Радіопередача на 26 січня 2001 року.

Добрий вечір, дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля".
Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був, і Хто має прийти!
Дорогі у Христі Господі брати і сестри! Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука під назвою "Промов тільки слово". Текст для проповіді знаходиться в Євангелії від Матвія 8:5-13.

Касета хв.

"Вір мені" - ми часто чуємо такі слова від інших людей. Ми чуємо їх, коли справа стосується нас, нашого майна, справи, грошей, роботи. Ми віримо і часто людина, яка попросила нашого довір'я тримає свого слова. "Вір мені" - знову каже та сама людина, але на цей раз, вона порушує свою обіцянку, не каже нам повної правди, підводить нас і вбиває нашу довіру до себе. А ми себе картаємо за свою наївність і легковажність, і маючи моральні та матеріальні втрати, вкотре згадуємо слова зі Святого Письма: "Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: вийде дух його і він до своєї землі повертається, того дня його задуми гинуть!" (Пс. 145:3-4). Того дня задуми його гинуть. Чи то добрі, чи злі, але гинуть. А з ними зносяться часом і наші надії на тих людей щодо нашого особистого життя, життя сім'ї, родини, країни світу. Ми можемо покладатися на владу, на впливових людей, але в них спасіння нема. На нас можуть покладатися інші люди, але і наш дух одного дня вийде, і ми до своєї землі повернемося, і наші задуми загинуть, а з ними і надія інших людей на нас. Це стосується всіх людей. Бо смерть не перебирає. Через те, що всі люди згрішили, ми через гріхи наші позбавлені імунітету від старіння, хвороб, нещасних випадків та смерті. Коли хтось каже: "Вір мені! Покладайся на мене!" - пам'ятаймо про те, що каже нам Бог про таке покладання надії на людей, на нас із вами.

Сьогодні ми згадаємо про одного чоловіка, який не звик покладатися на обіцянки інших людей, але твердо вірив у порядок речей у світі і в силу Того, Хто цей порядок створив і стоїть над цілим світом. Мова йде про сотника з Капернауму. Цей чоловік не звик покладатися на когось іншого, залежати від чиєїсь милості. Він звик віддавати накази та звик, щоб ті накази виконувалися.
Він вірив у світські закони. Зрештою, як офіцер римської армії він сам був виконавцем закону, який на той час панував у світі. Як також він прагнув слухатися Закону Божого і пророка Івана Христителя, який навчав цьому Законові солдатів та офіцерів римської армії. Читаємо в Євангелії від святого Луки :3:14): "Питали ж його й вояки й говорили: А нам що робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, ані не оскаржуйте фальшиво, удовольняйтесь платнею своєю."

Сотник з Капернауму любить Слово Боже, він вірить у Його пророцтва про Месію, Який мав народитися з посеред євреїв і спасти вибраних. Цей офіцер римського війська вірить в Ісуса, Вчителя з Назарету. Цей сотник з Капернауму бачить у Ісусові обіцяного Месію, радісно сприймає Його вчення і сповідує Ісуса своїм Господом. У час біди, у час, коли тяжко захворів його слуга, сотник не покладається ні на лікарів, ні на знахарів, але одразу простує до Спасителя і просить Його: "Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає." Параліч розбив слугу цього чоловіка. Слуга відчував такі тяжкі муки, що до нього ніхто навіть не міг доторкнутися, не завдавши болю стражденному.

Дорогі брати та сестри, яким милосердним є наш Спаситель! Сотник навіть не встигає завершити свого прохання, а Господь промовляє до Нього: "Я прийду й уздоровлю його." Такий наш Господь. Господь, Який любить Свої людські створіння. Господь, Який завжди хоче допомогти тим, хто в недолі. Господь, Який промовляє у Псалмі (49:14-15): "Принось Богові в жертву подяку, і виконуй свої обітниці Всевишньому, і до Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!"

Дорогі друзі Господь зовсім не такий як ми, грішні люди. У тому ж Псалмі є такі слова: "А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на устах своїх носиш? Ти ж науку зненавидів, і поза себе слова Мої викинув. Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав. Свої уста пускаєш на зло, і язик твій оману плете. Ти сидиш, проти брата свого наговорюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері... Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картати тебе, і виложу все перед очі твої! Зрозумійте ж це ви, що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати! Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає, Боже спасіння йому покажу!"

Господь карає злочин, але Господь любить Своїх дітей, тих, хто покладає на Нього свою надію. У Євангелії від Матвія (11:18) Він промовляє: "Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!" Господь хоче нам допомогти. Його свята воля є на те, щоб ми не були в гріхах, але щоб жили, і щоб мали це життя подостатком.

