Радіопередача на 11 жовтня 2002 року.
Добрий вечір дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської Церкви "Лютеранська Хвиля".
Благодать Вам та мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти!
Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь єпископа Української Лютеранської Церкви В`ячеслава Горпинчука "Хто мій ближній?". Текст для проповіді знаходиться в Євангелії від Луки 10:29-37.

Касета.
Дорогі друзі, дозвольте вам розказати історію, що сталася на одному із будівельних майданчиків. Один чоловік ішов в час обідньої перерви повз той будівельний майданчик, коли побачив, що там зібрався досить великий натовп. "Що там відбувається", - спитався він чоловіка, що був з того натовпу.
"Ой, ви знаєте," - почув він у відповідь. "Зламалася одна підвалина і маса розчину впала деяких наших робітників, поховавши їх живими. Ось кілька людей пробують все-таки їх врятувати."
Чоловік стояв, за звичкою вклавши свої руки в кишені, дивлячись, як внизу працювали інші робітники. Раптом один з тих робітників звів голову догори і побіг до цього чоловіка.
"Василь! Василь! Твій брат - там під розчином!"
В мить ока чоловікова поведінка змінилася і, зриваючи із себе куртку, він кинувся донизу рятувати накритих розчином людей.
Байдужість є однією з рис, що стала властивою людині з пори гріхопадіння. Де байдужість - там біда. Де багато байдужості - там біди багато.
Питання "Хто то мій ближній?" є важливим і для нашого часу і майбутнього нашої спільноти, України і цілої планети. У сьогоднішньому тексті Євангелія, у запитанні законника, який дуже добре знає Слово Боже, бо навчає його інших людей лунає зовсім не риторичне запитання. У давньому Ізраїлі, звичайно ж, він міг очікувати на те, що ізраїльтяни будуть названі ближніми. Бо яким же ближнім може бути хананеянин для доброго юдея. Або ще гірше яким ближнім може бути для юдея римлянин, жорстокий завойовник і колонізатор?
"Хто то мій ближній?" Таке запитання і ми часто можемо задавати собі. Адже, живучи в місті з тримільйонним населенням, коли щодня на вулиці гь зустрітися десятки різних людей, що потребують певної допомоги:
бездомні, каліки. Чи вони наші ближні? Хто взагалі наш ближній?
Легкою відповіддю на це запитання могла би бути: члени моєї сім'ї або ж ' одновірці. Через притчу про доброго самарянина Господь наш Ісус Христо' розкриває наші очі на правду, яку наше гріховне сумління часто намагається ретельно приховати. І ця правда полягає в тому, що кожна людина, незалежно від своєї раси, ступеню родинності, віросповідання є нашим ближнім.
Господь розповідає про те, як свого одноплемінника та одновірця покинули ті, хто мав би про нього піклуватися. Господь змушує зрозуміти нас, що власне нашим ближнім є кожна людина, яка мешкає поруч з нами, кожна людина, яка мешкає у цьому світі.
Ісус Христос, Син Божий, прийшов спасти усіх. Наш Небесний Отець не є байдужим богом. Вже в недовгий час по гріхопадінні наших прабатьків, спостерігаючи за духовною кризою у душі першого сина Адама та Єви, бажаючи не допустити вчинення злочину. Він застерігає Каїна: "Чого ти розгнівався, і чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти добре робитимеш, то підіймеш обличчя своє, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає. І до тебе його пожадання, а ти мусиш над ним панувати" (Буття 4:6-7).
Каїн не зумів панувати над своїм гріхом. Натомість гріх узяв гору над Каїном. Злочин, а потім і повна байдужість до свого гріха стали помітною рисою не лише Каїна, але й усього людства.
Проте байдужість ніколи не була рисою святого Бога. Отець - уважний, Отець - люблячий. Як каже Апостол Іван (1 їв. 4:9-10): "Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. "
Ісус Христос помер за наші гріхи на хресті, щоб викупити нас від них, щоб ми стали вільними також і від диявола, і від світу. Як каже Апостол Павло в листі до Римлян: "Бо Христос, коли ми були ще недужі, своєї пори помер за нечестивих. Бо навряд чи помре хто за праведника, ще бо за доброго може хто й відважиться вмерти. А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми виправдані. Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його." Бо Син Божий, Ісус Христос воскрес третього дня із мертвих, щоб і нас обдаровувати життям, прощати наші гріхи, бути Голової нашої Церкви.
