Радіопередача на 29 червня 2001 року

Добрий вечір, дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля".
Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був, і Хто має прийти!
Дорогі у Христі Господі брати і сестри! Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь єпископа Української Лютеранської церкви В'ячеслава Горпинчука під назвою "Дитино, відгукнися". Текст для проповіді знаходиться в Євангелії віл Луки 15:20-24.

Сьогодні з Євангелія ми слухали притчу Господа нашого Ісуса Христа про блудного сина. Притча яка надзвичайно часто справджується у житті багатьох сімей, і навіть народів. Ми слухали притчу учасниками, якої ми були є, і можемо бути. Не завжди блудні діти повертаються додому, і не завжди, коли вони повертаються, - настає примирення у сім'ї. Мир, любов настають тільки там, де є прощення.
Дозвольте розповісти вам про одну подібну історію, що сталася в Іспанії. В сім'ї розсварилися батько із сином. Батько був вже чоловіком зрілим, а син - якраз у тому віці, який ми називаємо небезпечним, або ж ми таких хлопців називаємо підлітками. Розгніваний син покинув дім свого батька, простіше кажучи, він утік. Батько, коли виявив втечу свого сина, почав колесити по цілій країні, розшукуючи свого сина. Нарешті він зайшов у одну з найбільших іспанських газет у Мадриді. Там він попросив надрукувати оголошення: "Дитино, вернися, я тебе чекатиму такого-то дня, о такій-то годині біля редакції цієї газети. Я все простив. Я тебе люблю. Твій батько." Яким ж було його здивування, коли в день зустрічі під двері редакції підійшло близько восьмисот таких дітей. Усі вони шукали прощення та любові від своїх батьків.
Дорогі друзі у Христі, ми бачимо багато людей довкола себе, що покидають сім'ї у час проблем, ми часто бачимо таких чоловіків і жінок, що втікають від будь-яких проблем, не задаючи собі питання, чи морально є так робити, і чи не порушують вони при цьому свого батьківського, материнського, сестринського, братнього чи інших обов'язків. Ми бачимо вибухи, заколоти, повстання, що руйнують сім'ї, родини. Ми це бачимо найчастіше в інших, але чи бачимо ми це в собі?
Чи ми не нагадуємо ту дитину, що втекла від свого батька? Адже це правда, що ми були бунтівними підлітками, синами та доньками, бунтівними дорослими, що втікали від нашого Отця, від Його любові, вже перебуваючи навіть тут у Його домі. Проте наше повстання, наш відчайдушний бунт, не зупиняє нашого Отця, бо у Його природі є шукати, прагнути і спасали загублених людей.
Коли ми слухаємо притчу про блудного сина, ми часто акцентуємо свою увагу на бідному синові, як то йому було тяжко. Як то він, прогулявши все належне йому, але нажите батьковою працею майно, мучиться і наймитує. Як він жалкує за добрим домом та приязним ставленням до себе з боку довколишніх людей. Зрештою ми співчуваємо йому під час розповіді у тому навіть як він харчується, коли йому не дозволяють їсти навіть свинячого корму. В такі моменти страждань сина, ми можемо забутися про страждання батька. Де він був? Чи йому не боліло серце через те, що його син покинув його і пішов у світ? Чи він не думав про свого сина? Чи не плекав надії на його повернення? Звичайно, що на кожне з цих питань ми можемо дати відповідь: так! Ці питання є риторичними. Бо відповідь на них дається у зустрічі сина з батьком. Адже довгі роки він щодня виходив на дорогу, у надії побачити знайому постать, постать своєї любої дитини. І коли "вгледів його, і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм... А батько рабам своїм каже: Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся! І почали веселитись вони."
Головною особою у цій притчі є наш правдивий батько - Бог Отець, що на небі. Ми є тими блудними дітьми, що через свої гріхи втікаємо від нашого Небесного Отця і прагнемо у своєму гріховному житті обійтися без Нього. Проте наше повстання не зупиняє Отця. Наш Отець, що на небі прагне нас розшукати і повернути до Своєї небесної домівки. Сьогодні через Біблію, наш Бог розмішує оголошення для всіх нас: "Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?" (Михея 7:18). Наш Бог чекає нас щомиті, виглядає, чи ми не вертаємося до Нього, бо нас прощено, наші гріхи взяв на Себе невинний Син Божий, Ісус з Назарету.
