Радіопередача на 16 листопада 2001 року.

Добрий вечір дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської Церкви "Лютеранська Хвиля".
Благодать Вам та мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти!
Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь єпископа Української Лютеранської Церкви В`ячеслава Горпинчука "Не лякайсь, тільки віруй!". Текст для проповіді знаходиться в Євангелії від Луки 8:49-56.

Касета.
Дорогі друзі у Христі, у часи особистої життєвої кризи, коли нам не вдалося виконати чогось запланованого, коли нас вдарено, коли нас принижено, коли нас обмовлено і коли на нас зведено наклеп, коли від нас відвертаються навіть найкращі друзі, коли, здається, що закінчено все заради чого ми жили та трудилися, коли помирає хтось із наших рідних, коли гине діло нашого життя, нам хочеться опустити руки, нам стає шкода самих себе. В такий час нам хочеться піти геть від усіх і побути весь час на самоті, або й навіть назавжди покинути людське товариство із його проблемами, болями та смутком. Нам стає страшно, що з нами далі буде.
Різні люди по різному реагують на такі миті у своєму житті. Хтось вибухає гнівом на Бога і на довколишніх. Хтось пробує втопити свій розпач у горілці, а ще хтось все глибше і глибше впадає у розпач. Чи все справді так погано, особливо з тими, хто вірить у Господа?
Яір, служитель синагоги, відомий у своїй околиці чоловік переживав велику біду. Його донька була тяжко хворою. Власне кажучи, вона була при смерті. І цього разу Яір, який слухав учення Христове в синагозі, тепер прийшов до Учителя з великим і відчайдушним проханням - врятувати його, Яірову дитину, яку він дуже любив і за яку готовий був благати Господа весь час.
Але як можна описати збентеження батька, і його горе, коли здається, він ось-ось рятує свою дитину, бо стоїть перед Чоловіком, Який безперечно спасе її, бо Яір сам бачив його чуда, як до благаючого батька підходить людина і промовляє: "Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!"
Які жорстокі слова! Які гірко їх було чути! Як Яір їх злякався! Невже його дитина, яку він так любив, яку він випещував і виховував у страхові Господньому померла? Невже він більше не побачить її сміху, не почує її дзвінкого співу, не почує її запитань про Бога і про Божий світ, не видаватиме її заміж і не виховуватиме своїх внуків, а її дітей? Небо і земля починали рушитися перед Яіровими очима. Як же так? Де ж Божа справедливість? Чи в тому Божа справедливість, щоб помирали маленькі діти? Чи в тому справедливість, щоб хтось промовляв батькові, який стоїть перед Месією: "Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!" Чи Бог такий жорстокий?
"Не лякайся, тільки віруй!" - чує Яір голос Учителя, "І буде спасенна вона." Що означали ці слова для Яіра? Яіре, коли з тобою Твій, хто може бути проти тебе? Не падай у відчай, бо ось я з тобою. Для Бога немає нічого неможливого. Не в смерті твоєї дитини Господь. Не в ненависті твій Господь. Як це було з пророком Іллею, коли перед ним переходив Господь. "А перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не в вітрі Господь. А по вітрі трус землі, та не в трусі Господь. А по трусі огонь, і не в огні Господь. А по огні тихий лагідний голос" (2 Хр. 19:11-12) промовив до Іллі. Тихий та лагідний промовив і через тисячу літ до Яіра: "Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона." Хай твоя віра не буде переможена страхом, нехай Дух Святий зміцнить твоє серце, бо ось твій Господь перебуває з тобою. А Бога мертвих немає. "Бо Він є Бог не мертвих, а живих!" (Марка 12:27). А "Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!" (Пс. 17:31).
"Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері. А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить! І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона. А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай! І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила..."
"Дитино, вставай" - промовив Господь Ісус до доньки Яіра. Як і її тато, коли будив свою доньку, беручи її лагідно за руку, так і Господь наш взявши лагідно за руку мертву дівчинку, промовив до неї: "Дитино, вставай!"
