Радіопередача на 23 лютого 2001 року

Добрий вечір, дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля".
Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був, і Хто має прийти!
Дорогі у Христі Господі брати і сестри! Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь пастора Київської громади Різдва Христового Української Лютеранської церкви Юрія Фізера. Текст для проповіді знаходиться в Книзі пророка Ісаї 6:1-8.

Любі друзі! Мабуть кожен з вас в дитинстві захоплювався, а хтось можливо навіть і зараз захоплюється мультфільмами. І можливо ви пам'ятаєте мультфільм, в якому головний герой, школяр, намагається вирішити надзвичайно важку для нього проблему. Він намагався правильно написати речення: "Стратити не можна, помилувати!" Основна проблема тут полягала в тому, де правильно поставити кому. Від того, де б поставив її школярик залежало яка б доля його чекала в майбутньому. Також багато з вас читали, або можливо просто знаєте про твір відомого російського письменника "Злочин і кара". Я не буду вдаватися в подробиці сюжету цього роману, я хочу звернути вашу увагу лише на його назву. З неї ми можемо бачити, що якщо існує якись злочин, то повинно існувати покарання за нього.
Давайте розглянемо ще приклад із спорту, тому що він також гарно ілюструє те про що ми будемо говорити сьогодні, що будемо обговорювати. В ігрових видах спорту, досить часто в правила введено пункт про покарання грубої гри проти суперників. Як правило, це вилучення з поля, яке дає зрозуміти гравцеві, що з такою грою йому не місце на ігровому полі.
Отже, з цього, що я сказав, ви мабуть вже трошки догадалися про що ми будемо сьогодні говорити. Але, дозвольте ще навести приклад, щоб остаточно розвіяти ваші сумніви, якщо в когось вони є. Давайте подивимося в світ, в якому ми живемо. Як часто люди ображають один одного. Як часто вони з неприязню ставляться один до одного. Як часто ненависть, а не любов, братерська любов панує в їхніх серцях по відношенню один до одного!!!! Як не прикро, але ми повинні визнати, що досить часто. Однак, все таки, люди прощають один одного. Давайте подумаємо, або ж пригадаємо, що може стати гарантом нашого прощення, якщо ми провинилися? Звичайно, це може статися тільки тоді, коли ми прийдемо до людини, перед якою провинилися, і попросимо в неї пробачення. Коли визнаємо, що неправильно повелися в стосунку до неї. Коли визнаємо, що ми провинилися.
Однак, все таки можливо вам відомі такі слова: "Це можна змити тільки кров'ю!" Так, саме так говорять люди про деякі провини, які на їхню думку не можна простити тільки через те, що про них попросили пробачення.
А тепер давайте ще раз подивимося на три вислови, які говорив, і спробуємо застосувати їх до нашого стану, до того стану в якому ми були, і в якому ми є. "Злочин і кара", "Стратити не можна помилувати", "Це можна змити тільки кров'ю". Давайте розставимо їх в відповідному порядку - так, як ми жили.
Ми з вами дійсно провинилися, сильно провинилися. Ми кожного дня, кожної хвилини продовжуємо це робити. Однак чи проти людей? Ні! Проти Бога, нашого люблячого Бога. Бога, який нас створив, і який опікувався нами в Еденському саду. Бога, котрий обкладав нас різними щедротами, які він створив спеціально для нас. Однак, нам цього було мало. Нам здалося, що ми не досягли того стану в якому можемо бути. Нас не задовільнило людське тіло, нас не задовільнив людський розум. Ми захотіли стати кимось вищим ніж ми є. Ми захотіли стати такими ж як наш Творець. І звичайно, тут не обійшлося без нашого головного ворога, без Диявола. Він, і тільки він намовив нас до цього. Ми були повністю задоволені життям в місці, яке для нас створив Господь. Однак, задоволені лише до того часу, доки до нашого мальовничого садка не завітав непроханий гість, вселившись в змія. Цей гість і намовив нас не послухатися нас наказу Творця, переступити через нього так неначе через якийсь непотріб. Ми не послухалися нашого Бога, і за це, говорячи мовою спорту були вилучені з поля. Нам було показано червону картку за недозволену поведінку стосовно Нашого люблячого Отця. Ми провинилися проти того, хто хотів для нас тільки добра, хто думав про нас під час створіння, і продовжує думати. Однак, провина сталася, ми згрішили. Перша людина, Адам, приніс у цей світ гріх. Через нього ми з вами знаємо про існування такого, але не тільки знаємо, але і є свого роду носіями цього гріха. Ми з вами народжуємося в ньому. Він став невід'ємним атрибутом початку кожного нового людського життя, як про це каже Святе Письмо: "Нема праведного ані одного; нема, хто розумів би, немає, хто Бога шукав би, - усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ніодного!" (Рим. 3:10-12).
Та давайте повернемось до часів гріхопадіння. Людина згрішила. І саме тут доречно поставити наш перший вислів: "Злочин і кара". Так, саме через цей перший гріх однієї людини, всі люди стали грішні. Гріх Адама потягнув за собою кару. Господь прогнівився, Він розірвав з нами добрі стосунки. Він покарав людину. Господь вигнав людей з Еденського саду. І саме після цього, людина почала думати, що навічно втратила Божу любов до себе, що Господь вже ніколи не поверне Свого усміхненого лиця до нас. Людина сама почала думати про те, як знайти вихід із ситуаціїї в якій вона опинилася через свій непослух. Вона століттями видумувала щось, за допомогою чого хотіла повернутися до Бога. Однак, всі зусилля були марними. Людина не може правильно поставити кому в вислові, який доречно поставити зараз: "Стратити не можна помилувати". Все, що вона може сама, це тільки нашкодити собі, проставивши кому там, де цей вислів буде означати для неї смерть. Смерть, яка є наслідком гріха, вчиненого багато століть тому. "Стратити, не можна помилувати!" Ось яким може бути вибір людини. Вона не може себе сама спасти, бо вона не здатна цього зробити. Та вона таки і не дуже старалася віками змінити своє становище. Це не те, чого вона хоче. Світ - це саме те, що століттями задовільняло її і продовжує задовільняти.
