Радіопередача на 16 лютого 2001 року.

Дорогі у Христі Господі брати і сестри! Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь пастора Львівської громади Української Лютеранської церкви Олександра Сімашка під назвою "Про правдивий піст". Текст для проповіді знаходиться в Євангелії від Матвія 6:16-18.

Касета хв.

Наша церква лютеранська. Що це означає? Багато чого. А найголовніше що Святе Письмо є в нас найвищим і єдиним авторитетом, стандартом, згідно якого ми судимо про те чи інше церковне вчення, ту чи іншу церковну традицію.
Скоро весь православний люд вступає у Великий піст, що продовжува-тиметься аж до Пасхи - свята Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа. Дотримуватись посту на протязі семи тижнів є церковною традицією, яка була запроваджена в християнстві на згадку про 40-денний піст Ісуса Христа у пустелі.

Треба чи ні нам дотримуватись цієї традиції? Якщо так, то як робити це правильним чином. Що Святе Письмо навчає про піст? Це важливі питання, на які кожен лютеранин повинен знати відповіді для власного спокою, а також щоб інших навчити.

Коли б ми переглянули церковний каленадр наших братів православних то знайшли б там принаймі чотири багатоденних пости окрім майже кожної середи та п`ятниці на протязі року, коли віруючий мусить поститись. А скільки постів можна знайти у Святому Письмі? Лише два: правдивий і лице-мірний.

Для Ізраїльського народу у Старому Заповіті були встановлені певні дні, коли вони мали постити. Для християн Нового Заповіту Бог не призначив ні-якої конкретної дати чи часу. Немає також для нас Божої заповіді щоб поститись. Це звичайно не означає, що ми можемо відкинути піст як щось застаріле і непотрібне. Бо у Святому Письмі ми бачимо багато прикладів, ко-ли сам Господь постився, постилися також його учні - святі апостоли. Це значить, що піст є добра і корисна річ, і нам також треба так робити.

А те, що Господь не призначив нам конкретного часу, коли треба пости-тися,- значить що і нам не треба обмежувати себе часовими рамками та встановлювати собі визначені дні. В Ісусі Христі ми маємо свободу поститись кожного дня на протязі цілого року.

Добре, що в лютеранській церкві можна сидіти під час проповіді, чи не так? Але не поспішайте думати, що пастир хоче надіти на вас якесь непосильне ярмо. Бо коли ми навчимося зі Святого Письма що таке правдивий піст, стане очевидним, що насправді нам треба поститися кожно-го дня.

Багато хто думає що постити, - це значить утримуватися від споживання м`ясних, рибних чи молочних продуктів. Святе Письмо каже, що це не приносить ніякої користі, бо як пише ап. Павло: "Їжа ж нас до Бога не зближує, бо коли не їмо, - нічого не тратимо, а коли ми їмо, - то не набуваєм нічого".

Дехто також вважає, що постити, - значить прийняти вигляд страждаль-ця, ходити, кидаючи презирливі і осудливі погляди праворуч та ліворуч на тих, хто не робить так само.
А як постите, - то не будьте сумні, як оті лицеміри, вони бо зміняють обличчя свої, щоб бачили люди, що постять вони, - застерігає Ісус.

"Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, - питає Бог через пророка Ісаю,- той день коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?" На таке питання може бути лише одна відповідь: Ні!

Не наше утримання від риби, м`яса і т.п., не неші сумні обличчя хоче бачити Господь, коли ми постимось. А що ж тоді? - може хтось запитати. Бог сам встановлює у Своєму Слові, яким має бути правдивий піст. Він говорить про це у 58-му розділі Книги пророка Ісаї: " Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв`язати кайдани безбожності, пута ярма розв`язати, й пус-тити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати? Чи ж не це, - щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому прийняти? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?"

Так говорить Господь Саваот, промовляючи через пророка Захарію: "Суд судіть по правді, і чиніть один одному милосердя та милість. А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть, і не думайте зла один одному в серці своєму!"

Як бачимо зі Святого Письма, той піст, який Бог призначив для людей, має дуже мало спільного з кулінарією. Дуже мало, але всеж-таки має. Бо Ісус застерігає нас такими словами: " Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувались ненажерством та п`янством, і життєвими клопотами".

Не в униканні певної їжі полягає піст, але в униканні надмірного її спо-живання. Я знаю, що перед багатьма з вас така проблема не виникає, бо завдяки сучасній економічній ситуації переїдання вам не загрожує. А якщо так, то чи це значить, що ви постите мимоволі?
Не зовсім, бо наші тіла бажають не тільки їсти та пити, а ще багато такого,чого нам як християнам треба уникати. І не час від часу на протязі року, але щодня. Від наших батьків ми отримали гріховні тіла, які прагнуть гріховного задоволення і підштовхують нас до гріховних вчинків.

Про вчинки гріховного тіла пише ап. Павло у посланні до Галатів: "Учи-нки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослужіння, чари, во-рожнеча, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п`ян-ство, гулянки і подібне до цього."

