Радіопередача на 17 травня 2002 року.

Добрий вечір дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської Церкви "Лютеранська Хвиля".
Благодать Вам та мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти!
Минула неділя називається в церковному календарі називається Неділею Хоми. А за текст із Євангелія читаються слова із Євангелія від Івана 20:24-29. Тому сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь пастора Київської громади Різдва Христового Української Лютеранської Церкви Юрія Фізера під назвою "Господні рани", написану саме до Неділі Хоми.

Дорогі брати і сестри! Дозвольте для початку розповісти вам одного анекдоту. В одній Християнській сім'ї жив звичайний собі хлопчик. Він як і всі його однолітки любив гарно проводити час, любив грати різні ігри, любив бігати. І, звичайно, після всього цього, коли мама кликала його їсти, він прийшов додому брудним. Мама, як і завжди, нагадала йому, щоб він помив руки, бо на них можуть бути різні мікроби, а після цього він може йти їсти, помолившись перед тим Богові. Хлопчина зі злістю пішов мити руки, промовляючи на ходу. "Бог і мікроби. Скільки разів я чув про них, але жодного разу ще не бачив ні того ні другого".
І звичайно, що якби хлопчик побачив і того і другого, то йому можливо не треба було би нагадувати про те, що перед їдою треба мити руки, і в молитві дякувати Богові за цю їду.
Чи ж не тотожна ця ситуація із ситуацію, яку ми зустрічаємо в нашому тексті? Хома промовив ці ж слова: "Коли на руках його знака від цвяшного не побачу, і пальця свого не вкладу до від цвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку його, - не ввірую" (вірш 25). Як і Адам діяв за все людство, так і Хома в цьому випадку сказав за все людство. За тих людей, які по своїй природі матеріалісти. За тих людей, які в своєму житті керуються приказкою "Довіряй, але провіряй". Важко повірити в те, чого ми не бачили. Наша природа вимагає наочного доказу, і лише після цього ми можемо з впевненістю сказати, що ми повірили. Любі друзі, кожна людина після гріхопадіння є свого роду Хомою, Хомою, якому важко повірити в той безцінний дарунок, який їм дає Бог, їхній люблячий Отець. Багато може бути різних причин, чому Хома не повірив, коли побачив Господа, але точно, за всіма цими причинами стояв гріх, гріх який він успадкував від своїх батьків, а ті від своїх батьків, і так до перших людей, Адама і Єви. Хома жив в Юдейському середовищі, в якому людей навчалося, що коли людина померла, то вона мертва, і про жодне тілесне воскресіння не може бути і мови. І коли Хома пристав до Ісуса, і чув усе, про говорив Ісус, він вірив в це, адже Той був гарним вчителем. Ісус вчив Хому, як поводитися з людьми, як ставитися до ближнього свого. Але крім того, Ісус навчав Хому і про воскресіння. І Хома дійсно вірив в це. Можливо його віра дещо ослабла, коли Ісуса схопили, можливо вона ще більше ослабла, коли Ісуса прибили на дерев'яному хресті, і, звичайно, вона стала дуже слабкою, коли Ісуса не стало в могилі, в якій його було поховано. Ця віра ослабла в усіх учнів, коли вони темними вечорами збиралися без Христа, боячись, щоб їх ніхто не помітив і не видав. І в один такий вечір, коли учні знову в страху зійшлися разом, то до них прийшов Ісус, так той самий Ісус, який їх навчав, якого було видано, який висів на римському Хресті, і який помер. Зараз цей Ісус стояв перед ними, таким, якого вони бачили раніше. Це був той самий вчитель, з яким вони провели стільки часу, і який знаючи, що учні можуть не повірити в те, що перед ними стоїть саме він, дійсно дав їм доказ: "І сказавши оце, Він показав їм руки і бока" (вірш 19). І вони повірили, бо побачили. Це був дійсно той самий Месія, Христос, який прийшов на цю землю заради всіх людей, який страждав, помер і був похований, але який дійсно воскрес. Те, про що він стільки говорив, сталося. Смерть, яка досі вважалася непереможною, втратила свою силу. Учні можливо в цей момент викрикнули з радості слова, які ще раніше говорив пророк Осія: "З рук шеолу я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де смерте твоє жало? Де шеоле твоя перемога? Жаль сховається перед моїми очима" (Ос. 13:14).