Однак наш Люблячий Небесний Отець зробив нам те, чого ми не в силах зробити. Він повернувся до нас, Він змилостився над нами. Він поставив такий бажаний і такий необхідний розділовий знак. Він виніс вердикт, згідно з яким ми можемо, ми маємо шанс жити, і то жити вічно з Ним на небесах. Він написав - "Стратити не можна, помилувати!" Ось Його превелика любов, ось Його ласка до нас, до людей, які Його так прогнівили своїми провинами і продовжують гнівити.
І саме в цьому місці ми підійшли до того питання, яке можливо хвилювало багато людей. Бог повернувся до нас, Він став прихильним до нас, але все ж таки, як саме ми можемо дістати це прощення. І тут можна вжити якраз третій вислів, який описує важкість нашої провини. Ця провина така важка, що її можна тільки "Змити кров'ю". Але виникає питання, як людина може це зробити. І саме тут ми прийшли до самого апогею, до найвищої точки. Ми дійсно побачили, що наш люблячий Отець є найвищою любов'ю і найбільшим добром. Він пішов нам на зустріч, і зробив щось, що для пересічної людини здається неможливим, бо Він на Бог, про якого в Біблії читаємо: "Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості? Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, - ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи" (Мих. 7:18-19). Він послав у Світ того, хто Викупив нас із полону Диявола, і про що Він говорив ще задовго до Його приходу: "З рук шеолу я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де смерте жало твоє? Де шеоле твоя перемога? Жаль сховається перед очима Моїми" (Осії 13:14). Наш Бог послав у цей світ до нас Свого Єдинородного сина Ісуса Христа. Послав для того, що Він кров'ю змив наші провини. Він послав Ісуса на страждання, на смерть. Він послав Його на це заради нашого спасіння, бо Він любить нас.
Ісус Христос прийшов і прийняв таке ж тіло, як має кожний з нас. Однак, це тіло не було носієм гріха, так як є наші тіла. Він страждав за нас, Він помер за нас. Однак ця смерть дозволила з полегшенням зітхнути всім людям. Смерть Ісуса на хресті означає наше з вами життя, життя вічне з Отцем на небесах. Він, бувши Богом, зійшов на цю грішну землю, і став людиною заради нас. Він страждав і помер також заради нас, заради Свого створіння. Ісус Христос прийшов до нас, щоб перемогти Диявола, в полоні якого перебуває кожна людина, тому, що вона його володіння. Він прийшов для того, що це зробити, тому, що Він правдивий Бог з Вічності. Він Той, Хто був, Хто є, і Хто вічно буде. Він міг побороти диявола, тому, що він незрівнянно вищий від нього. Свою чистою кров'ю на хресті Ісус Христос вніс заплату за наш гріх. Своєю смертю Він примирив нас з нашим Богом. Своїм воскресінням Він проголосив перемогу над Дияволом. Своїм вознесінням до Отця Він засвідчив нам, що йде, щоб приготувати для нас домівку.
Ми, дорогі друзі, спасенні благодаттю через віру. Так, саме так, і ніяким іншим способом. Якщо ми віруємо в Бога Отця і в його безмежну любов, в Бога Сина і його смерть на хресті за нас, в Бога Духа і Його роботу освячення, тоді домівка про яку щойно сказав наша. Бог хоче від нас лише визнання нашої вини. Бог хоче від нас каяття в тому, що ми вчинили. Згадаймо лишень випадок із Давидом і Натаном. Давид згрішив перед Господом, однак визнав свою провину, і Натан сказав йому: "І Господь зняв твій гріх, - не помреш!" (2 Сам. 12:13). А тепер давайте повернемось до нашого сьогоднішнього тексту, який і став приводом до написання цієї проповіді. Ми бачимо пророка Ісаю, котрий визнає свій гріх словами каяття. Він визнає перед Богом свою провину, і Бог прощає йому. "І він доторкнувся до уст моїх і сказав: "Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений".
Любі друзі, щире каяття і правдива віра. Ось те, чого хоче від нас Бог. Тільки визнаючи свою гріховність, каючись в своїх провинах, і щиро віруючи в Господа і Спасителя Ісуса Христа, ми зможемо пройти через ті ворота, які відокремлюють нас від слави з Богом. Тільки так ми зможемо отримати ту нагороду, яка для нас приготована нашим люблячим Отцем, якому слава тепер і завжди і по віки віків!

Шановні друзі, ви слухали передачу Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля". У ній прозвучала проповідь пастора Київської громади Різдва Христового Української Лютеранської церкви Юрія Фізера. Богослужіння в цій громаді відбуваються щонеділі о 9.00 за адресою: проспект Бажана 3а, у приміщенні кінотеатру "Факел" (ст. метро "Харківська").
Наші передачі слухайте щоп'ятниці, о 21 годині 45 хвилин за київським часом. Якщо у вас виникли будь-які запитання або побажання, якщо ви хотіли б отримати літературу Української Лютеранської Церкви, або ж довідатись де і коли відбуваються Богослужіння в її громадах, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, м. Київ-1, абонентська скринька 289, "Лютеранська хвиля".

Редактор програми пастир Юрій Фізер.
Режисер та оператор Юлія Мосійчук.

Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса Христа, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, якому слава на віки вічні!