Радіопередача на 6 вересня 2002 року.
Добрий вечір дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської Церкви "Лютеранська Хвиля".
Благодать Вам та мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти!
Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь пастира Сімферопольської громади Української Лютеранської Церкви Ігора Ратушного під назвою "Буря на морі". Текст для проповіді знаходиться в Євангелії від Св. Апостола Матвія 8:23-27

Касета.

Благодать та мир вам від Бога Отця нашого та Господа Ісуса Христа.

Дорогі друзі у Христі. Кожного разу, коли я бачу море, у мене з'являється така думка, що наше з вами життя чимось подібне до нього. Чимось подібні безмежні води океану, водна стихія до нашого людського суспільства, нашого плину буття. Воно інколи буває настільки спокійне, що не видно жодної хвилі турботи, жодного хвилювання, а інколи таке бурхливе, що, здається, може потрощити все, що попаде у його вир. І нікуди ми не можемо від цього дітися. Ми народилися і повинні пройти цей земний шлях не залежно від того, чи він буде спокійним, чи бурхливим.
Саме про море, точніше, про морську подорож, говориться у сьогоднішньому нашому Євангельському тексті. Апостоли з Ісусом входять у човен, щоб переплисти на інший бік моря. "І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні". Наче все було спокійно, настільки спокійно, що Ісус, будучи втомленим, заснув. Здається, ніщо не могло перешкодити їхній подорожі. Але раптом зривається буря: "Ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав...". Буря була настільки сильною, що дійсно була небезпека для життя. А Ісус спить. Ніщо не тривожить Його. І хоча на морі сильний шторм, Ісус спокійний. Він спить. Але як бути учням? Налякані апостоли стоять і не знають, що робити. А буря все сильніша і сильніша, хвилі заливають човен і ось-ось перевернуть його. Що робити? Вичерпувати воду, намагатися втримати човен на плаву? Можливо це допоможе? Але це не допомагає. Жодні зусилля учнів не приводять до бажаного результату. Ситуація справді безнадійна. Що ж робити? Через свою гріховну природу учні (люди, котрих вибрав Господь для того, щоб вони вели інших до спасіння) покладаються на свої діла і, бачучи, що це їм не допоможе, впадають у відчай.
Перелякані люди не знають, що їм робити. А що робити нам, коли ми маємо проблеми з ближніми, коли в нашому житті постійні клопоти, коли ми порушуємо накази Божі, коли ми постійно грішимо. Що робити, коли наш човен ось-ось, здається, захлинеться водами гріха і ми назавжди потонемо у цих безмежних водах. Дуже часто з'являється в житті таке запитання, і особливо важко дати відповідь на нього, коли від нас вимагається негайних дій. Що робити нам, коли ми бачимо, що наш гріх все збільшується і збільшується. Ось-ось він захлине нас і ми потонемо. І навіть при тому, що ми знаємо правдиву відповідь, ми все таки вагаємося, наш сумнів каже нам: "А що, якщо це не допоможе нам". Нашій оманливій людській природі здається, що тільки те може спасти нас, що ми самі можемо зробити. Що робити? Нумо будемо давати відповідь на це запитання самі, а знову ж таки звернемося до нашого тексту. Що роблять учні? В 25 вірші нам говориться: "І кинулись учні, і збудили Його та й благали: "Рятуй, Господи, - гинемо!" Ось що роблять апостоли. Вони визнають, що самі нічого не можуть вдіяти. Єдина надія - це Господь, і єдине, що їм залишається - благати Господа про порятунок. Хоча при тому, що в них є сумнів в тому, що навряд чи хто-небудь зможе їм допомогти, вони все-таки звертаються за допомогою до того, котрий спить, котрому, здається, не було жодного діла до їхніх проблем, звертаються до Ісуса. Інколи нам, людям, здається, що Бог спить, що Він далеко від нас, що Він не турбується тим, що відбувається з нами. І чи зможе нам Він допомогти. Можливо, Він знехтує нашим проханням. Справді, Бог є прихований. Дійсно, ми грішні не бачимо Його. Через те, що люди чинять перелюб, вбивають, крадуть, пожадають, через людську ненависть один до одного, через те, що ми грішимо, Бог відділив Себе від нас.
