Радіопередача на 4 жовтня 2002 року.
Добрий вечір дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської Церкви "Лютеранська Хвиля".
Благодать Вам та мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти!
Любі друзі! У багатьох наших слухачів проглядається сильна зацікавленість нашою Церквою, її вченням, особливостями. Ця зацікавленість підсилюється ще і тим, що Українська Лютеранська Церква є єдиною Лютеранською Церквою у світі Східного обряду. А тому, логічним є питання про ставлення нашої Церкви до питання про те, що її вчення говорить про Діву Марію, Святих, ікони. Матеріал, який прозвучить у цій програмі, був підготований ректором Семінарії Святої Софії у місті Тернополі Девідом Джеєм Веббером. Тож, Традиція і Лютеранство.

Ave Maria.

В Українській Лютеранській Церкві, як і в Лютеранстві взагалі, Діву Марію вважають одним із головним членів Християнської Церкви, котра своєю непорушною вірою у Слово Боже, і своєю покірністю Божій волі, показує приклад всім нам. Апологія Аугзбурського віросповідання, одна із історико-символічних книг Лютеранської церкви, говорить таке про Діву Марію: "Вона достойна найвищої пошани". А далі відразу ж додає: "однак, вона не хоче, щоб її робили рівною Христу, але натомість, вона хоче, щоб подумали над її прикладом і слідували йому". Сьогодні ми матимемо можливість це зробити.
Марія є гарним прикладом для Християн з кількох причин. Основна з них чітко змальована у Євангелії від Луки 1:26-38. Марія вірили Божому Слову і обітницям, незважаючи на те, якими б неймовірними вони не здавалися з точки зору людського розуму і досвіду. Ангел говорив Марії дане Богом послання, яке протирічило усьому, що вона будь-коли бачила, або навіть уявляла. Хоча вона і була дівою, яка ніколи не була близькою із чоловіком, він сказав їй, що вона стане матір`ю Божого Сина.
Марія не могла зрозуміти, як це могло статися. Вона не могла зрозуміти процес, чи механізм, які Господь використає для виконання цього чуда. Тому вона і спитала: "Як же станеться це, коли мужа не знаю". Ангел не картав її за це питання. Він просто радо пояснив їй, як Бог планує досягнути цього: "Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила тебе огорне, черз те то й Святе, щол народиться, буде Син Божий! ". І коли ангел пояснив їй, як це чудесне благословення повинно прийти до неї, Марія повністю упокорилася Божій обітниці: "Нехай буде мені згідно зі Словом Твоїм". ЇЇ звичайно, найбільше шанують за те, що вона є матір`ю нашого Господа, а в контексті чуда втілення, як матір Боголюдини Спасителя, її шанують як Теотокос, Богородицю. Дивлячись на образ "Марії Оранти", гарний приклад якогознаходиться у Соборі Святої Софії в Києві, ми визнаємо, що вона молиться за нас і разом із нами, як це роблять і всі святі на Небесах.
Однак Лютерани не вірять, що до Марії, чи будь-кого із святих потрібно молитися, або що люди в цьому житті повинні покладати чвою довіру на святих або просити їх про допомогу. Ми повинні покаладатися виключно на Христа і Його Євангеліє, про що і говорить нам Писання. Ми також повинні приймати до уваги Христове запрошення молитися до Отця у Його ім`я із впевненістю, що Господь почує ці молитви. Ми також не бачимо жоднго наказу, чи прикладу у Писанні, які б говорили нам молитися до Марії, чи до Святих для того, щоб вони заступалися за нас перед Богом. Навпаки, Святе Письмо говорить нам, що ми повинні самі молитися до Нього про допомогу і підтримку у будь-який час.