Він, Ісус Христос" Добрий Самрянин, що живе і царює. Він присутній з нами. Він ходить нашими дорогами. Він бачить наші падіння. Він бачить наше горе. Він бачить як нас б'ють. Він бачить, як нам болить. Ісус підходить до кожного з нас, підбирає нас на дорозі, знищених, пограбованих дияволом, світом і гріхом. Він обмиває наші рани. Він перев'язує їх. Він прагне, щоб ми були в спокої і безпеці. Він промовляє до нас у Своєму Євангелії: "Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!" (Матвія 11:28-30) Ярмо Ісусове - любе і тягар Його легкий, бо Він їх несе. У Христі ми звільнені. А наші провини і гріхи, що пригинають нас додолу, що кидають нас на дорогу світу, де диявол хоче нас повністю розтоптати, Ісус змиває Своєю кров'ю, виправдовує нас перед Своїм Отцем Небесним і таким чином нас робить дітьми Отця. Він забирає геть нашу байдужість і натомість наділяє нас щедро Своєю любов'ю. Ми - Його діти, ми - Його Церква.
Як каже Апостол Іван: "Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові:
Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить! Бо це та звістка, яку від початку ви чули, щоб любили один одного, не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого забив. А за що він забив його? Бо лукаві були його вчинки, а брата його праведні. Не дивуйтеся, браття мої, коли світ вас ненавидить! Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів. А хто брата не любить, пробуває той в смерті. Кожен, хто ненавидить брата свого, той душогуб. А ви знаєте, що жаден душогуб не має вічного життя, що в нім перебувало б. Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів!" (1 Івана 3:10°1б).
Наша любов мусить висловлюватися. Ми не повинні діяти як байдужий Василь з будівельного майданчику аж допоки він не дізнався, що під розчином може загинути його брат. Ми не повинні бути башідужиївсіШо Вірні діти Божі завжди допомагають один одному в різних потребах. В Ім'я Христове і з вдячності до Господа за Його любов, вони допомагають хворим, утішають засмучених, підтримують тих, що перебувають у нестатках, докоряють тим, хто впав у гріх. Як каже Апостол Павло: "Браття, як людина й упаде в який прогріх, то ви, духовні, виправляйте такого духом лагідности, сам себе доглядаючи, щоб не спокусився й ти! Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового" (Галатів 6:1-2). І як навчає нас Слово Боже: "Беріть уділ у потребах святих, будьте гостинні до чужинців! Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми!" (Римлян 12:13, 17).
Байдужість, яка так поширена нині у нашому суспільстві має бути витісненою Христовою любов'ю. Найперше ми мусимо бути небайдужими до людей, що гинуть під звалищем гріхів. Найголовніша місія Церкви - не просто годувати голодних, зодягати тих, що не мають одягу, а чи лікувати хворих. Ні. Найголовнішою місією Церкви були, є і залишаються слова нашого Спасителя:
"Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів" (Матвія 28:19-20).
Наша теперішня місія є такою самою: в любові і з терпінням донести Євангеліє, Добру Новину про те, що духовні рани гріха можуть бути зцілені Ісусом, і безперечно будуть зцілені усім тим, хто покладається на Сина Божо Ми не можемо байдуже стояти осторонь і дивитися, як гинуть зранені гріхах наші ближні, але ми допомагатимемо цілющим Словом Божим для їхн спасіння, для їхнього вічного життя, задля прославлення нашого Бога, зцілив від наших гріхів. В Ім'я Христове. Амінь.
Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кро вічного заповіту. Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у ком доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем '. через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь.'"

Шановні радіослухачі. Ви слухали радіопередачу Української Лютеранської Церкви "Лютеранська Хвиля". У ній прозвучала проповідь єпископа Української Лютеранської Церкви В`ячеслава Горпинчука "Хто мій ближній?". Богослужіння в Київській громаді "Воскресіння" відбуваються щонеділі об 11.00 за адресою: вул. Терещенківська 3, у приміщенні Інституту Математики (ст. метро "Театральна").
Наші передачі слухайте щоп`ятниці о 21:45 за Київським часом на хвилях радостанції "Промінь". Якщо у вас виникли запитання або побажання, якщо ви хочете знати де і коли відбуваються Богослужіння в громадах Української Лютеранської церкви, або ж якщо ви бажаєте навчатися в Заочній Біблійній школі, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, Київ, абонентська скринька 289, "Лютеранська Хвиля"
Редактор програми пастор Юрій Фізер.
Режисер та оператор Катерина Кулєшова.

Благодать зо всіма вами!