«Хто любить
навчання, той любить пізнання» (Пр.12:1)
Літня біблійна
школа в Києві
«Тоді
привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них
помолився, учні ж Йому докоряли. Ісус же сказав: Пустіть
діток, і не бороніть їм приходити до Мене, — бо Царство
Небесне належить таким. І Він руки на них поклав та
пішов звідтіля» (Мт. 19:13-15).
Початок літа 2003 року для багатьох дітей Української
Лютеранської Церкви був сповнений яскравих вражень,
позитивних емоцій, радості. Щодня вони прокидалися
у доброму настрої, з посмішками на обличчях: сьогодні
їх чекало щось зовсім нове, дуже цікаве і захоплююче,
їх чекали історії з Біблії, ігри, урок співів, також
щодня на них у Своєму Домі чекав Ісус. Кожного ранку
впродовж двох тижнів на порозі Біблійної школи їх
зустрічали вчителі, випускники Лютеранської школи
з Америки, які вже вдруге завітали до нас, щоб сіяти
Слово Боже в чистих серцях діток, щоб передати євангельські
істини «вірним людям, що будуть спроможні й інших
навчити» ( 2 Тим. 2:2).
Знову ми зустрілися з приємним подружжям Шеві, керівниками
групи, які були дуже раді бачити знайомі обличчя і
відвідати Київ, який їм надзвичайно сподобався минулого
разу. Вони приїхали до нас разом зі своїми учнями,
майбутніми вчителями лютеранських шкіл, майбутніми
пастирями, щоб принести любов і допомогу. Немає кінця
покликанню до благочинства. Немає більшого задоволення,
як задоволення від виявлення Християнської прихильності.
Більше того, служіння іншим часто винагороджується
любов’ю і вдячністю, адже Сам Господь милостиво пообіцяв
винагородити діла віри Своїх дітей.
Протягом
двох тижнів активно працювала Літня біблійна школа.
Перший урок завжди починався з Божого Слова, адже
Воно є голосом Доброго Пастиря, Який кличе нас і дає
нам силу йти за Ним. Учитель з допомогою перекладачів
розповідав дітям історії з Біблії, показував ілюстрації.
Потім вивчали Божі Заповіді на англійській та українській
мовах. Діти із задоволенням читали вірші з Біблії,
висловлювали свої думки щодо вивченого матеріалу,
задавали питання. В кінці уроку найактивніші отримували
маленькі подарунки.
Пані Шеві проводила уроки музики. Вона навчала дітей
англійським пісням, які дуже легко запам’ятовувалися
і подобалися учням. Особисто мене дуже вразила емоційність
пані Шеві, її неприхована любов до дітей, вміння зацікавити.
Кожне слово вона супроводжувала якимось жестом, для
того, щоб допомогти дітям зрозуміти англійську мову.
На її уроках перекладачі були майже не потрібні. Адже
вчитель і діти розмовляли однією мовою, мовою доброти,
любові і розуміння. Діти співали разом з пані Шеві,
бо вони знали, що Господу подобається музика. Ми хочемо
співати, коли згадуємо, які великі речі Бог зробив
для нашого спасіння. І не важливо якою мовою наші
пісні, важливе те почуття радості і хвилювання, яке
переповнює наші серця, коли ми згадуємо, що таким
чином маємо можливість приєднатися до громади святих
у служінні нашому Богу.
На уроках художньої праці діти малювали, робили різні
сувеніри, прикрашали свої роботи блискітками, наклейками,
які привезли їм вчителі. Досить швидко діти і вчителі
звикли один до одного, учні, не вагаючись, зверталися
по допомогу, розповідали про себе і родину. Вони побачили
зацікавленість в очах вчителя, тому через декілька
днів принесли свої фотоальбоми, щоб показати своїх
тата й маму, братика чи сестричку.
Також американські вчителі приготували для наших діток
безліч захопливих ігор, які сприяли вивченню англійських
слів та допомагали познайомитися між собою. Багато
учнів знайшли у Літній біблійній школі справжніх друзів,
з якими обов’язково будуть ходити у церкву і продовжувати
прославляти Господа уже у Недільній школі. Після навчання
було приємно спостерігати як всі у молитві звертали
свої серця до Бога, і дякували за незліченні благословення,
за найбільший дарунок з усіх – наше вічне спасіння.
І ця молитва була угодна Господу, адже Він дав нам
молитву, щоб ми, розмовляючи з ним та дякуючи Йому,
звільнялися від неспокою і знаходили «мир Божий» (Фил.
4:6 – 7).
4 липня відбувся концерт, на якому учні Київської
Літньої біблійної школи продемонстрували все те, чому
їх навчили наші гості. Діти співали, а батьки, вчителі,
пастир Олег Округін та організатор школи Зінченко
Емілія слухали, раділи і дякували Богу за таких діток,
за можливість поширювати Слово Боже.