Він ховається від нас. Йому огидно бачити таких як ми. Але лише Божа присутність може спасти нас. Ця присутність, а саме присутність Ісуса Христа, спасає учнів у сьогоднішньому нашому Євангельському тексті. Господь бачить слабку віру учнів і саме цього Він не схвалює: "Чого полохливі ви, маловірні?" - каже Він їм. Тоді встав, заказав бурі й морю, - і тиша велика настала". Христос вирішує всі їхні проблеми. Якими жахливими вони б не здавалися, завдяки Ісусу Христу їх немає. Ця саме присутність Христова, яка спасає учнів, також спасає і нас. Єдина різниця - це те, що ця присутність була фізичною, реальною для учнів у той час. Вони могли бачити Господа своїми очима, торкатися Його. Ця присутність реальна і для нас тепер. І ми маємо цю присутність сьогодні, але ми її сприймаємо не своїм зором, не дотиком, а ми бачимо Бога вірою. Тому дуже важливим є те, щоб наша віра була сильною, бо це єдине, за допомогою чого ми можемо бачити Христа зараз, за допомогою чого хапатися за Нього, на основі чого звертатися за Його допомогою. "Тоді встав, заказав бурі й морю, - і тиша велика настала". Той Бог, який здавався нам сплячим, насправді таки показав Себе, об'явився нам, об'явився у Його Сині Ісусі Христі. Завдяки цьому об'явленню Христос спас нас від жахливого стану, спас нас в той момент, коли ми вже захлиналися, коли ніщо вже не могло нас врятувати. Але Христос врятував нас. Свої Словом "звершилось", яке Він промовив на хресті, буря була втихомирена, шторм було приборкано. Прийшов спокій, прийшло спасіння, прийшла праведність на кожного, хто вірує. Так само, як і Господня присутність у човні врятувала учнів від потопу, так і Ісусова присутність на хресті врятувала нас від вічної смерті. Лише це могло допомогти учням у їхній ситуації. Не вони самі, не їхні зусилля, не їхні намагання, а тільки присутність Господня. Лише це могло допомогти нам у нашому гріховному стані, не наші діла, не наші покладання на свої заслуги, лише і тільки Христос, лише і тільки Його заслуги, лише і тільки Його смерть, Його присутність на хресті.
Наскільки щасливими були учні, що саме в той момент з ними був Господь. Якби не Він на них би чекала смерть. Саме це повинні розуміти і ми, що якщо б не Господь, не Його смерть на хресті, ми б всі загинули. Лише і тільки завдяки Його рятівній праці ми живемо і будемо жити. Саме це повинно показувати нам, як ми повинні жити, що нам робити, коли така буря з'являється у нашому житті.
Як залишитися на човні, як доплисти до берега, як дібратися до Царства Небесного. Відповіддю буде: лише і тільки з Христом. "І кинулись учні і збудили Його та й благали: "Рятуй, Господи, - гинемо!" Ще раз і ще раз повинні лунати в наших думках ці слова: "Рятуй, Господи, - гинемо!" Лише так як учні ми можемо врятуватися від всякого зла та небезпеки. Кожен день ми повинні кидатися до Господа і благати: "Рятуй, Господи, - гину!" Лише повне покладання на ласку та милосердя Боже, лише віра в Христа, лише надія на Його рятівну силу, яку Він вже раз виявив на хресті, може спасти нас. І у цьому гріховному світі, у цих бурхливих водах життєвого океану нам залишається тільки уповання на Христа.
Наше з вами життя може нагадувати нам море по якому ми пливемо у човні. І єдине, що потрібно для того, щоб наш човен не затонув - взяти у земну подорож з собою Христа. Якщо у цьому човні з нами Христос, тоді ми не потонемо. Він наш Бог, Він наш Спаситель, який каже: "Не бійся, бо я Тебе викупив, Я покликав ім'я твоє, Мій ти! Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки - не затоплять тебе (Ісаї 43:...1-2...). І все лише заради Ісуса, нашого Бога. Амінь.

Шановні радіослухачі. Ви слухали радіопередачу Української Лютеранської Церкви "Лютеранська Хвиля". У ній прозвучала проповідь пастира Сімферопольської громади Української Лютеранської Церкви Ігора Ратушного під назвою "Буря на морі". Богослужіння в цій громаді відбуваються щонеділі о , за адресою: вул. Сєргєєва-Ценського, 5.
Наші передачі слухайте щоп`ятниці о 21:45 за Київським часом на хвилях радостанції "Промінь". Якщо у вас виникли запитання або побажання, якщо ви хочете знати де і коли відбуваються Богослужіння в громадах Української Лютеранської церкви, або ж якщо ви бажаєте навчатися в Заочній Біблійній школі, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, Київ, абонентська скринька 289, "Лютеранська Хвиля"
Редактор програми пастор Юрій Фізер.
Режисер та оператор Юлія Мосейчук.

Благодать зо всіма вами!