Радіопередача на 26 жовтня 2001 року.
Добрий вечір дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської Церкви "Лютеранська Хвиля".
Благодать Вам та мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти!
Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь пастора Львівської громади Української Лютеранської Церкви Олександра Сімашка під назвою "Царство Боже всередині нас". Текст для проповіді знаходиться в Євангелії від Матвія 22:1-14.
Касета.
Кожного разу, коли ми промовляємо Господню Молитву, після звернення до нашого Небесного Отця і прохання про те, щоб святилося Його Ім'я, - ми вимовляємо слова: "Нехай прийде Царство Твоє!" Ті з вас, дорогі брати і сестри, хто прослухав курс з основ Християнської віри, мабуть пам'ятають, що означає це прохання. М. Лютер у Малому Катехізисі пояснює це так: "Звичайно Цартво Боже настане само по собі, навіть без нашої молитви, однак ми просимо в цій молитві, щоб воно прийшло і до нас." Як воно приходить до нас? Лютер пише: "Це здійснюється тоді, коли наш Небесний Отець дає нам свого Святого Духа, щоб ми повірили Його слову через Його милосердя, і жили по-Божому тут нині, а згодом там вічно."
Таке розуміння Царства Божого та його приходу нажаль не є спільним для всіх Християн. Не всі погоджуються, що прихід Царства Божого є зміною наших стосунків з Богом, зміною, що відбувається всередині нас, в наших серцях, через Святого Духа, який приходить до нас у Слові Божому і Таїнствах.
Первосвященники і старшини юдейські, які слухали науки Христової в храмі, також не погодились би з таким розумінням Божого Царства. Бо ж якби Ісус в'їхав до Єрусалиму на білому коні, на чолі могутнього війська, розбив та прогнав геть ненависних римлян, підкорив би Євреям усі інші народи, а потім настановив би їх, юдейську старшину, на керівні посади, - оце і був би для них прихід Царства Божого.
Ісус знав, як сильно вони помиляються у своїх сподіваннях, і розповів їм та усім, хто були в храмі, притчу про весільних гостей. На прикладі події, що могла би трапитись у реальному житті, Ісус намагався пояснити слухачам духовні істини. Ісус хотів, щоб вони подумали про Царство Небесне з перспективи стосунків між Богом і людьми, з перспективи своєї гріховності та Божої святості.
"Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого. І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений... "Зі слів Ісуса стає зрозумілим, що ті, кого цар кликав прийти на весілля його сина, були запрошеними раніше і знали, що весілля мало відбутися, але не знали, коли саме.
Уявіть собі, що одного дня ви дістаєте з поштової скриньки конверт, у якому лежить запрошення на весілля. З одного боку на ньому зображені щасливі молодята посеред моря квітів, а з іншого боку написано: "Шановний(на)...ми будемо дуже раді бачити вас на нашому весіллі, яке відбудеться незабаром. Як усе буде готове, ми пришлемо до вас посланця". Трохи нижче ви бачите імена молодят та їх підписи. Таке запрошення могло би вас трохи здивувати, але ви добре знаєте тих, хто вас запрошує, знаєте, що це не жарт, знаєте, що будете бажаним гостем. Отже, можете починати думати про свій одяг та про подарунки.
Така сама ситуація була і в запрошених з Ісусової притчі. Очевидно, що Ісус говорить тут про єврейський народ. Вони також мали запрошення з такими словами, написаними самим Богом через пророків: "Прийде із Сіону Спаситель і відверне безбожність від Якова, і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні." Коли точно прийде Спаситель, не написано, але те, що це неодмінно станеться, затверджується підписом Того, Хто надіслав запрошення: "Я, Господь, і крім Мене немає Спасителя." Тож Божому вибраному і запрошеному народові залишалося тільки чекати, коли Бог пошле у світ Спасителя і сповістить їх про це.
"Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли", - пише св. Павло. "Ось Агнець Божий, що на себе гріх світу бере!", - промовляв Іван Христитель, вказуючи на Ісуса Христа. День весілля настав. І одразу стали кликати запрошених. Св. Марко пише у Євангелії, що "...прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Євангелію, і говорив: "Збулися часи, - і Боже Царство наблизилося. Покайтеся і віруйте в Євангелію!" "Поправді, поправді кажу вам: хто слухає слова Мого і вірує в Того, Хто послав Мене, - життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерті в життя... Прийдіть до Мене, усі струджені і обтяжені, і Я вас заспокою!"
Як відреагували запрошені на заклик царя, бачимо з притчі: "Та вони злегковажили та порозходились, - той на поле своє, а той на свій торг. А останні, похапавши рабів його, знущалися та й повбивали їх. І розгнівався цар, і послав своє військо, - і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив". Хоча запрошені на весілля відмовились прийти, це не значить, що весілля не змогло відбутися. Хоча Божий вибраний народ відкинув і розіп'яв Спасителя, - це не значить, що спасіння є неможливим. Для Бога нема неможливої жодної речі, - каже Святе Письмо.
Люди часто змушені міняти свої плани під тиском різних життєвих обставин. Невдачі змушують нас приймати інші рішення. Але Бог діє зовсім інакше. Його воля незмінна і Його рішення не відміняються. Бог вміє навіть зло обернути на добро для тих, кого Він вирішив спасти. Бог вчинив так само як цар з Ісусової притчі: Тоді каже рабам своїм: "Весілля готове, але не достойні були ті покликані. Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, - кличте їх на весілля". Коли Ізраїль відкинув своє спасіння. Бог запропонував його іншим народам, до яких належимо і ми, щоб виповнилось те, що Він обіцяв через пророка Ісаю, говорячи:
"Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене".
Як каже наш текст: "І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, - злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась. Гарним прикладом цього в історії Християнської Церкви є день її народження, день П'ятидесятниці, коли Дух Святий зійшов на учнів Христових і вони проповідували Євангеліє різними мовами. Тоді в Єрусалимі, як каже Святе Письмо, були юдеї з усякого народу під небом. Повернувшись додому, вони принесли Боже запрошення кожному народові приєднатися до Божої Церкви, щоб за одним великим весільним столом святкувати славне воскресіння з мертвих Сина Божого, Його перемогу над смертю, яка дає прощення гріхів і вічне життя кожному, хто вірує в Нього.
Давайте задумаємося, яку велику благодать ми отримали від нашого Отця Небесного! "Ви були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ", - пише до нас св. Петро. І справді, ми йшли кожен своєю стежкою, що вела нас до неминучої загибелі. Ми жили в гріхах і пороках, зневажаючи Бога, порушуючи Його волю щодо нас. Через це ми справедливо заслужили на Божий гнів і вічне прокляття. Але Божа любов знайшла стежку до наших байдужих сердець, І ми були покликані Словом Божим до Його Церкви, до Його весільного столу.
За давньою єврейською традицією весільних гостей зустрічали поцілунком, обмивали їм ноги, намащували голову пахучою оливою і саджали за весільний стіл. Так само чинить з нами Господь. Він приймає нас до Своєї родини, омиваючи наші гріхи водою Хрищення, Він дарує нам Святого Духа, символом якого завжди була олива. Святий Дух приходить до нас для того, щоб ми могли розуміти Божу волю і провадити побожне життя. Господь годує нас найкращою стравою, Його Святим Словом і Таїнством. Ця їжа не псується, не закінчується, вона скріплює нашу віру, наші духовні сили і провадить нас до життя вічного. Ось чому нам слід прагнути Слова Божого понад усе і приймати Святі Таїнства.
І нарешті найголовніше. Бог робить те, що могли собі дозволити лише царі. Він дає нам весільний одяг, без якого ніхто не може сидіти за весільною трапезою, без якого ніхто не може бути справжнім християнином, без якого ніхто не може встояти перед Богом в День Суду. Бог одягає нас в заслуги і праведність свого Сина, поклавши на Нього брудне лахміття наших гріхів. Тільки через те, що Син Божий страждав і помер за нас, а надто і воскрес, - тільки заради нього нас прощено. "Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися", - пише св. Павло.
Нажаль не всі, хто ходить до церкви, зодягнуті в одежу правденості Христової, яку через віру Бог пропонує кожному. Христос ясно говорить про це, коли розповідає про чоловіка без весільної одежі, що його за наказом царя слуги зв'язали і викинули геть. Як цей чоловік опинився серед святкуючих, і чому він не мав весільного одягу? Може йому не вистачило? Мабуть тоді він сказав би про це царю. Але він мовчав. Тож скоріш за все той чоловік не хотів вдягти того, що йому пропонували, вважаючи власне вбрання кращим. Такі люди, нажаль є серед християн. Вони не вважають заслуг і смерті Сина Божого достатніми для їхнього спасіння і покладаються на власні діла та заслуги, на дотримання релігійних обрядів і традицій, на заступництво святих і Ангелів. Ці люди в постах і молитвах намагаються самі спокутувати свої провини, забуваючи про розіп'ятого Ісуса, Який спокутував перед Богом гріхи усього світу.
Є серед християн і такі, що слухають Слово Боже, але не вірять йому і не виконують його. Такі люди не знають, що таке щире покаяння. Вони продовжують грішити, сховавшись за Боже Слово і прийнявши вигляд побожний. Вони залишаються рабами гріха, не маючи бажання його позбутися. Такі люди не мають віри і не можуть бути виправданими, Бог не зарахує їм Христової праведності. Вони складуть товариство тому чоловікові з Ісусової притчі, якого було вкинуто до темряви зовнішньої, де буде плач і скрегіт зубів.
Якщо хтось з нас раптом зрозуміє, що не має одежі весільної, не треба мовчати як той чоловік, але покаятися, відвернутися від гріха і повернутися до Бога живого. Він прийме наше покаяння, простить заради Христа, зодягне в Його праведність і назве своїм дитям. Тож не зволікаймо. "Улюблені, - пише св. Іван,- ми тепер діти Божі". Ми сидимо за весільним столом, що його приготував Сам Господь. Ми споживаємо небесну їжу, що веде нас до вічного життя. Вбрані в одежу Христових заслуг ми радіємо з нашого спасіння і славимо нашого Спасителя. На весіллях прийнято співати багато пісень, чи не так? Тож радіймо і співаймо від щирого серця на славу Господу.

Шановні радіослухачі. Ви слухали радіопередачу Української Лютеранської Церкви "Лютеранська Хвиля". У ній прозвучала проповідь пастора Львівської громади Української Лютеранської Церкви Олександра Сімашка під назвою "Царство Боже всередині нас". Богослужіння у цій громаді відбуваються щонеділі о за адресою вул Кушевича 1 у приміщенні БК ім. Гната Хоткевича.
Якщо у вас виникли запитання або побажання, якщо ви хочете знати де і коли відбуваються Богослужіння в громадах Української Лютеранської церкви, або ж якщо ви бажаєте навчатися в Заочній Біблійній школі, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, Київ-1, абонентська скринька 289, "Лютеранська Хвиля"

Редактор програми пастор Юрій Фізер.
Режисер та оператор Юлія Мосійчук.

Благодать зо всіма вами!