За два тижні, які американські гості провели у Києві,
я мала змогу поспілкуватися з ними. Пастир Шеві та
пані Шеві із задоволенням поділилися зі мною своїми
враженнями та думками про ЛБШ та поїздку до Києва.
Людмила Петренко: Я знаю, що це вже друга ваша подорож
до України, мабуть вам сподобалося у нас?
Пані Шеві: Так, минулого року ми також приїжджали
до Києва, нам у вас дуже сподобалося, ми були вражені
гостинністю та добротою, яку виявили до нас члени
громади. Також я зацікавилася українською мовою та
історією України, тому ми із задоволенням відвідали
музей Історії України, музей Великої Вітчизняної війни,
музей під відкритим небом ім. Пирогова.
Пастир Шеві: А мені дуже сподобалися собори. Цього
року ми ходили на екскурсії до Софіївського собору,
відвідали Андріївську церкву та Володимирський собор.
На екскурсії до Софїї нас супроводжував Єпископ В’ячеслав.
Я дуже вдячний йому за цікаву розповідь про історію
собору, про ікони та фрески.
Л.П.: Пані Шеві, я помітила, що Ви дуже гарно вмієте
працювати з дітьми і, найголовніше, Ви розумієте їх,
а вони – Вас. Хто Ви за професією?
Пані Шеві: За професією я вчитель англійської мови
та музики. Я викладаю ці предмети у нашій Лютеранській
школі. І я дійсно люблю дітей, навчаючи їх, я отримую
заряд позитивних емоцій. А найголовніше, що я роблю
те, що приємне Господу.
Л.П.: Що б Ви хотіли побажати нашій громаді та УЛЦ?
Пані Шеві: Я дякую всім, хто допомагав нам, особливо
Єпископу УЛЦ В’ячеславу Горпинчуку та його дружині
Анжелі, за те, що прийняли нас у свій дім, за смачні
страви: пані Анжела надзвичайно смачно готує. Також
дякую Емілії Зінченко, всім сім’ям, які піклувалися
про наших дітей, та перекладачам, які зробили легким
спілкування з учнями ЛБШ. А вашій громаді я бажаю
духовного зростання та рясних Божих благословень.
Пастир Шеві: Я приєднуюся до побажань своєї дружини
і ще хочу побажати вам швидкого і успішного будівництва
храму у місті Києві, я знаю, що це дуже важливо для
вас. Дякую за гостинність і розуміння.
Л.П.: Дякую, було дуже приємно поспілкуватися з вами.
До нових зустрічей у ЛБШ.
Про свої враження розповіли також вчителі — випускники
Лютеранської школи в Америці.
Ребека Фінкі: Ця подорож була дійсно захоплююча. Мене
вразив своєю красою Дніпро, цікаво було у музеї Великої
Вітчизняної війни. Мені дуже сподобалися діти, яких
я вчила, я дуже звикла до них і полюбила.
Джеральд Беррен: Коли я вперше дізнався, що їду в
Україну мене це зацікавило. Я цікавлюся історією,
а в України історія набагато цікавіша, ніж у Перу
чи Мексиці. Я дуже хвилювався через те, що ми з моїм
другом Нейсоном будемо жити в різних сім’ях. Але,
на щастя, в сім’ї, де я жив всі були дуже добрі до
мене. А вашій громаді я бажаю зростання та незліченних
благословень.
В покорі просять покоління:
— Зійди до нас і освіти,
Як зрозуміть Твої веління,
Як покоряти їм світи?
Повстань не в сяєві корони,
Не в сріблі й золоті, — в серцях,
Щоб подтвердити нам закони,
Щоб показати правди шлях.
Ось лиця всіх до тебе, Боже,
Звертаються в молитві й ждуть,
Ти вивів нас на роздорожжя,
Щоб ми пізнали правди путь.
Щоб вже тепер ми цінували
Твоєї ласки чорні дні,
Щоб всім наступним передали
Цей Твій закон: «Служіть Мені!»
(Зі збірки поезій Ю.Липи)
Петренко Людмила
Два
тижні з американськими братами і сестрами
Одного теплого літнього вечора мій тато подзвонив
у двері. Я знала, що цього дня він прийде не один.
З ним буде Бесані — американська дівчина, яка мешкатиме
в нас на протязі 2-х тижнів. Вона буде вчителювати
в Літній біблійній школі серед молодших дітей нашої
громади. Окрім занять з Біблії, Бесані також поділиться
багатьма секретами створення іграшок та цікавих виробів
своїми руками. Яка буде вона – ця дівчина з іншої
півкулі, з іншого світу? Чи знайду я з нею спільну
мову? Чи зможу сподобатись їй?
