Радіопередача на 17 листопада 2000 року.

Добрий вечір, дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля".
Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був, і Хто має прийти!
Дорогі у Христі Господі брати і сестри! Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука під назвою "Найвища влада". Текст для проповіді знаходиться в Євангелії від Матвія 9:1-8.

Касета 1 хв. 05 сек.

Дорогі друзі, коли ми чуємо слово "самозванець", то перед нашими очима, як правило, постає образ якогось авантюриста, що приписав собі надзвичайно велику посаду. Наприклад, образ так званого лже-Дмитрія, який на початку XVII століття видавав себе за московського царя і претендував на московський престол. Історики свідчать, що його претензії були безпідставними, а отже його спроба грубо провалилася, лже-Дмитрій за свою авантюру поплатився життям, а його приклад до цього часу використовують, щоб відбити охоту в марнославних людей претендувати на владу, яка їм не належить.
В історії були й інші приклади. В тій само Російській імперії були двірцеві перевороти, коли від царів, що по-праву керували державою відбирали владу, самих царів убивали, а після них довго правили люди, які на те не мали ніякого права. Прикладом для цього можуть служити цар Петро ІІІ та цариця Катерина ІІ. Влада завжди вабила до себе людей. Влада часто стає випробуванням того, ким є людина насправді, - тираном, чи добрим господарем; безпринципним злодієм чи люблячим провідником народу. У народі кажуть: "Хочеш пізнати людину - дай їй трохи влади." Часто влада використовується людьми для збагачення, для самозвеличення та для приниження інших. Про владу говорять та пишуть нині чимало людей. Тема влади - модна на сьогодні тема.

І ми теж поговоримо зараз про владу. Але наш інтерес не до влади світської, а до влади вищого порядку. Сьогодні ми говоритимемо про владу, що належить виключно Небесам, тобто, про владу Божественну, про владу що належить Ісусові Христові.

Сьогодні у Слові Божому ми читаємо про Ісуса Назарянина такі слова: "І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!" І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає."

Що змусило книжників, тобто людей, які прекрасно знали Святе Писання так коментувати у своїх серцях слова Ісуса? Чому вони подумки звинувачували Ісуса у богозневазі? Відповідь проста і вона полягає у тому чим вони займалися - вони добре знали Святе Писання, а отже їм було добре відомо про те, хто має право прощати гріхи. Влада прощати гріхи - є Божою монополією. Прощення гріхів перебуває виключно у владі Божій. І кожен чоловік, який береться прощати гріхи замахується на найвищу владу. Така людина прагне здійснити двірцевий переворот на Небесах, скинути із трону Бога, а себе поставити на Його місце. Так говориться про Того, Хто має прощати гріхи у пророка Михея: "Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості? Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи" (Михея 7:18-19).

То ж чому цей чоловік з Назарету каже, що Він має право прощати гріхи? Адже до цього часу ніхто, окрім Самого Бога не промовляв таких слів. А коли Бог промовляв, то гріхи по-правді прощалися, і це бачили усі люди. Як тут не згадати царя Давида, що згіршив, учинивши перелюб із дружиною Урії, одного зі своїх воєначальників, а щоб свій гріх приховати, відправив Урію на вірну смерть. Давид пізніше визнав свій гріх. Господь простив гріх Давидові, використовуючи пророка. У Писанні читаємо: "І сказав Давид до Натана: Згрішив я перед Господом! А Натан сказав до Давида: І Господь зняв твій гріх, не помреш! Та що ти спонукав зневаження Господа цією річчю, то син твій, народжений тобі, конче помре. І пішов Натан до свого дому, а Господь уразив дитя, що Давидові породила Урієва жінка, і воно захворіло" (2 Царів 12:13-15). Те дитя померло, але гріх Давидів було прощено. Натан, чоловік Божий, пророк повідомив своєму цареві про прощення його гріхів словами: "Господь зняв твій гріх. Не помреш!"

Тут Ісус не каже: "Господь простив твій гріх!" Ісус каже: "Будь бадьорий сину! Прощаються тобі гріхи твої!" Ісус говорить від Свого Імені, а не від Імені Господа, а отже, перебирає на Себе виключно Божу прерогативу, а отже богозневажає, - так думали книжники!

Ісус виявляє помилку книжків, як і виявляє однобічність їхнього знання про Бога. Він каже: "Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх? Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи? Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!" Ісус з Назарету каже про те, що головною проблемою не є фізичне, але духовне. Проблема цього чоловіка, як і всіх нас не полягає у нашій фізичній недосконалості, але вона полягає насамперед у нашій гріховності, у наших гріхах.

Господь Ісус надзвичайно прямолінійно заявляє: "Я, Син Людський, обіцяний Месія, Богочоловік, маю владу прощати гріхи на землі! Уставай, бідний і вражений гріхами сину! Твоя хвороба, твої страждання, як і хвороби та страждання усіх інших дітей у світі є через гріхи ваші! Твої гріхи прощено! Уставай, візьми ложе своє, на якому ти стільки років у стражданнях вилежав та й іди у свій дім вільним від гріхів, а отже від і від хвороб та мук!"

Ісус Христос підтверджує Свої слова Своєю владою прощати гріхи, - чоловік підіймається, вільний від гріхів та сповнений сил і йде додому.

