Радіопередача на 15 лютого 2002 року

Добрий вечір, дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля".
Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був, і Хто має прийти!
Дорогі у Христі Господі брати і сестри! Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь єпископа Української Лютеранської церкви В'ячеслава Горпинчука під назвою "Я не соромлюсь Євангелія". Текст для проповіді знаходиться в посланні святого апостола Павла до Римлян 1:16-17.

Касета.

Після Богослужіння в неділю двоє хлопчиків поверталися додому, один із них ішов, наспівуючи один популярний лютеранський гімн. Раптом один із хлопчиків, який не співав, зашепотів до свого співаючого приятеля: "Ш-ш-ш! Будь тихо!" Той хлопчик, що співав не зрозумів про що йдеться і запитався: "В чому справа? Ти що соромишся Євангелія? Ти боїшся іншим розказувати про Ісуса?" "Я, звичайно, не соромлюся Євангелія! Але чи треба, щоб усі сусіди довкола знали про те, що я - християнин?"
А як ви, дорогі брати та сестри? Що ви думаєте про слова Святого Духа, що промовляє через Апостола Павла: "Я не соромлюсь Євангелії!" Як вони стосуються вашого особистого життя? Чи ви не боїтеся своєї місії ділитися Євангелієм з іншими людьми? Чи вам хочеться ділитися цим коштовним скарбом?
Апостол Павло пояснює чому нам не треба соромитися Євангелія. Причина така ж само, якою вона була і в Павла. Апостол пояснює, що Євангеліє: "сила Божа на спасіння кожному, хто вірує." Чи можна, дорогі друзі соромитися рятівної шлюпки, коли тоне ваш корабель? Чи варто сором'язливо відводити від неї очі, коли ваш "Титанік" втягує воронка, а океан навколо вас холодний і більше кількох хвилин у ньому ви не проживете? Адже все так виглядає і в справі Євангелія нашого Господа Ісуса Христа. Наш світ від часу першого гріха Адама та Єви, перших людей і наших прабатьків - приречений. Виголошуючи вирок Адамові, а через нього і всім його нащадкам, тобто нам із вами, справедливий Господь промовив: "За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя" (Буття 3:17).

Отже, земля через наші гріхи - проклята. А ми? Ми - нещасні людські створіння, які через свої гріхи приречені до страждань і вічної смерті. Як сповідує старозаповітний цар Давид: "Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя" (Пс. 50:7). Світ - приречений до загибелі, ми - приречені у своїх гріхах до вічних страждань. Ми йдемо на дно. То чого нам соромитися? Хіба ми повинні слідувати старій народній приказці, яка каже, що "за компанію і хтось-там повісився?" Хіба ми повинні відкидати спасіння, коли якась людина, хай навіть дуже популярна його відкидає і гине? Хіба ми повинні за компанію відштовхувати рятівну руку Ісуса Христа, яка витягує нас із розбурханого і холодного океану у безпечний і теплий човен? Хіба ми повинні соромитися Євангелія Христового, якщо його соромиться світ?

Павло знав, що каже, коли говорив, що це Євангеліє - сила Божа на спасіння кожному хто вірує. Адже це Євангеліє проголошує нам спасіння. Воно каже, що Сам Бог стався людиною задля нашого спасіння. Сам Бог послав Свого Сина померти на хресті за наші гріхи, щоб наші гріхи більше над нами не тяжіли. Божий Син Своєю кров'ю очистив нас від усякої нечистоти, щоб ми жили вічно, а не під прокляттям. Ісус Христос звільняє нас від влади гріха, диявола і цього світу, що стрімко руйнується.

Дорогі брати та сестри, Він це робить з великої любові до нас. Він хоче, щоб ми усі спаслися. Він хоче, щоб ми вірили в Нього, і покладалися на Нього в усьому, а особливо в нашому теперішньому і майбутньому. Він хоче, щоб ми не соромилися Його і не відверталися від Нього. Він каже: "Не лякайтесь… Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм" (Матвія 10:31-33).

Нам нема чого цуратися Євангелія, нам не чого соромитися нашого Спасителя. Нам є чим гордитися Євангелієм. Нам є чим гордитися нашим Спасителем. Він прощає нам наші гріхи. Він наш Спаситель. Він навіть, коли ми каємося, прощає нам наші гріхи відречення від Нього. Ми не соромимося Євангелія, бо воно спасає нас. Євангеліє - Божа сила на спасіння тим, хто вірує.

Ми не соромимося Євангелія, бо ми спасенні Христом до вічного життя. Він каже: "Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, життя вічне той має" (Івана 6:47). Господь для Своїх віруючих дітей творить нове небо і нову землю. В час нашої смерті Він бере нас до себе. Він каже: "Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя" (Івана 5:24). Прощення наших гріхів заради Христа - ось сила Євангелія, життя без смерті, - ось діяльність Євангелія Христового. Ми не соромимось Євангелія, бо воно - Божа сила нам, Його віруючим дітям.

