Радіопередача на 28 червня 2002 року.

Добрий вечір, дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля".
Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був, і Хто має прийти!
Дорогі у Христі Господі брати і сестри. Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь пастира Харківської громади Української Лютеранської церкви Ігора Хуцішвілі.. Текст для проповіді знаходиться в Євангелії від Матвія 10:24-33.

Касета.

Любі брати та сестри!
В книзі Буття 21 розділ 16 вірш ми читаємо такі слова. …"Нехай я не бачу смерті цієї дитини"! І сіла напроти, і піднесла свій голос та й заплакала." Відіслані Авраамом, Агар, та її син, Ізмаїл, цілими днями блукали в пустелі Беер - Шева, без питної води, без їжі. Їхнє становище стало розпачливим.
Як в Агар, в нас також буває час, коли життєві клопоти наче поглинають нас. І я впевнений, що немає такої людини, яка б не зустрічалась з хамством, грубістю, безсердечністю. Як же можна в таких життєвих умовах, коли навколо нас лише хами, - говорити: "Нехай буде твоя воля?" Хіба це є воля Господня? Ні, ні в якому разі! Це воля диявола.
Давайте поглянемо навколо. Життя стає жорсткіше і важче. Все збільшується кількість бездомних людей. Сьогодні нікого не дивує те, що в нашому суспільстві існують сім'ї, які майже постійно харчуються лише хлібом та картоплею. В таких випадках, багато разів доводилось чути таке: "Де ж Бог, хіба він не бачить, як мені погано?" З точки зору людського розуму, це здається нерозумним, несправедливим. Але Бог заспокоює нас промовляючи вустами Матвія в нашому сьогоднішньому тексті: Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що не відкриється, ані потаємного, що не виявиться. (Мт.10:26).
Дорогі у Христі! Не дозволяйте дияволові заманити ідеєю, що перед тим, як ви зможете повірити і одержати Божі обітниці, вони мають бути сприйнятими вашим розумом: "Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді". (1 Кор.1:21). Шість з семи прохань у Господній молитві стосуються духовних питань. Відповідно, знову ж таки з людської точки зору, ми можемо сказати: "Бог справді не зацікавлений у нашому щоденному житті". Не хоче Бог з неба дивитись на нас грішних. Це не так! Бог піклується про кожну людину, про кожного горобця. Більше того. Бог піклується про кожну волосину на нашій голові: "Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтеся, - бо варті ви за багатьох горобців". (Мт.10:29-31).
Подивіться на декого з своїх друзів. Коли вони були дітьми, вони, можливо, читали Слово Боже, ходили до церкви, молилися і величали Господа Ісуса. Тепер вони не цікавляться Богом, Їхні душі явно перебувають в небезпеці, сповзаючи в безодню пекла. Інші друзі можуть заявити, що вірять в Бога, але їх життя зосереджено навколо грошей та матеріалізму. Поза Христом ніхто не має захисту від шалених нападів диявола. Якщо ми не захищені Богом і Його живим Словом, те, що сталося з нашими друзями може статися з нами. Але коли ми під Христовою опікою, диявол може спокусити нас, але не може знищити нас!
В Христі наш Небесний Отець, обіцяє не тільки почути наші молитви, але і відповісти на них: "Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому "Так", і в Ньому "Амінь", - Богові на славу через нас" - проголошує Апостол Павло в другому посланні до Коринтян. (2 Кор. 1:20).
У Санкт-Петербурзькому Ермітажі є картина пензля Рембрандта "Повернення Блудного Сина". І, мабуть, люди цю картину розглядають довго тому, що кожен з нас знаходить самого себе в "Блудному Сині". І, дійсно, в цілому світі, у всіх країнах і містах людей поєднує їх гріховність. У них може бути різний колір шкіри, різна національність, освіта і соціальний статус, але всі вони мають гріховну природу. Цю гріховну природу, яку наші прабатьки Адам і Єва, подібно Доріану Грею, одержали, заключивши жахливий контракт з сатаною, ми маємо і сьогодні. Століття минали за століттями, а наслідок цього контракту як існував, так і існує. На місце стародавніх хвороб (чума, віспа), які викошували населення цілих провінцій, прийшли інші недуги цивілізації - СНІД та аборти. Колись внаслідок стихійних нещасть гинули тисячі. Сьогодні через глупоту однієї людини кінця 20 сторіччя гинуть мільйони (прикладом є Аом Сенрікьо). Чому це так? Чому не існує світ без терпіння. Це питання багатьом не дає спокою, і для багатьох є каменем спотикання. Образ такої людини прекрасно змалював Ф.М.Достоєвський у своєму творі "Брати Карамазови". Єдина віра в Божу рятівну благодать дає нам відповідь на це питання. Лише у світлі цієї віри зможемо відкрити глибший сенс терпіння в людському житті. Доказом цього є слова Пророка, адресовані Євреям у Вавілонській неволі понад 2500 років тому. "Не бійся, з тобою бо Я, і не озирайся, бо Я БОГ твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю. " (Ісаї41:10).