Ось від чого ми повинні утримуватися, ось в чому обмежувати себе. Не ми повинні йти за нашим тілом, його бажаннями, а навпаки, - наше тіло має йти за нами, за бажаннями нашого духа. В нашому повсякденному житті ми повинні приносити плоди Духа, що є: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, добрість, вірність, тихість, здержливість.

Оце і буде правдивий піст, приємний для Бога і корисний для нас. Бо якщо в нашому серці є гординя, зверхність, зневага до ближнього, жадоба наживи, якщо ми з легкістю говоримо неправду, - то ми можемо хоч сто разів питатися, чи є м`ясо в пиріжку, яким нас пригощають, від цього наш піст не стане правдивим, але навпаки принесе тільки кару Божу за лицемір-ство.

Багато разів у Старому і Новому Заповітах засуджується лицемірний фарисейський піст, бо його мета не в тому, щоб виправити гріховне зле жит-тя, а в тому, щоб заслужити похвалу і нагороду, якщо не від Бога, то хоча б від людей. Лицемірний піст виходить не з каяття, не з почуття провини за скоєні гріхи, а з почуття власної значимості, з почуття переваги над іншими, з бажання заслужити Божу благодать.

Сам диявол роздмухує гординю в серцях таких людей, і лише Господь їм суддя, бо нам не дано заглянути в серце іншого і дізнатися, хто перед нами, лицемір чи людина яка щиро кається. Та й не наша це турбота, бо як вчить нас Господь, спочатку треба вийняти колоду з власного ока, щоб побачити як вийняти заскалку з ока нашого ближнього.

Бо насправді ніхто з нас не може постити так як того хоче Господь, ніх-то з нас не може постійно тримати під контролем свої бажання, думки, слова і вчинки. Ми не є досконалими і ніколи не станемо в цьому житті. Але через це ми не повинні припиняти боротьбу з власною гріховною природою, не по-винні зупинятись на шляху до досконалості.

Кожен день нашого християнського життя має бути днем посту, днем обмеження і придушення нашого гріховного "Я". Не завжди наш дух буде перемагати нашу плоть, не завжди ми будемо відчувати себе сильними, але не слід опускати руки.

Я не пам`ятаю досить добре того часу, коли вчився ходити, не пам`ятаю своїх перших невпевнених кроків. Зате дуже добре пам`ятаю, як вчилася ходити моя маленька донечка. Її перші кроки були такими непевними, ніжки не достатньо сильними. Здавалося, вона от-от впаде. Тому я чи дружина були завжди поряд, наші руки завжди були готові підхопити її, допомогти.

Так само і наш небесний Отець завжди поряд з нами, коли ми ходимо в нашому житті стежками Його заповідей. Коли наші кроки невпевнені, коли наша віра не досить сильна, коли ми терпимо поразку у боротьбі з гріхом, і шукаємо в Господа прощення та допомоги, - Він завжди близько, завжди поряд, завжди готовий допомогти.

Коли ми не знаємо, як правильно поститися, Господь навчає нас. Коли ми не достатньо сильні, щоб перемагати наше гріховне єство, коли поразка є болісною, а каяття щирим, - Господь прощає нас заради Христа, тому що Ісус зробив усе досконало. Він жив святим життям, постив 40 днів і ночей, підкоривши повністю Своє людське тіло і душу волі Отця Небесного.

Ісус зробив це для нас, для нашого спасіння. Він приніс Себе в жертву примирення, здобувши на хресті прощення гріхів та вічне життя для кожного, хто вірує в Нього і в щирому каятті кличе про допомогу.

Починається великий піст, на протязі якого багато-хто не їстиме м`яса, не слухатиме музики, не дивитиметься телевізор і ходитиме з сумним обличчям, дивлячись на інших з висоти власної гордині. Ми також будемо постити, але так, як про це нас навчає наш Господь Ісус: "А ти, коли постиш, намасти свою голову і лице своє вмий, щоб ти посту свого не виявив людям, а Отцеві своєму, що в таїні, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно".

І ще говорить Господь через Ісаю: "Якщо віддалиш з поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого, і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, - тоді то засвітить у темряві світло твоє... і буду Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають".

І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. Амінь.
Шановні друзі, ви слухали передачу Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля". У ній прозвучала пастора Української Лютеранської церкви Олександра Сімашка під назвою "Про правдивий піст". Богослужіння в цій громаді відбуваються щонеділі об 11.30 за адресою: вул.Кушевича 1, у приміщенні БК ім. Гната Хоткевича
Наші передачі слухайте щоп'ятниці, о 21 годині 45 хвилин за київським часом. Якщо у вас виникли будь-які запитання або побажання, якщо ви хотіли б отримати літературу Української Лютеранської Церкви, або ж довідатись де і коли відбуваються Богослужіння в громадах Української Лютеранської церкви, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, м. Київ-1, абонентська скринька 289, "Лютеранська хвиля".

Редактор програми пастир Юрій Фізер.
Режисер та оператор________________.