Радіопередача на 1 лютого 2002 року

Добрий вечір, дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля".
Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був, і Хто має прийти!
Дорогі у Христі Господі брати і сестри! Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь єпископа Української Лютеранської церкви В'ячеслава Горпинчука під назвою " Банкрутство невір'я - процвітання віри". Текст для проповіді знаходиться в Книзі пророка Амоса 8:11-12.
XX cтоліття можна з упевненістю назвати століттям політичних, моральних і економічних банкрутів. З ілюзією збудувати щасливе життя без Бога доводиться прощатися сотням мільйонів людей. Ідея про те, що люди можуть легко обходитися без Бога, і навіть більше думка про шкідливість самого згадування Бога, атеїзм привели до масових убивств, геноцидів, руйнування сімей та особистостей.
Подивіться на нашу рідну Україну. Мрія диявола щодо неї була майже здійснилася. Через відвернення від Бога, через брутальне порушення Його заповідей та відкидання Його Слова ми пройшли крізь вогняне коло поневолення комуністичною Росією, геноцид у вигляді голодомору, Другу Світову війну і загибель мільйонів українців на фронтах, нищення нашого люду по концентраційних таборах в Німеччині та Росії. Нарешті нищення нашої мови, всього українського, а в кінці кінців - Чорнобиль. Економічний колапс, масові порушення законів і бузувірські закони, що нищать суспільство, корупція, що роз'їдає на основі всякий нормальний розвиток економіки та громадських інституцій є звичайним наслідком відступництва від Бога.
Старі покоління найчастіше помирали без Бога. Нові покоління народжувалися без перспективи бути з Богом. Окрім прабатьківського гріха, який природно нас відділює від Творця від часу падіння Адама та Єви ще на зорі людської цивілізації, нас від Господа все більше і більше відділювала зростаюча стіна гріхів і майже повне невідання про Божу волю щодо нас. Комунізм, атеїзм не пропонували нічого окрім обману і життя під гнівом Божим. Хто хотів знати про Бога, того переслідували, не давали можливості почути чи прочитати Його Слово. Добре знали переслідувачі Божої Церкви про ту силу, що її має Слово нашого Господа. Як сказано в Посланні до євреїв: "Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця. І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт!" (Євр. 4:12-13)
Це і про долю нашого народу в останнім столітті каже через пророка Амоса Бог: "Ось дні настають, говорить Господь Бог, і голод пошлю Я на землю, не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова! І будуть ходити від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа, та не знайдуть його!"
Ми - не перші і ми - не останні в цьому світі, що блукали від моря до моря, з півночі до сходу і не знаходили Господа, а натрапляли тільки на гріхи, гріхи свої і гріхи інших людей та народів. Ми не перші, хто казав про своє життя, що воно складається із двох різних смуг: смуги темної і смуги світлої. Ми не перші, що не знаходили Господа, а отже і втрачали надію на кращу долю.
Правдиво каже пророк у Книзі Екклезіяст: "Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!... Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!" (Еккл. 1:9-10). Люди без Бога приречені блукати від моря до моря, від півночі, до сходу і множити свої гріхи.
А де - гріх, там Слово Боже чути рідко. А де Слово Боже чути рідко - там надзвичайно швидко шириться гріх. Де шириться гріх, шириться зло і зростає безнадія. Люди шукають Бога, але не там, де Він сказав Його можна завжди почути і знайти. Люди часто шукають Бога поза Біблією і поза Його Таїснтвами і знаходять якогось Бога, але не правдивого Бога, не Спасителя, а божка, який прагне скористатися їхньою душею і викинути її на духовний смітник, що буде горіти вічно в невгасимому вогні.

Доречно тут згадати історію матері Дейвіда Г'юма, невіруючого, атеїстичного філософа, яка колись сама була віруючою. Зведена з правдивої дороги філософією її сина, вона пішла манівцями безвір'я і втратила свою віру. Минули роки і вона підійшла до дверей смерті. Зі свого смертного ложа вона написала своєму синові:" Дорогий мій сину, здоров'я моє мене облишило. Я тану на очах. Довго я не проживу. Моя філософія не дає жодної втіхи у цім горі. Я втратила надію і втіху релігії, і зараз провалююся у відчай. Ти можеш мені запропонувати щось таке, що замінить надію релігії, яку я втратила. Поспіши додому, благаю тебе, поспіши втішити мене, або принаймні напиши мені втіху, яку ти тільки можеш надати в час моєї смерті."
Але філософ не мав утіхи для своєї вмираючої матері. Таким є банкрутство невір'я. Чи в особистому житті, чи в житті суспільств, чи в житті народів і країн результат невір'я один - банкрутство, колапс і вічні страждання.

Бог дає нам Своє Слово, щоб ми вміли розпізнати, де є добро, а де зло. Бог хоче нашого спасіння. Бог дає нам Своє Слово, щоб ми могли атакувати противника роду людського і оборонятися від його шалених нападів.

Що чиниться посеред нашого народу? Подивіться на нашу Україну. Журнали та газети, що пропагують статеву розпусту. Теле та радіопередачі переповнені відверто перелюбницькими та безбожними сценами. Убивства та крадіжки повсюди ллються у вуха нашого народу. Це все стає отруйною поживою для наших душ. Це - не Боже Слово. Це - послання диявола та плоті. Воно веде до банкрутства.