І ось – вона тут! На порозі стоїть дівчина з веселою,
хоча трохи втомленою посмішкою, відкритим і доб-
рим поглядом, така сама зніяковіла, як і я. Вже перші
хвилини знайомства розсіяли хвилювання. Нова мешканка
швидко перестала бути «дівчиною з іншої півкулі» –
вона, відкрита і довірлива, досить швидко стала близькою
подругою та членом нашої сім’ї. Наше знайомство продовжувалось
два тижні, але здається, я знала її все життя.
Бесані розповідала про своє життя в Америці, яке дуже
відрізняється від мого, цікавилася моїм життям в Україні,
ми ділилися одна з одною своїми планами на майбутнє,
а інколи і своїми потаємними мріями. До України Бесані
приїхала з сімома друзями: професором Шеві, його дружиною
та ще двома дівчатами і трьома хлопцями, які приїхали
до України, щоб навчати в Літній біблійній школі.
Цього року наша Літня школа розміщувалася в приміщенні
загальноосвітньої школи, яку знайшла Емілія Іванівна
Зінченко, наша турботлива вчителька недільних Біблійних
занять. Всім учням та вчителям було зручно та затишно
на уроках, які розпочиналися о десятій годині ранку,
а закінчувалися о пів на першу. Хоча щоденне навчання
було розбито на чотири уроки: вивчення Біблії, музика,
рукоділля та англійська мова, через те, що все викладання
велося англійською, кожен з уроків надавав можливості
вправлятися в її вдосконаленні. Це було незвично і
цікаво: рукоділля – англійською, музика і співи –
англійською... Найцікавіше було чути англійською Слово
Боже: зовсім інші слова і звороти, але така зрозуміла,
така рідна і близька мова Божої любові, яка єднає
всіх нас!
Духовна атмосфера, що панувала на заняттях, наводила
думки на прагнення Царства Божого, сповненого справжньої
любові до ближнього. Новим змістом засяяли слова з
Псалму 36:10,11: «А ще трохи — й не буде безбожного,
і будеш дивитись на місце його – і не буде його, а
покірні успадкують землю, — і зарозкошують миром великим!»
Все це сприяло кращому засвоєнню знань, які з такою
любов’ю викладали наші американські друзі.
Крім американських учителів та українських школярів
і дошкільнят, активну участь у роботі Літньої біблійної
школи брала студентська молодь нашої церкви: допомагала
у веденні уроків, перекладі змісту завдань, а після
уроків знайомила американських гостей з красою нашого
міста, з його пам’ятками, з життям молодих киян, ходили
на Дніпро та мали прогулянки на катері.
Той вільний час, який залишався у Бесані після насиченої
навчальної та культурної програми, я забирала у неї
геть увесь. Ми з нею разом виховували мого півторарічного
племінника Микиту. Мене дивувало, як швидко цей бешкетник,
який практично не вміє розмовляти своєю рідною мовою,
знайшов порозуміння з англомовною дівчинкою! Він приносив
їй свої книжки та іграшки, гладив по голівці та ласкаво
промовляв: «Хоро....» (на його мові це означає «Бесані
хороша»).
Увечері ми збиралися всією сім’єю. Із молитви починалася
вечеря. І мені інколи здавалось, що Бог присутній
серед нас і це відчуття постійно посилювалося і наростало,
і в душі знову і знову поставали слова з Біблії: «Тож
коли ви їсте, чи коли ви п’єте, або коли інше що робите,
— усе на Божу славу робіть!» (Коринтян, 10:31).
А останнього дня занять у школі був концерт, який
почався об одинадцятій і тривав майже годину. Перед
концертом пастир Олег Округін подякував американцям
за організацію чудового навчання для наших дітей і
запросив американських друзів наступного літа приїхати
знову, чим, мабуть, висловив одностайну думку всіх
присутніх. Адже такі навчання всім дуже сподобалися!
У концерті активну участь взяли усі: як американці,
так і всі наші вихованці співали пісень, читали вірші
з Біблії та молитву: «Our Lord». Серед глядачів були
батьки, які після концерту переглянули виставку виробів,
зроблених дітьми під час навчання. Це було і вишите
сердечко, і хрестик, і зірочки, а також різноманітні
браслети, намисто тощо.
Моєю улюбленою згадкою про цьогорічну Школу буде кошик,
зроблений з десяти гарно прикрашених дерев’яних паличок.
На цих паличках написані англійською мовою Десять
Божих Заповідей. Цей кошик я повісила навпроти ліжка,
щоб завжди нагадувати собі про безцінний дар Божої
мудрості, втіленої у простих словах Десяти Заповідей.
Я дякую Богу за надану чудову можливість спілкування
з нашими американськими братами та сестрами у Христі.
Мені б дуже хотілось, щоб такі навчання стали гарною
традицією нашої Церкви. Адже вони допомагають повніше
і яскравіше усвідомити найбільшу цінність, що ми маємо
– Божу любов і ласку, якою Він так щиро наділив усіх
Cвоїх дітей!
Учениця Літньої біблійної школи
Олександра Дмитренко