А що, коли цього Євангелія соромляться ваші друзі, ваші батьки, люди, з якими ви були донедавна такими близькими? А що коли вони соромляться вас? Господь каже не журитися перспективою похолодання стосунків заради Євангелія. Він каже: "Поправді кажу вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружину, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства, і не одержав би значно більш цього часу, а в віці наступнім життя вічне" (Луки 18:29-30).

Але слова Апостола Павла "не соромлюсь Євангелія" не означають просто бути самозадоволеним своїм спасінням і бути байдужим до потреб своїх ближніх. Власне кажучи, коли ми виявляємо таку байдужість, то й ми спасіння не маємо, бо віра в Євангеліє означає виявлення не тільки любові до Господа, але й до нашого ближнього. Апостол Іван каже: "Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить! Бо це та звістка, яку від початку ви чули, щоб любили один одного" (1 Івана 3:10-11).

Дорогі друзі у Христі, нашім Спасі, Голові нашої Церкви, слова Апостола Павла з нашого читання Послання до Римлян ставлять перед нами ще й таке питання: Чи ви віруєте, що місія церкви належить іншим людям, а не зачіпає вас особисто та індивідуально? Якщо так, то ви - помиляєтесь. Місія Церкви - ваша місія. Не соромитися Євангелія означає не соромитися його сповідувати перед іншими людьми, і навіть більше. Не соромитися Євангелія - означає гордитися ним. Не соромитися Євангелія означає прагнути всім розповісти про нього. Не соромитися Євангелія означає також всіма способами підтримувати проповідування Слова нашою Українською Лютеранською Церквою. Господь хоче, щоб ми були гідними дітьми Божими, спадкоємцями Його Царства, як Апостол Павло каже про це в 2 Посланні до християн у Солуні: "За це ми й молимось завжди за вас, щоб наш Бог учинив вас гідними покликання, і міццю наповнив усю добру волю добрости й діло віри, щоб прославилося Ім'я Господа нашого Ісуса в вас, а ви в Ньому, за благодаттю Бога нашого й Господа Ісуса Христа."

Дорогі брати та сестри, ось іще одна причина нам не соромитися Євангелія. Не ми стаємо гідними Євангелія Христового. Але воно нас робить гідними, міцними і дає добру волю. Прекрасна новина! Євангеліє робить усе! Як воно це може робити? Бо воно - Божа сила на спасіння, нам, що віруємо! Євангеліє дає відваги звіщати про Христа іншим людям. Добра Новина про прощення наших гріхів у Христі Ісусі дає нам міцності не згинатися під нападами диявола. Добра Новина про прощення усіх наших гріхів у Ім'я Розіп'ятого Сина Божого дає сили працювати для блага Церкви, Христове Слово чинить у нас волю бути готовими до всякого доброго діла.

І тут, дорогі у Євангелії Христовім, виникає третє запитання: А чи готові ви перетворити усіх ваших сусідів, і всю свою околицю на місійне поле? Апостол Павло нагадуючи нам про нашу боротьбу проти диявола і проти духів злоби, про боротьбу, перемогу в якій здобув наш Господь на Голгофі, каже нам бути готовими, і навіть більше від цього він каже: "Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности, і взувши ноги в готовість Євангелії миру" (Еф. 6:14-15).

Які чудові слова! Євангеліє і є готовністю! Якщо нас Господь обдаровує Своїм Євангелієм, то Він обдаровує нас і готовністю звіщати про примирення людей з Богом через хресну жертву за все людство Ісуса Христа. Не бійтеся вирушати в похід, ваші ноги прекрасно захищені Євангелієм Христовим! Ми не босі, ми взуті в Євангеліє Христового миру. Ми не в брудному одязі наших гріхів, але ми в чистому, білосніжному одязі праведності Христової. Христос нас простив. Нам нема чого соромитися, але нам є чим радіти, нам є про що розповідати, нам є чим жити. І це - Євангеліє Христове. Правда Божа з'являється в нім з віри в віру. Як написано - праведний житиме вірою. Ми - у Христі Ісусі. Ми - праведні. Ми житимемо, і ми вже живемо. І ми не соромимося Євангелія Христового, але на повен голос звіщаємо і свідчимо, - ми - діти Божі! Бо нас викупив Ісус Христос Своїми святими тілом і кров'ю, і дав нам вічне життя, і можливість звіщати про цю правду всьому світові, щоб ще більше людей спаслося. Заради Ісуса. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь. (Римлян 16:20).

Шановні друзі, ви слухали передачу Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля". У ній прозвучала проповідь єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука під назвою "Я не соромлюсь Євангелії". Богослужіння в Київській громаді "Воскресіння" відбуваються щонеділі об 11.00 за адресою: вул. Терещенківська 3, у приміщенні Інституту Математики (ст. метро "Театральна").
Наші передачі слухайте щоп'ятниці, о 21 годині 45 хвилин за київським часом. Якщо у вас виникли будь-які запитання або побажання, якщо ви хотіли б отримати літературу Української Лютеранської Церкви, або ж довідатись де і коли відбуваються Богослужіння в її громадах, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, м. Київ-1, абонентська скринька 289, "Лютеранська хвиля".

Редактор програми пастир Юрій Фізер.
Режисер та оператор Юлія Мосейчук.

Благодать зо всіма вами