Що нам чекати від нашого найближчого майбутнього? Дорогі брати та сестри, Бог не мовчить. Він не залишається мовчазним спостерігачем. Бог дає нам Свою відповідь. Він промовляє, Він діє. Наш милосердний Творець обіцяв Свою опіку і Своє визволення ще нашим праотцям. А Він обіцяє і виконує. Він - надійний Бог. На нього можна сміливо покладатися. Про нашого Бога так каже Біблія: "Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає?" (Числа 23:19)

Подивіться, як Бог могутньо і ревно сповнив Свою обіцянку Мойсеєві. Вдячний Соломон так виспівує про вірність Божих обіцянок: "Благословенний Господь, що дав мир Своєму народові, Ізраїлеві, усе, як обіцяв був, не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які Він говорив був через раба Свого Мойсея. Нехай буде Господь, Бог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, нехай Він не покине нас, щоб прихиляти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма Його дорогами, щоб ми дотримувалися наказів Його, і уставів Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам."

Наш Бог пообіцяв нас визволити і благословляти нас кожного часу. І Він сповнив Свою обітницю. Для того, щоб ми жили, що б ми мали життя подостатком, Він послав Сина Свого Єдинородного Ісуса Христа, щоб Він прожив досконалим життям замість нас і замість нас його було проголошено банкрутом життя. Невинний і багатий, праведний і святий Син Божий мусив потерпіти повний колапс, пройти через зраду Своїх первосвящеників, насміхання і знущання язичників, смерть на римському хрестові, поховання в гробі багатого, щоб ми, винні і бідні, неправедні та невірні не помирали, але жили. Воскреслий третього дня Ісус сьогодні кличе нас, обмитих Його святою кров'ю і втішає: "Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство" (Луки 12:32).

Віруючі в Сина Божого є дітьми живого Бога. Ми не можемо бути банкрутами, бо нам вже належить усе. Нам належить Царство Боже. Ми - його громадяни. Як каже про це Апостол Павло: "Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі" (Филип'ян 3:20-21).

З Ісусом Христом, ми більше не блукаємо розпорошені манівцями. Наш Бог і Викупитель з нами. Він щедрою міркою дає нам Свого Слова. Воно падає в наші душі, і щедро зароджує віру і плоди віри в Ісуса Христа.

Господь Бог щедро дає нам Тіло і Кров Свого воскреслого Сина Ісуса Христа, щоб ми весь час мали спільноту з Ним, щоб ми пам'ятали якою дорогою ціною ми викуплені і набуті для Божого Царства. І щоб ми завжди покладали надію Свою на нашого Бога.

Диявол мав плани щодо вашого життя, дорогі друзі у Христі. Плани його не змінилися. Натомість він ще активніше намагатиметься їх втілити.

Змінилася проте ваша належність. Через Ісуса Христа ви належите живому Богові. А хто належить Богові, той нікому іншому не належить. Осподь каже: "Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки" (Івана 10:27-29).

XX століття можна назвати століттям банкрутств, але не банкрутств дітей Божих. Чи Енох, чи Авраам, чи Давид, чи Павло, чи Іларіон київський, чи Теодор Ярчук, чи будь-хто з інших вірних Церкви Божої не може програти, бо ми вже виграли і перемогли у Сині Божому. А це - навіки.

Наш Київ, наш край і суспільство, весь наш український народ має чудову нагоду виграти духовно. Бо Христос прагне нам допомогти. Він прагне спасти кожну українську душу, як і душі всіх людей по цілому нашому світові. А з Христом ми можемо виграти і економічно, і суспільно. Хай шириться віра в нашого Бога, щоб не було в нашій країні такого, хто хотів би знайти слово Господа та не знайшов би Його. Хай припиниться духовний полон багатьох наших співвітчизників, щоб і вони співали вдячну пісню Господеві разом із нами: "Як вертався Господь із полоном Сіону, то були ми немов би у сні...
Наші уста тоді були повні веселощів, а язик наш співання! Казали тоді між народами: Велике вчинив Господь з ними!
Велике вчинив Господь з нами, були радісні ми!" (Пс. 126:1-3)

Заради Ісуса Христа. Амінь.

Шановні друзі, ви слухали передачу Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля". У ній прозвучала проповідь єпископа Української Лютеранської Церкви церкви В'ячеслава Горпинчука під назвою " Банкрутство невір'я - процвітання віри". Богослужіння в Київській громаді "Воскресіння" відбуваються щонеділі об 11.00 за адресою: вул. Терещенківська 3, у приміщенні Інституту Математики (ст. метро "Театральна").
Наші передачі слухайте щоп'ятниці, о 21 годині 45 хвилин за київським часом. Якщо у вас виникли будь-які запитання або побажання, якщо ви хотіли б отримати літературу Української Лютеранської Церкви, або ж довідатись де і коли відбуваються Богослужіння в її громадах, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, м. Київ-1, абонентська скринька 289, "Лютеранська хвиля".

Редактор програми пастир Юрій Фізер.
Режисер та оператор Юлія Мосейчук.

Благодать зо всіма вами