Ми віримо, що Бог, згідно своє милостивої волі, буде завжди робити те, що Він вважає найкращим для нас і для світу. А тому, наші молитви не повинні бути спробою переконати Його робити те, чого Він можливо і не хоче. Навпаки, в наших млитвах ми поклоняємося Богові, визнаємо те, що Він є всемогутнім джерелом усього добра і хвалимо Його за Благословення, які ми від Нього отримуємо. Ми повинні завжди молитися до Нього таким чином, але характер цього світу і наша власна гріховна природа, часто змушують нас забувати про Бога. А тому, коли наш товариш в цьому житті просить нас помолитися за нього і його особливі потреби, він спонукає нас, таким чином, робити те, що ми повинні завжди робити, а саме, поклонятися Богові і бути вдячними за це. Але святі на Небесах перебувають у дещо інших умовах ніж ми. Вони є вільними від гріховнго впливу цього світу і тому постійно поклоняються Богові і моляться за церкву і її членів. Їм не потрібно, щоб ми їх у цьому спонукали, тому що вони і так це роблять.
У діалозі 16 столоіття із Катлицьокю і Православними Церквами, Лютеранські Реформатори часто стосовно молитов до святих і поклоніння їм зверталися до Писань Святого Епіфанія. Він виступав проти молитов до святих і прохання їх про допомогу, що було особливо популярним у церкві 4-го століття. Епіфаній вважав таку практику зловживанням, які птрібно виправити.
Якщо говорити стосовно образів, то Лютеранська Церква використовує їх із метою навчання. А тому, вони служать засобами у нашій відданості Христу. Ми, однак, не думаємо, що Бог наділив ікони певною благодаттю, або що його Божественна присутність підсилюється цими іконами. Відповідно до Христової обіцянки, ми віримо, що Бог присутній особливим чином із Своєю спасаючою і прощаючою благодаттю у Своєму Слові Таїнствах, а тому ми віримо, що наша вфіра повинна спрямовуватися до Його Слова і Таїнств, де Його можна знайти.Ми не шукаємо Його у образах, бо Він не обіцяв, що Його спасаюча благодать там знаходиться.
Відомий православний богослов Калікстос Вее зазначає, що в 400-му році до Різдва Христового "не бало жоднго доказу того, що образи у церкві почиталися і шанувалися певним вираженням зовнішньої відданості. У цей періони не були культовим об`єктом, а на меті мали оздоблювальну і навчальну цілі". На основі цього дослідження історичних джерел, Вее приходить до висновку, що "до періоду правління Юстиніана (кінець 6-го, початок 7-го століття) почитання ікон в церквах і не стало широко розповсюденим у житті Східних Християн. Лютерани вірять, що ставлення церкви протягом її перших 400 років існування було правильним і Біблійним ставленням, а тому ми не використовуємо образи так, як вони використовуються у Католицькій і Православній Церквах. Але, на відміну від Реформованих Церков, ми все ж таки використовуємо ікони, але таким чином, щоб вони були у відповідності із Письмом. І Лютеранська і Реформована Церква притримуються принципу "Сола Скріптура", "Тільки Письмо", але між ними є значна різния у тому, як вони тлумачать і застосовують цей принцип.
Реформвана Церква керується ідеєю, що якщо якась річ не наказана у Письмі, її потрібно заборонити. На противагу цьому, Лютеранська Церква керується ідеєю, що якщо Письмо щось не заброняє, то це можна використовувати. Ось чому Лютеранська Церква зберігає багато традицій, які виникли впродовж історії Церкви. Якщо ці традиції гармоніюють із Євангелієм і служать Йому і якщо вони допомогають привертати увагу до Євангелія, їх потрібно вважати корисними, незважаючи на те, чи Говорить про них Біблія особливим чином.

Шановні радіослухачі. Ви слухали радіопередачу Української Лютеранської Церкви "Лютеранська Хвиля". У ній прозвучав матеріал, підготований ректором Семінарії Святої Софії у місті Тернополі Девідом Джеєм Веббером
Наші передачі слухайте щоп`ятниці о 21:45 за Київським часом на хвилях радостанції "Промінь". Якщо у вас виникли запитання або побажання, якщо ви хочете знати де і коли відбуваються Богослужіння в громадах Української Лютеранської церкви, або ж якщо ви бажаєте навчатися в Заочній Біблійній школі, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, Київ, абонентська скринька 289, "Лютеранська Хвиля"
Редактор програми пастор Юрій Фізер.
Режисер та оператор Юлія Мосейчук.

Благодать зо всіма вами!