Це вчинив Господь, Який каже: "Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих"(Мт.22:32). Для Нього це дівчатко просто спало, очікуючи в Господа своєї черги на пробудження. Не так це було для тих людей, що насміхалися із Сина Божого, мовляв, що то Він на за дурнів має? Вже хто-хто, а ми добре знаємо як виглядають мертві люди. Самі такими незабаром будемо! Але Господь не зважає на насміхання. Як навчає нас Святий Дух у Псалмі: "Покірні вспадкують землю, і зарозкошують миром великим! Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами, та Господь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день!" (Пс. 36:11-13). Господь посміється із них останнього дня. Господь сміятиметься, бо Його суд звершиться в кінці віку. Господь сміявся, коли й донька Яірова піднялася наче після доброго сну і зі смаком поснідала, поновлюючи свою фізичну силу. Сміялися здивовані та радісні великим дивом батьки дівчинки. Адже Господь зміцнив їхню віру, воскресив їхню доньку до життя, запевнивши цим ще раз, що Він - Господь!
Дорогі брати та сестри. Що означають ці Господні слова "Не лякайсь, тільки віруй" сьогодні для кожного з нас? Що означають ці слова у час великих потрясінь, у час особистих криз, у час краху усіх наших планів, сподівань і надій?
"Не лякайсь, тільки віруй", - так само значимі і нині, бо "Слово Господнє повік пробуває! А це те Слово, яке звіщене вам в Євангелії" (1 Петра 1:25). Господь Ісус весь час із нами. Він завжди вислуховує наші прохання. Він завжди не тільки готовий прийти на допомогу, але Він хоче нам допомогти. Не слухайтеся тих шептунів, які вас хочуть відвести від Господа, і в час найтяжчих ваших криз вкрадливими та сердитими голосами кажуть: "Вже для тебе все втрачено. Не турбуй же Вчителя!" Не слухаймо їх, але почуймо голос нашого Спасителя, Який лагідно промовляє: "Не лякайсь, тільки віруй." Не лякаймося, любі друзі, бо "Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!" (Євр. 13:8)
Ми можемо піти за стихіями світу, ми можемо легко впасти у розпач, і навіть можемо втратити віру. Ми можемо відпасти від Христа. Проте Він ніколи не залишить нас і не покине нас, але завжди чекатиме нашого повернення у розкаянні. Бо Божий гнів справедливий але любов Його невимірна. Так каже Апостол Павло: "Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!" (Римлян 8:38-39).
Сьогодні наш розп'ятий і вбитий за наші гріхи, воскреслий Спаситель промовляє ще з більшою переконливістю до нас, зміцнюючи нашу віру: "Подивіться на Мого хреста, погляньте на Мої пробиті руки та ноги, погляньте на проколотого Мого бока, згадайте про Мою хресну смерть і згадайте про Моє славне воскресіння. Я - Господь! Я - ваш Господь, а ви - Мої діти! Не будьте невіруючі, але віруючі!"
Господь сьогодні нас навчає, що ніколи нас не покине. Він нас втішає прикладом Яірозої доньки, що Він нам завжди допоможе, а настане час, ми почуємо знову Його тихий і лагідний голос: "Дитино, вставай!" І ми встанемо із наших смертних лож, із наших могил до вічного життя. Встанемо, щоб уже ніколи не помирати, і щоб не знати смаку смерти. Не лякаймося нічого, але віруймо, і будемо спасенні!
Не лякаймося, але вірмо Христові. Так каже Господь: "Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спокою належить майбутність, переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине! А спасіння праведних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття, і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони!" (Пс. 36:37-40) Заради Христа Ісуса. Амінь.
Шановні радіослухачі. Ви слухали радіопередачу Української Лютеранської Церкви "Лютеранська Хвиля". У ній прозвучала проповідь єпископа Української Лютеранської Церкви В`ячеслава Горпинчука "Не лякайсь, тільки віруй!".
Якщо у вас виникли запитання або побажання, якщо ви хочете знати де і коли відбуваються Богослужіння в громадах Української Лютеранської церкви, або ж якщо ви бажаєте навчатися в Заочній Біблійній школі, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, Київ, абонентська скринька 289, "Лютеранська Хвиля"
Редактор програми пастор Юрій Фізер.
Режисер та оператор Юлія Мосійчук.

Благодать зо всіма вами!