливо стосується нашої віри в Бога. Нам допомагає зрозуміти та шанувати Бога не лише життя Ісуса, але також те, чому люди навчились та робили багато років тому. Автор Послання до Євреїв називає декілька героїв віри. Їх імена нам всім добре відомі: Авраам, Йосип, Мойсей, Давид, Самуїл. Про деяких з них ми знаємо менш: Авель, Гідеон або Самсон. Про інших ми чули зовсім мало, тому погано їх пам’ятаємо: Єнох, Варак, Ефтай... Але всі вони герої віри — поряд з тисячами інших, чиї імена ніде не записані. Ці люди робили великі вчинки, тому що любили Бога та вірували в Нього. Їх життя допомогло багатьом людям, і дехто з них одержав велику перемогу над злом. Вони виграли битву, уникнули загрози, допомогли іншим. 3 іншого боку деякі, замість перемоги, потрапили ще в більшу біду саме тому, що вірували в Бога. Їх кидали до в’язниці, били і навіть вбивали. Але всі вони продовжували вірити і слухатися Господа. Багато з них, певно, ніколи не замислювалися над тим, що роблять щось надзвичайне та героїчне — вони б були дуже здивовані, що ми сьогодні називаємо їх героями. Оповідання про цих героїв віри можуть надихати нас робити те, що приємно Богу. Ми можемо просити Бога, щоб Він зробив нам достатньо хоробрими та мудрими, щоб для всіх, хто житиме після нас, любити Бога стане легше саме від того, що зробили ми. А хто ваш улюблений герой віри? Що він зробив? Давайте разом прочитаємо про цих героїв віри в Біблії, Євреїв 11:32-12:2

3 ким ви полюбляєте розмовляти більш за все? Чому? Нам легко розмовляти з друзями, і ніхто не говорить нам, що треба їм казати. Нам легко спілкуватися з ними, навіть коли ми не бачимо їх, говорячи з ними по телефону. Але з Ісусом нам іноді розмовляти важче. Можливо, це тому, що ми знаємо наскільки Він величніший за нас. Ми всі почуваємось ніяково, коли поруч з нам якась важлива людина. Ми не знаємо, що казати і радіємо, коли така людина все говорить сама. А, можливо, нам важко розмовляти з Ісусом, тому що ми Його ніколи не бачили. Ми часто уявляємо собі, який Він, що Він хоче від нас почути. Але, повірте, для того, щоб розмовляти з Ісусом, треба знати якусь особливу мову. Говоріть з ним так, як ви говорите зі своїм кращим другом, тими ж самим словами. Ісус хоче, щоб ми розмовляли з ним, як ми думаємо і почуваємо. Коли ми збираємось розмовляти з Ісусом, дуже добре спочатку послухати Його. Для цього треба почитати в Біблії вірші, в який Він звертається саме до нас. Тоді ми зрозуміємо, який Він і нам буде набагато легше з Ним розмовляти. Ми зрозуміємо, що Він є добрим, що Він цікавиться усім, що ми робимо, що Він завжди хоче нам допомогти так, які Він допомагав людям в ті давні часи. Він обіцяє дати нам те, про що ми Його просимо, Він також розповідає нам, що Він вже для нас зробив, коли прийшов на землю, щоб стати нашим Спасителем. Все це допомагає нам розуміти, що казати. Говоріть з Ним, як з другом, який вас розуміє. А може після того, як ми прочитаємо про Ісуса в Біблії, варто сказати: “Дякую”? Так, ми дякуємо Йому за життя, за їжу, за все, що Бог нам дав і, головне, що ми зможемо бути разом з Ним на небесах. Прочитаймо разом Івана 15:7-16