А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!... Людина Ісус Христос має владу прощати гріхи. Цю владу має Ісус Христос, Бог Син. Він не претендує на цю вищу Божественну владу. Ця вища Божественна влада належить Богові Синові споконвіку.

Той Самий Бог, Який повідомив Натанові про відпущення Давидового гріха, Той Самий Бог тепер стояв перед книжниками і докоряв їм за маловірство. Книжники виявляли богозневагу, не віруючи словам Ісуса з Назарету. Вони виявляли богозневагу до Христа тим, що відкидали Його божественність і не хотіли вірити в те, що Ісус - Господь, що Він - Син Божий, вони не вірили в Писання, знанням якого вони так гордилися. Ісус - Той Господь, про Якого промовляє Ісая (1:18): "Прийдіть, і будемо правуватися, говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони!"

Але коли Бога зневажили ті, що мали би й інших навчати про Месію, про Його прихід, про Його владу прощати гріхи, то інші люди, прості євреї, що були свідками Христових слів і Христових діл, прославляли Бога за ту владу, що її має Ісус Назарянин. Вони, можливо, ще не усвідомлювали всю Божественну велич Того, Хто стояв перед ними і чинив такі правдиві чудеса, але вони вже прославляли Бога за ту владу, що її має Ісус Христос. Як і розслаблений чоловік, вони повірили в Христа.

Бог у тілі прийшов у цей світ, щоби прощати гріхи, а отже і насичувати голодних, зцілювати хворих, воскрешати померлих, втішати пригнічених, обнадіювати засмучених. Бог Син прийшов, щоб визволити кожну людину в світі від гріхів повністю і навіки. Для цього Він узяв усі наші гріхи на Себе і помер через наші гріхи замість нас на Голгофському хресті. Він це зробив, щоб через віру в Нього і ми могли бути очищені від своїх гріхів, бути виправданими і вічно жити.

Дорогі брати та сестри, кожен з нас змушений буде проходити долиною смертної темряви, якщо до того часу не повернеться Господь. Але навіть у час нашої смерті, нас, вірних дітей Божих, стосуватимуться слова нашого померлого та воскреслого Господа: "Уставай, моя дитино зі свого ложа, та й ходи у Мій небесний дім!"

Господь Ісус - не самозванець, як про нього думали багато книжників та фарисеїв. Господь Ісус - не богозневажник, як про Нього багато-хто думає з нащадків тих книжників. Господь Ісус - не просто людина, яка особливим чином добилася досконалості, як про це навчають чимало неправдивих учителів. Ісус Христос - є Син Людський і Син Божий, правдивий Бог і правдива Людина, бо тільки правдива людина може народжуватися, страждати, змучуватися і помирати, і тільки правдивий Бог може чинити такі великі чудеса і одне з найбільших чудес - це прощення наших гріхів у Ім'я Христа Ісуса і наше вічне життя у Його Царстві.

Дорогі друзі, Ісусова влада не така, як влада монархів імперій та королівств. Вона має зовсім інший характер, і силою чи двірцевими переворотами її не візьмеш. Влада прощати гріхи, давати людям вічне життя перебуває виключно у руках Христових. І ніхто інший крім живого Бога цієї владою не скористається. Але Христос наділяє цією владою Свою вірну Наречену - Церкву. В Євангелії від Івана (20:21-23) читаємо: "Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю! Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються!"

Як і в українській приказці про владу, ми впізнаємо правдиву церкву по тому, як вона користується владою, що нею наділив Церкву Господь. Чи вона відпускає гріхи тим, що каються, чи затримує тим, що радіють своїми гріхами, чи вона повністю байдужа до гріхів і до великої відповідальності, що несе така велика влада. Бо вона дана не для збагачення, не для приниження людей, але для збудування Царства Небесного. Задля цього Син Божий помер на хресті. За для цього Він воскрес і вознісся і править у Своєму Царстві, що зростає.

Адже Апостолам, Своїй Церкві, кожній окремій громаді, по правді "людям Він таку владу дав" заради Христа прощати гріхи, а отже примирювати нас із Богом. Щонеділі, коли ми святкуємо літургію, коли у нас є сповідь, щодня коли нам проголошується відпущення наших гріхів, ми впевнені, що це Сам Христос стоїть перед нами, як Він стояв перед розслабленим і промовляє до нас: " Іди в мирі. Твої гріхи прощено. Ти - моя дитина. Ти житимеш вічно зі Мною у Моєму Царстві." Славмо Бога за це велике диво. Заради Христа. Амінь.

Шановні друзі, ви слухали передачу Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля". Сьогодні, до вашої уваги було представлено проповідь єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука. Богослужіння в Київській Громаді "Воскресіння" проводяться щонеділі о 12.00 за адресою: вул. Терещенківська 3, у приміщення Інституту математики (їхати до метро "Театральна").
Наші передачі слухайте щоп'ятниці, о 21 годині 45 хвилин за київським часом. Якщо у вас виникли будь-які запитання або побажання, якщо ви хотіли б отримати літературу Української Лютеранської Церкви, або ж довідатись де і коли відбуваються Богослужіння в громадах Української Лютеранської церкви, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, м. Київ-1, абонентська скринька 289, "Лютеранська хвиля".

Редактор програми пастор Юрій Фізер.
Режисер та оператор Оксана Орленко.

Бог же надії нехай наповнить вас усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! Амінь. (Рим. 15:13).