Його було розіпнуто за нас на Голгофі. Пророк Ісая так висловив те, що мав здійснити Ісус, щоб повернути нас до Отця: "Та зводив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому. Якщо ж душу Свою покладе Він як жертву за гріх, то побачить насіння, і житиме довгії дні, і замір Господній рукою Його буде мати поводження!" Бог не зараховує наші гріхи не через те, що ми такі є добрі діти, але виключно через те, що Його Син поклав душу Свою, як жертву за наші гріхи.
Ісус примирив нас з Богом. Це та об'ява, це те об'явлення, яке ми пізнаємо з Біблії. Ми наче бунтівні підлітки були боролися проти Бога, використовуючи свій особистий біль, свою образу, яку ж самі ми і здійснили для того, щоб покинути домівку і втекти геть.
Дорогі друзі у Христі, Бог не є джерелом наших образ. Бог не є джерелом нашого горя. Бог не є джерелом наших розлук. Наші гріхи, світ і диявол прагнуть панувати над нами, вони завдають нам болю. Але засліплені цим болем, ми дуже часто причину виникнення цього болю переносимо із правдивих ворогів на Бога і відходимо від Нього або поволі, або стрімко.
Наш Отець не хоче, щоб ми це робили. І навіть коли ми Його так образили, що відступилися від нашого Бога, Він все одно хоче, щоб ми повернулися до Нього. Він прекрасно знає кожен біль, якого можуть нам завдати наші справжні вороги. Він прекрасно знає, що таке біль. Бо Син Божий стався людиною, як каже пророк Ісая, щоб душу Свою покласти, як жертву за наші гріхи. Ісус знає наші болі, наші страждання, бо і Йому боліло, і Він страждав, але Він страждав набагато більше від нас, бо Він - невинний Син Божий. Він страждав набагато більше від нас, бо Його і наш Отець поклав на Нього на хресті усі гріхи світу.
Сьогодні ми маємо багато страждань, ми маємо багато болю. Не так давно я був у лікарні, я знаю, що означає робити перев'язку, знімаючи старий бинт із рани і накладаючи новий. Чимало з нас перейшли через різноманітні випробовування і тілесні, І духовні. В такі моменти, коли нам болить тіло, відлунює і в душі. А коли нам болить в душі, коли ми маємо тривогу та неспокій, коли нам Слово Боже виявляє про гріх, ми не знаходимо собі місця і тілесно. Нам стає дуже тяжко, і може нам навіть здатися, що склалася цілком безвихідна ситуація.
Але в такі моменти Господь завжди промовляє до нас: "Дитино моя, повернися до Мене у Моєму Слові, доторкнися до Мого тіла та крові. Я знаю біль твоєї душі, бо і Я страждав і тілом, і душею за тебе. Будь зі Мною, моє дитятко."
Дорогі друзі. Господь, Який простив Петра після зради. Господь, Який простив Савла і дав йому нове ім'я Павло, є нашим Господом. У такі миті нашого життя, коли ми самотні, коли нам дуже тяжко, коли нас усі покинули, цей Господь все одно виглядає нас і каже: "Я знаю, як тобі, дитино, дуже самотньо, бо і Я був покинутий Своїм Отцем за тебе. Я знаю тебе, дитино, і Ти - в Моєму серці. Ти була у моєму серці, коли я Свій дух віддавав за тебе на хресті, і я дивлюся нині на тебе очима, що відкрилися знову в гробі Йосипа з Ариматеї. Всі твої гріхи прощені, все прощено, бо Мене було принесено в жертву за твої гріхи. Я викупив тебе. Я душу Свою поклав як жертву за твої гріхи, і Я тебе, моя дитино, люблю."
Дорогі у Христі, брати та сестри, за нас радіє Господь, кажучи: "Цей син мій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!" Сьогодні Він закликає нас розділяти нас радість за всіх наших братів і сестер, що повернулися до дому Отця нашого, що на небі. За всіх людей, яких Господь привітав у Його святій Церкві, яким Він дав прощення, і спасіння, і життя вічне в Христі Ісусі, і заради Нього. Амінь

Шановні друзі, ви слухали передачу Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля". У ній прозвучала проповідь єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Пам'ять про Бога",. Богослужіння в Київській громаді "Воскресіння" відбуваються щонеділі о 12.00 за адресою: вул. Терещенківська 3, у приміщенні Інституту Математики (ст. метро "Театральна").
Наші передачі слухайте щоп'ятниці, о 21 годині 45 хвилин за київським часом. Якщо у вас виникли будь-які запитання або побажання, якщо ви хотіли б отримати літературу Української Лютеранської Церкви, або ж довідатись де і коли відбуваються Богослужіння в її громадах, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, м. Київ-1, абонентська скринька 289, "Лютеранська хвиля".

Редактор програми пастир Юрій Фізер.
Режисер та оператор Юлія Мосійчук.

Благодать зо всіма вами!