Господь вислуховує наші прохання. Господь хоче нам допомогти. Господь хоче нас поблагословити. Але Господь прагне таких дітей, як цей військовий і колишній язичник. У час великої біди, що сталася з його приятелем і слугою він без вагань підходить до Сина Божого і каже йому про горе.

А коли Господь готовий іти до нього додому, щоб уздоровити бідолашного хворого, сотник виявляє ще й надзвичайну покірність і визнає свою ницість перед Богом, як і висловлює віру у силу Божого слова. "Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга! Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить."

"Промов тільки слово," - каже сотник. Яка глибока віра! Сотник впевнений, що Божого слова достатнього для того, щоб одужав його слуга. Сотник повністю довіряється Ісусові з Назарету. Сотник визнає ту величезну владу і силу, яку має Син Божий навіть у Своєму слові. І Господь каже: "Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!" Тут дорогі брати та сестри, ми маємо відповідь на те, що нам треба робити, коли у нас є біда або ж якась потреба. До кого нам тоді звертатися? - До Господа. А де нам шукати відповіді на всі проблеми та питання нашого життя? - У Слові Його, у Біблії, у Старому та Новому Заповіті.

. Господь високо цінує нашу віру. Господь, Який помер за наші гріхи на римському хресті, на знарядді вбивства, що його використовували вороги Його народу, римляни, з радістю допомагає римському сотникові. Бо благодать Господа незміренна, Його любов до людей невимовна. З великої любові Ісус Христос віддав Себе у жертву за всі наші гріхи, щоб ми були спасенні тільки Його Христовою благодаттю, виправданні тільки через віру в Сина Божого. Господь хоче, щоб для спасіння ми покладалися тільки на Нього, бо "Нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали" (Дії 4:12). Тільки Христос є наш Спаситель. Радість і щастя є довічними супутниками того, хто визнає і сповідує Ісуса Христа своїм Господом. Горе і смуток вже є з тими, хто відрікається Христа і не дає Йому бути Царем у своєму житті. Як каже Слово Боже: " Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!..."

Дорогі друзі у Христі, на завершення розповіді про зустріч римського офіцера з Ісусом, Святий Дух нам повідомляє: "І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його." Ці слова звернені сьогодні і до нас. Дорогі брати та сестри, Син Божий - володар Свого слова. Ще жодного разу за всю світову історію Він його не порушував, але завжди виконував. Він виконав те, що Він говорив про Свою смерть на знищення наших гріхів. Він виконав і те, що говорив про Своє воскресіння. Так каже Господь: "Оце ж воля Того, Хто послав Мене, щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня. Оце ж воля Мого Отця, щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня" (Івана 6:39-40). Той, Хто помер за наші гріхи, воскрес, воскресить і нас. Той, від слова Якого видужав слуга римського сотника, каже нам це слово. Вірмо Тому, хто вірний до нас. Будьмо вірні до наших ближніх. Дотримуймося своїх слів на збудування і допомогу наших ближніх. Бо наш Отець - вірний, а ми - Його діти.

Не покладаймося у своєму спасінні на когось із людей, бо це є не тільки безглуздям. Таке покладання є також великим гріхом. Вірний наш Господь! Коли наша надія на людей рушиться, коли нас обманюють, підводять, зневажають і над нами глумляться, і навіть тоді коли нам обіцяють золоті гори та обсипають дорогими подарунками, запрошуючи довіритися виключно якійсь людині, нехай очі наші не зводяться із Христа, єдиної нашої надії та потіхи. Хай наші вуста у час пошуку порад шепочуть: "Скажи тільки слово…", хай Його Слово буде в наших руках і перед нашими очима. Слухаймо, що Він каже нам робити і робімо те. І будьте певні Господь дасть відповідь: "Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться!" Господь завжди дасть відповідь! Бо Він - вірний, а Його могутнє слово триває повіки. Заради Христа. Амінь.

Шановні друзі, ви слухали передачу Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля". Сьогодні, до вашої уваги було представлено проповідь єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука. Богослужіння в Київській Громаді "Воскресіння" проводяться щонеділі о 12.00 за адресою: вул. Терещенківська 3, у приміщення Інституту математики (їхати до метро "Театральна").
Наші передачі слухайте щоп'ятниці, о 21 годині 45 хвилин за київським часом. Якщо у вас виникли будь-які запитання або побажання, якщо ви хотіли б отримати літературу Української Лютеранської Церкви, або ж довідатись де і коли відбуваються Богослужіння в громадах Української Лютеранської церкви, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, м. Київ-1, абонентська скринька 289, "Лютеранська хвиля".

Редактор програми пастор Юрій Фізер.
Режисер та оператор Оксана Орленко.

Бог же надії нехай наповнить вас усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! Амінь. (Рим. 15:13).