Радіопередача на 3 серпня 2001 року.

Добрий вечір дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської Церкви "Лютеранська Хвиля".
Благодать Вам та мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти!
Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь пастора Української Лютеранської Церкви Владислава Байдака "Боязлива невіра". Текст для проповіді знаходиться в Євангелії від Матвія 8:23-27.

Касета.

Дорога душа,
Декілька місяців тому я бачив в Києві кілька маршрутних таксі, на яких була намальована реклама, спрямована на боротьбу проти куріння. На ній був зображений величезний пасажирський лайнер під назвою "Титанік", історія якого вам напевно знайома. Цей величезний корабель був збудований на початку 20-того століття і вважався таким, що його не можливо втопити через його оригінальну конструкцію з водонерпроникних перегородок. Його довжина була 300 метрів, висота - дев`ятиповерховий будинок. Він був відомий своїми розкішними каютами, салонами, барами з басейнами, і всі вважали за престижне подорожувати цієї дитиною людських гордощів. І ось, одного разу вночі, Титанік зіткнувся з величезним айсбергом і потонув за лічені години. Разом із ним втопилося десь біля півтори тисячі чоловік. На рекламі, яка зображена на маршрутних таксі, Титанік намальований з димлячими сигаретами замість труб. Це означає, що кожна людина, яка курить, добровільно іде на смерть через куріння. Ця реклама ніби говорить людині: "Врятуй себе сам від куріння, адже спасіння людей, котрі тонуть, справа рук цих же людей".
Але чи так само було із учнями Ісуса Христа, які пішли з Ним до човна, щоб переплисти море? Чи змогли вони власними силами врятувати себе, коли на морі зчинився страшенний шторм, а хвилі стали заливати невечкого човна? Вони і не подумали, що можуть врятуватись. Вони вже були готові до смерті, коли підійшли до Ісуса і крикнули: "Рятуй, Господи - гинемо!". Вони до смерті злякалися за своє життя, не дивлячись навіть на те, що з ними в човні був Христос, Син Божий, котрий міг їх врятувати в цю скрутну хвилину. В цей момент, під час шторму, вони дивилися на Ісуса, котрий мирно спав, як на просто людину, забувши в цій смертельній паніці, що Він є ще Всемогутнім Богом. Вони були впевнені, що гинуть, незважаючи на присутність Боголюдини в їхньому човні. Ісус сказав їм у відповідь: "Чого полохливі ви, маловірні?" Цим самим Він хотів сказати: "Ваш плотський гріховний страх перед смертю затьмарив вашу віру і ви впали в гріх невіри і сумніву в силу Божу, яка може вас врятувати." Бути "маловірними" означає не мати віри. Така ж історія про втихомирення бурі на морі в Євангелії від Марка говорить нам, що Господь Ісус Христос сказав своїм учням: "Чому віри не маєте?" А в Євангелії від Луки Він запитує: "Де ваша віра?" Тут Господь говорить про невиконання учнями першої Заповіді: "Я Господь Бог твій" Не май інших богів окрім Мене!" Це означає, що в моменти серйозної небезпеки для життя, учні не боялися і не любили Бога, не покладалися на Нього. Замість того, вони впали в стан боязливої недовіри, і чисто забули про те, що вони є учнями Христа, їх Господа і Спасителя. Вони думали лише про те, що зараз загинуть. Але тут, не дивлячись на їхню боязливу невіру, Ісус встає і заказує вітру і морю, і настає велика тиша. "Заказувати" - означає сказати авторитетне слово, якому потрібно підкоритися. А це значить, що в Христі Ісусі із учнями в човні був сам Бог в людському тілі. Бог прийшов у тілі, для того, щоб своїми вчинками і Своїм Словом показати людям Свою славу, і врятувати нас від наших гріхів, в тому числі і від гріха боязливої невіри, в який впали учні в цей час. Але коли вони побачили, що буря підкорилася лише одному тільки слову Христа, то викрикнули: "Хто ж це такий, що вітри й море слухняні Йому?". На це питання вони могли дати тільки одну відповідь: це сам Бог, який прийшов, щоб через смерть і воскресіння Ісуса Христа, Господа і Спасителя нашого спасти нас від наших гріхів.