Перед ними стояв той самий Ісус! Той Ісус, якого Отець послав у світ викупити людей від їхніх гріхів. Це було те невинне ягня, якого, як каже пророк Ісая повели на заколення за гріхи людства. Це була досконала жетва, яку було видано за наші з вами гріхи. Це був наш цар, наш пророк і наш первосвященник. Це наш посередник між нами і Богом, який заступається за нас перед Богом і зараз. Це наш Спаситель, Бого-людина Ісус Христос, який визволив нас із полону гріха і смерті. Можна лише уявити радість учнів, бо ж тепер вони зможуть побачити своїх родичів, близьких, знайомих, які вже відійшли до Господа. Тепер вони самі зможуть зустрітися знову на небесах, адже смерть не має більше влади над ними.
Учні побачили це, але не побачив Хома. Його не було разом із учнями, коли з'явився Ісус. І тому, коли учні розповіли йому про це, то важко, неможливо було для нього повірити, що Ісус, якого прибили на хресті, якому прокололи бока, який помер, і пролежав стільки днів у могилі може стояти зараз тут перед ними.
Любі друзі! В церковній традиція прийнято називати Хому - невіруючим. Але чи не можна назвати так людство? Подивіться навколо себе. Згадайте історію. Люди, які противилися із затверділим серцем сотні, тисячі років тому, такими вони є і зараз. Змінюється світ, змінюється все, але люди залишаються такими ж черствими як багато років тому. Люди народжуються з гріхом, і дуже багато і померають з гріхами, уподібнюючись фарисеям, які не вірили в воскресіння мертвих, уподібнюючись Хомі, який не вірив, тому, що не бачив. Але, дорогі у Христі! Ніхто з нас цього не бачив. Та Господь розповів нам про це у Своєму Святому Слові. Господь говорить нам про це у Його Святих Таїнствах, про які святий Августин сказав, що це видиме Слово. Ми не бачили цього, але Господь показує нам це у Слові. І кожного року, проживаючи повний церковний рік, ми підходимо до неділі, яка називається неділею Хоми. І кожного року, в читанні з Євангелії під час Богослужіння ми читаємо слова, які Господь сказав не тільки одному Хомі, але й кожному з нас. "Не будь ти невіруючий, але віруючий!" (вірш 27). Хома побачив Господа, Хома вклав руку до його ран. Хома ввірував. Господь наш Ісус Христос знав з вічночсті, будучи правдивим Богом, що небагато людей побачать його. А тому, сказав усім тим людям, які або не бачили цього в той час, або народилися значно пізніше, він сказав нам: "блаженні, що не бачили й увірували!" (вірш 29). Блаженні ми з вами, дорогі брати і сестри, бо збираємося щонеділі, щоб славити нашого Господа. Блаженні ми, бо віримо в нього, як в нашого єдиного Господа і Спасителя. Блаженні ми, бо хоч і не бачивши Отця, ми є Його улюбленими дітьми.
Любі друзі! Проповідуючи вам зараз, я сказав багато слів, і проповідь моя вийшла не короткою, порівняно. Порівняно з проповіддю, яку в Середні віки під час вечірньої служби в Неділю Хоми виголосив один монах. Коли сіло сонце, він почав Богослужіння, але погасив усі свічки в церкві. І в цій темноті він запалив одну свічку і мовчки підійшов до хреста. Спочатку цією свічкою він освітив рани, на прибитих руках Господа. Потім він освітив рани на Господніх ногах. Потушив свічку і вийшов. Ця проповідь була дуже короткою, але скільки величі було в ній. Вона вміщувала в себе і Закон і Євангеліє. Вона показувала гріх людини, за який ці рани повинні були статися. І в той же час вона показувала людям любов Бога до свого створіння, через яку ці рани сталися, через яку пролилася кров, яка змила гріхи людства.
Тому, любі друзі, коли ви будете, говорити з людьми, говоріть їм про ці рани. Говоріть їм про цю смерть, і говоріть їм про це воскресіння. Говоріть їм про життя вічне, яке Господь дав кожному, хто вірує в Нього. Говоріть їм разом з Хомою: "Господь мій і Бог мій!".
АМІНЬ!
Шановні радіослухачі. Ви слухали радіопередачу Української Лютеранської Церкви "Лютеранська Хвиля". У ній проповідь пастора Київської громади Різдва Христового Української Лютеранської Церкви Юрія Фізера під назвою "Господні рани". Богослужіння у цій громаді відбуваються щонеділі о 9.30 за адресою пр. Бажана 3а у приміщенні кінотеатру "Факел".
Наші передачі слухайте щоп`ятниці о 21.45 за Київським часом на хвилях радіостанції "Промінь". Якщо у вас виникли запитання або побажання, якщо ви хочете знати де і коли відбуваються Богослужіння в громадах Української Лютеранської церкви, або ж якщо ви бажаєте навчатися в Заочній Біблійній школі, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, Київ-1, абонентська скринька 289, "Лютеранська Хвиля"

Редактор програми пастор Юрій Фізер.
Режисер та оператор Юлія Мосійчук.

Благодать зо всіма вами!