Цей факт досяг свого завершення, коли Христос промовив: "Звершилось!" Прощення було здобуто самою дорогоцінною ціною, ціною життя Сина Божого. І та безодня, яка існувала між нами і Богом, була подолана. Рішення Бога відносно нашого прощення зовсім не базується на банальному зважені гарного і поганого. Бог є еталоном вдосконалення, і Він нас вимірює по своїм стандартам: "Будьте святі, Я бо святий!" (1 Петра 1:16).
Люди оцінюють один одного за їх зовнішніми проявами. Бог дивиться в наше серце. Я можу стояти у мовчазній покорі, схиливши голову, склавши руки, а ви, дивлячись на мене, будете говорити: "Бачиш, яка в нього віра", але серце моє пусте, без віри. І навпаки, я можу жартувати, розповідати анекдоти, цікаві історії, і мати тверду, міцну ВІРУ! Лише Бог може дивитись в серце людини."Не дивиться Бог на особу людини." (Гал. 2:6).
Як часто відкриваючи Біблію, ми дивуємося її мудрим словам і її мудрому вченню. Ми погоджуємося з тим, що треба бути "Виконавцями слова, а не слухачами" (Як. 1:22) і все ж ми не такі. Ми згодні з тим, що треба бути "один до одного ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа нас простив!" (Еф. 4:32), а все ж таки вглибині свого серця ми тримаємо злість і заздрість на своїх друзів і братів. А як часто ми несправедливо звинувачуємо своїх ближніх, хоча пам'ятаємо слова Апостола Павла: "Гнівіться та не грішіть, - сонце нехай не заходить у вашому гніві " (Еф. 4:26).
Христос проповідував любов до грішників, заблудлих, до своїх ближніх, до ображених людьми і долею, і ця любов змушує нас до такої самої любові. Він той господар, що має сотню овець, а одну загубивши, залишає 99 та йде шукати загублену, а знайшовши, повертається з нею, радіючи. Повернувшись додому, він скликує друзів і сусідів, та й каже: "Радійте зі мною, бо я знайшов вівцю, що загубилась" (Лк. 15:3- 7).
Така поведінка, по-людськи кажучи, здавалася б нерозумною. Вартість однієї вівці становить лише один відсоток його стада. Проте на цей вчинок спроможний лише той, хто любить оте нещасне, що загубилось і пропадає. До Ісуса має доступ кожний. Він не тільки приймає вчителя закону Никодима і засідає за столом з фарисеями, але сходиться також із мирянами, грішниками, яких фарисеї обминали. Поруч з цим кожний відчуває атмосферу безпосередності, щирості, любові.
В посланні до євреїв написано: "Тому то ми сміливо говоримо: Господь - мені Помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?" (Євр.13:6). Сам Господь - творець всесвіту, на нашому боці. Ми під Його могутнім захистом. І коли ми визнаємо Христа нашим Спасителем і перед людьми і перед спокусами сатани, і цілим світу, можемо бути впевнені, що з нами нічого не трапиться. Це наше свідчення віри, нашому милостивому Небесному Отцю, який через роботу Христа приймає наші молитви, не дивлячись на наш гріхи. "Отже кожного, хто Мене визнає перед людьми, так перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж мене відцурається перед людьми, того і я відцураюсь перед Небесним Отцем Моїм". (Мт.10:32-33). Через це Бог збереже нас від гріха і сорому, та від усього, що нам загрожує, чи зашкоджує нам. Через свою смерть і воскресіння, Ісус робить можливим для нас повернення до нашого небесного Отця, так як блудний син повернувся до свого батька.
Висловом цього переконання є рядки Лесі Українки з твору "Терновий Вінець": "Завжди терновий вінець буде кращий ніж царська корона. Завжди величніше путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний. " Амінь!

Шановні друзі, ви слухали передачу Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля". У ній прозвучала проповідь пастира Харківської громади Української Лютеранської церкви Ігора Хуцішвілі. Богослужіння в цій громаді відбуваються щонеділі о 10.00 за адресою: пл. Руднєва 7, у приміщенні ПК взуттєвої фабрики.
Наші передачі слухайте щоп'ятниці, о 21 годині 45 хвилин за київським часом. Якщо у вас виникли будь-які запитання або побажання, якщо ви хотіли б отримати літературу Української Лютеранської Церкви, довідатись де і коли відбуваються Богослужіння в її громадах, або ж навчатися в Заочній Біблійній Школі, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, м. Київ-1, абонентська скринька 289, "Лютеранська хвиля".

Редактор програми пастир Юрій Фізер.
Режисер та оператор Юлія Мосейчук.

Благодать зо всіма Вами!