Те, що пережили учні під час бурі, постійно стається навіть з істинними християнами, які зі всього серця вірують і сповідують, що вони спасенні від своїх гріхів, від вічної смерті в пеклі і від сатани, виключно благодаттю Божою і виключно через віру в Ісуса Христа, Сина Божого, який в тілі прийшов у цей світ, і помер за твій і мій гріх, і який воскрес для твого і мого виправдання перед Богом. Маючи таку істинну віру, ми, Християни, маємо мир з Богом і житття вічне в Небесному Царстві. Маючи таку віру, ми радо йдемо за Христом в цьому гріховному світі, який не тільки оточує нас зі всіх сторін, але й погрожує нам переслідуваннями, спокусами, утисками за віру в Христа, і навіть смертю за цю віру, про що говорить велика кількість християн-мучеників, які віддали перевагу смерті за спасаючу віру перед спокусою відректися від свого Господа і Спасителя. Цей світ подібний до моря по якому пливе човен Христової церкви. На цей човен постійно кидається Сатана, ворог людського роду, і намагається втопити його через спокуси і переслідування. І саме в такі моменти християни, які знаходяться в цьому човні, досить часто впадають в гріх боязливої невіри, який полягає в тому, що вони думають, що Бог залишив їх наодинці із скорботою і небезпекою. Вони думають, що Христос спить і не хоче їм допомогти. Вони впадають у відчай через свою немічну плоть, в якій вони повинні перебувати в цьому житті. Кожний із нас, ти і я, часто маємо цю боязливу невіру в те, що Бог хоче нас спасти в моменти, коли в нас біда чи скорбота. Цей гріх дуже небезпечний. В такі моменти Бог хоче показати тобі небезпеку життя без Бога і майбутні муки в пеклі для тих, хто не повірив в Ісуса Христа під час свого земного життя. Хоча в такі моменти боязливої невіри, християнину здається, що Бог покинув його, що Він спить і не чує його молитви про спасіння, все ж християнин залишається під благодаттю Божою, під любов`ю і опікою Христовою. В такі моменти боязливою невіри Бог дозволяє Сатані ввести тебе в стан боязкості і на деякий час забути про віру в Христа. Він робить це з одною тільки ціллю - показати тобі всю Свою славу і спасіння. Це спасіння, це звільнення від твоєї гріховної боязливої невіри проходить через об`явлення Слова Божого в Христовій Церкві. Коли тобі проповідують про те, що Христос помер на страшному римському хресті, за всі твої гріхи без винятку, в тому числі і за гріх боязливої невіри, то це однаково з тим, якби ти був у напівзатопленому човні в морі під час страшної бурі, а Христос заказав би бурі і водам заспокоїтися, і стихія підкорилася б Його слову. Те ж саме проходить і під час проповіді Євангелія про твоє спасіння через віру в Ісуса Христа. Це слово Євангелія рятує тебе від твого гріховного стану, і дарує тобі життя вічне, навіть якщо навколо тебе бушує ціле море дияволів, які намагаються проковтнути і знищити тебе. Коли в Христовій церкві ти чуєш слово про твоє спасіння від усіх твоїх гріхів і про благодать і про любов Божу в Христі Ісусі, то це означає, що Сатана вже не може нічим нашкодити твоїй душі, тому що вона належить вічному і всемогутньому Богові, котрий врятував тебе від гріхів, виправдав тебе через віру в Ісуса Христа, освячує тебе Словом і Таїнствами, щоб ти мав життя вічне вже в цьому світі, світі скорботи і гріха. В моменти, коли ти впадаєш з певних причин в стан боязливої невіри, завжди пам`ятай, що ти охрищений в ім`я Отця і Сина і Святого Духа, а це значить, що в тебе люблячий і милостивий Бог, якого ти маєш через віру в Ісуса Христа. А тому, Бог завжди дає тобі силу Свого Святого Духа покаятися у твоєму гріху боязливої невіри, і тобі стане соромно за цю слабість, і ти, коли покаєшся, будеш правдиво вірити в те, що Христос простив тебе і твій гріх. І тоді ти згадаєш слова із псалма: "Але в скорботі свої звернулись до Господа і з їхніх бід він вивів їх". Природа нашого Господа Ісуса Христа така, що він визволяє тебе від всіх твоїх бід, в першу чергу духовних, а потім вже і тілесних. І робить Він це безкорисливо, без будь-якої твоєї допомоги - благодаттю Божою, через віру в те, що Христос помер і воскрес для твого виправдання перед Богом і життя вічного в Його небесному царстві. Згадай історію про Титанік: він потонув тому, що на ньому не було Христа, тому, що на ньому була лише людська гордість, впевненість у свої сили, віра в слова "врятуй себе сам". А в човні церкви, в якій і ти знаходишся, присутній лише Христос у всій Своїй Божественній славі і повноті. А це значить, що цей човен ніколи не потоне, бо його спасає Христос Своїм вічно спасаючим словом Євангелія. Амінь!
Шановні радіослухачі. Ви слухали проповідь пастора Української Лютеранської Церкви Владислава Байдака "Боязлива невіра".
Якщо у вас виникли запитання або побажання, якщо ви хочете знати де і коли відбуваються Богослужіння в громадах Української Лютеранської церкви, або ж якщо ви бажаєте навчатися в Заочній Біблійній школі, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, Київ, абонентська скринька 289, "Лютеранська Хвиля"
Редактор програми пастор Юрій Фізер.
Режисер та оператор Юлія Мосійчук.

Благодать зо всіма вами!