Слухайте радіопередачі "Лютеранської хвилі" щоп'ятниці о 21-45 на хвилях радіостанції "Промінь"
|
|
|
Радіопередача на 25 травня 2001 року. Добрий вечір, дорогі радіослухачі! Дорогі у Христі Господі брати і сестри! Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь пастора Львівської громади Української Лютеранської церкви Олександра Сімашка під назвою "Радість Христового воскресіння". Текст для проповіді знаходиться в Євангелії від Луки 24:50:53. Касета хв. сек. Дорогі брати та сестри у Христі! До побачення, до зустрічі, прощавайте! Як засмучують нас ці слова, коли ми їх чуємо від когось дуже нам близького, дорогого, того, з ким ми нізащо не хотіли б розлучатися, ніколи. Про біль та гіркоту розлуки написано мабуть більше віршів та пісень чим про радість довгоочікуваної зустрічі. Момент прощання завжди гіркий для тих, хто пройшов разом через багато труднощів та випробувань, чия любов, дружба та вірність були перевірені на міцність багатьма небезпеками, переживаннями та потрясіннями. Святкуючи вознесіння Сина Божого, ми згадуємо подію, яка була водночас і прощанням і зустріччю. Відомий художник 19-го століття Густав Доре намалював чудову картину вознесіння Христа на небо. Ви можете побачити її репродукцію в одному з номерів журналу "Добра Звістка". Він зобразив Ісуса, який в оточенні великого числа ангелів, з сяючим обличчям та широко розкритими обіймами возносився в небеса назустріч Отцеві. Картина сповнена світлих, золотистих, радісних відтінків. Здається, Ісус підіймається назустріч безмежно теплому світлу, яке проливається згори, сповнюючи усі небеса торжеством. Так уявляв собі Густав Доре повернення Сина Божого додому, входження Його як переможця у славу небес. І хоча ціла картина в основному говорить про повернення, про радісну зустріч, про ликування небесного воїнства ангелів, в лівому нижньому куті полотна присутній і сумний елемент розставання. Десь там далеко внизу залишились стояти, пильно вдивляючись у небо, одинадцять учнів, апостолів Христових. Вони виглядають розгубленими і покинутими. Але це тільки так здається. Бо як пише св. Лука, - учні повернулись додому з великою радістю. Наша радість сьогодні від вознесіння Христового є такою ж як радість апостолів. В них були підстави радіти. Так само вони є і в нас. Ми радіємо, бо бачимо у вознесінні незмінність Божих планів та обітниць, бачимо як Бог дотримується Свого Слова. Ще до створення світу наш небесний Отець у Його безмежній мудрості знав, що буде гріхопадіння і що для спасіння людства треба буде дати на страждання і смерть Свого Єдинородного Сина. Ще з вічності, від початку Бог спланував, як саме Він здійснить наше спасіння. І вознесіння Сина Божого було останньою частиною того Божого плану, його тріумфальним завершенням. Від створення світу Божий план не зазнав жодних змін і був виповнений цілковито, що підносить славу Божу та Його вірність на недосяжну для нашої думки висоту. Тому, радіючи з вознесіння Ісусового до Отця, ми радіємо, що наше спасіння не залежить від наших слабких зусиль, але цілковито від Бога, вірного, в Якому немає ні тіні переміни. Слава Богу! Другою причиною для радості сьогодні є те, що Ісус повертається на небеса як переможець, в супроводі безлічі радісних ангелів. Очі Сина Божого, як змалював це Густав Доре, широко відкриті і спрямовані вгору, назустріч Отцю. Так може повертатися лише той син, який повністю виконав доручене йому діло. Так повертається переможець. Так повертається Той, Хто готовий прийняти всю славу і владу. Як пише про це апостол Павло: "...Бог виявив у Христі свою силу, воскресивши із мертвих Його, і посадивши на небі праворуч Себе, вище від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване не тільки в цім віці, але і в майбутньому. І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все, - за голову Церкви...." Коли Отець так прийняв Сина, - це значить, що Він задоволений тим, як Син виконав Божий план спасіння. Це значить, що наше спасіння є певним, і що Ісус є єдиним нашим Спасителем. Ще однією причиною радіти сьогодні є те, що наш Спас увійшов до слави Отця видимо, в людському тілі. Це дарує нам впевненість, що на небесах, в небесному Царстві є місце, де ми також зможемо жити разом з Богом, перебуваючи в наших тілах. Христові слова ясно говорять нам про це: "Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Мене і в Бога віруйте, - каже Ісус, - Багато осель у домі мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я, - були й ви". Життя ж наше на небі, - ніби повторює за Ісусом святий Павло, - звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа. В книзі Об`явлення святий Іван змальовує нашу небесну домівку, як Бог відкрив йому у видінні. Це справді чудесне місце, сповнене слави Божої, з криштальної чистоти водою та нев`янучою зеленню дерев. Новий Єрусалим, небесний, де слава Божа наповнюватиме все життєдайним світлом. Чудесна, бажана пристань для наших спрагнених душ. Як на мене, то наш небесний дім буде ще кращим, ніж він змальований у видінні святого Івана. Бо Бог показав йому це таким способом, щоб Іван міг осягнути те своїм розумом та описати словами. Але як каже до нас Сам Господь через апостола Павла, Він приготував для нас " чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його". Ще одна причина для радості була в апостолів - це Христова обітни-ця про зіслання на них Святого Духа. "І вблагаю Отця, - і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, Духа правди, що Його світ прийняти не може... Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім`я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив... І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетеся силою з висоти". Через дев'ять днів ми будемо святкувати виконання цієї обітниці, зіслання з небес Святого Духа на учнів. А сьогодні ми говоримо тільки про вознесіння, про завершення Божого плану нашого спасіння, про переможне тілесне повернення до Отця нашого Спасителя, про наші небесні оселі, що чекають на нас. Ми славимо за все це Бога і радіємо з цілого серця. Але наша радість поки що не повна. Так само як на полотні Густава Доре змальована не лише радість. Учні, залишені на Елеонській горі, мабуть хотіли б не роз-лучатись з Учителем ніколи, хотіли б піти слідом за Ним, але не змогли. Так само і ми, прагнучи небесного дому, змушені залишатись тут, в нашому земному домі, в нашому тілі, яке не годиться для небес. Ми не можемо вознестись так як це зробив Ісус, бо хоча небо належить нам, шлях туди для нас є довжиною в наше земне життя. Це шлях тяжкий і тернистий, це вузька стежка, це тісні ворота. Тому що йдучи ним, ми постійно змушені боротися. Боротися проти гріха, що в світі, проти спокус диявольських, проти гріха, що в нас. Щоб увійти в небесну домівку, ми повинні навчитися жити по небесному. Навчитися тут, на землі. Нам треба навчитися любити Бога усім серцем своїм, усім своїм розумом, усією душею своєю та любити ближнього як самого себе. На цих двох заповідях будуються вірні стосунки з Богом. Ці заповіді ніколи не будуть відмінені. Бо вони є основою блаженства. Основою життя як земного тимчасового, так і небесного, вічного. Нажаль, ми всі терпимо у дотриманні їх поразку. І щоб через це надія небес не згасла в нас, Ісус дає нам Утішителя, Святого Духа, який і заспокоїть, і скерує, і дасть сили йти далі вузькою стежкою до небесного дому. Однак, наша плоть не є єдиною причиною того, що ми мусимо про-жити наше земне життя боротьби. "Моїми ви свідками будете, - сказав Ісус до учнів, - в Єрусалимі і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі. Тож ідіть і навчіть всі народи, христячи їх в Ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку.". Ісус дав нам важливе і відповідальне завдання - поширювати Його Царство тут на землі, проповідуючи Його слово устами і ділами, здобуваючи для Нього нові і нові душі людські. Це не легко, але ми не самі, ми не покинуті, ми не залишені. Наш Спас Ісус невидимо завжди поряд з нами. Він радіє разом з нами з наших перемог і сумує, коли ми сумуємо через поразку. В Нього завжди є для нас слово втіхи та підтримки. Він хоче, щоб ми були там, де Він, увійшовши туди так як Він, переможцями, в супроводі радісного співу небесних ангелів. Для цього нам треба виповнити Його
завдання як Він виповнив волю Отця. Тому радіймо з вознесіння Христового,
як апостоли, йдучи слідом за ними до слави небес. Знаючи, що Спаситель
наш живий, Він поруч, Він першим увійшов в небеса, у небесну домівку,
відкривши нам, що віруємо в Нього, дорогу туди. Йому нехай буде слава
з Отцем і Святим Духом, Вічному Богу, що царює повіки. Амінь. Благодать зо всіма Вами!
|