Радіопередача на 10 листопада 2000 року.

Добрий вечір дорогі радіослухачі! В ефірі програма Української Лютеранської Церкви "Лютеранська хвиля".
Благодать вам та мир нехай примножаться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! Амінь!

Дорогі радіослухачі! За весь час існування нашої радіостудії, ми отримали від вас безліч листів. Ви задаєте нам різноманітні запитання, а ми, в свою чергу, намагаємося дати відповідь на кожне з них. Ось і тепер, переглядаючи нові листи, ми натрапили на питання, яке торкається самої серцевини Християнської віри, доктрини про виправдання. Нас запитували, чому Лютеранська Церква навчає, що людина виправдовується перед Богом благодаттю через віру, без діл? І саме в цей день ми вирішили розглянути це питання, адже саме в цей день, 517 років тому, народився Мартін Лютер, людина, яка своїм протестом проти зловживань в тогочасній церкві, повернула її на Біблійну основу. Людина, котра висловила протест проти існуючої тоді думки про роль діл у виправданні людини.
Давайте заглибимося трошки детальніше в розгляд цієї статті віри. Адже, пізнання виправдання є найкориснішим із всіх занять, тому що в жодному іншому розділі Християнського вчення, Божа любов не проявляється ясніше, ніж в цій центральній статті. Навколо цього питання точаться суперечки з часів Реформації ще й до нашого часу. Ще тоді, в 15 столітті, доктор Мартін Лютер дав чітке пояснення цього питання в своїй праці "Шмалькальдські статті". Він сказав: "Перша і головна стаття полягає в слідуючому: Що Ісус Христос, наш Господь і Бог, помер за наші гріхи і знову воскрес задля нашого виправдання. Що Він один є Агнцем Божим, Який бере на себе гріхи світу, і Бог поклав на Нього всі наші беззаконня. А також: Що всі згрішили і отримують виправдання не по заслугах, але через Його благодать, через викуплення, яке є в Христі Ісусі, в Його крові. Отже, через те, що нам необхідно вірити в це, бо інакше цього не можна ні отримати, ні заробити якимось іншим чином, то стає ясно, що лише віра виправдовує нас… Ця стаття лежить в основі всього, що ми навчаємо". Один з принципів Лютеранського богослов'я говорить: "Тільки віра, тільки благодать, тільки Писання". То ж давайте, розглянемо це питання, спираючись на Біблійні уривки, які говорять саме про виправдання.
З самого початку, лютеранське вчення про виправдання зводиться до слідуючого загального класичного формулювання: грішник виправдовується благодаттю ради Христа, через віру.
Гріх, який так міцно сидить в кожному з нас, з самого нашого народження і є тією причиною, чому людина повинна бути виправдана перед Богом. "Бо всі згрішили і позбавлені Божої слави", говорить Святе Письмо. (Рим. 3:23). Але ж Бог ненавидить гріх.
Давайте знову повернемось до вислову Мартіна Лютера, для того щоб підкріпити його цитатами із Святого Письма. У посланні до Римлян, апостол Павло говорить: "Та не написано за нього одного, що залічено йому, а за нас, - залічиться й нам, що віруємо в того, хто воскресив Ісуса, господа нашого, що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого" (Рим. 4:23-25). Людина не може сама по собі виправдатися перед своїм небесним Творцем. Вона взагалі-то ніколи і не задавала собі таке завдання. А тому, Бог, бачачи нашу повну неспроможність зробити щось в цьому питанні, і бачачи наше небажання, зіслав у цей світ свого Однородженого Сина, заради нашого з вами виправдання. Христос був виданий, як каже Павло, за наші гріхи. Бог Отець поклав на Нього гріхи всього світу. "Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, - і на Нього Господь поклав гріх усіх нас" (Іс. 53:6). Христос взяв на себе усі гріхи світу і поніс їх на дерев'яний хрест. Але яка ж користь нам із його страждань, із його мученицької смерті? Пророк Ісая дає відповідь і на це питання: "А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, - кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!" За гріх вчинений людьми, бог вимагав заплати, досконалої заплати. Але як людина, прив'язана до простору і часу могла б це зробити. Людина не могла б, але людина Ісус Христос може. Бо Він в той же час є правдивим Богом з вічності, всесильним і всемогутнім. Він, прийшовши на цю грішну землю у подобі людини, не мав жодного гріха. Він, Ісус Христос, правдивий Бог, але і правдива Людина міг зробити те, чого Бог вимагає в заплату за гріх. Тільки Він міг принести ту досконалу жетрву. Він уподобився невинному ягняткові, яке повели на заколення за нас людей. Тільки Він є нашим визволенням із темряви гріха і смерті. Він є всемогутнім лікарем, який може вилікувати нас від хвороби, яка довго вважалася невиліковною, від гріха. А в книзі дій Святих апостолів Петро говорить: "І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали" (Дії 4:12). Померши на хресті за нас, Ісус Христос заслужив для нас прощення наших гріхів. Він хоче одягти нас у Свою праведність. Господь Бог наш дарує нам прощення усіх наших гріхів. Апостол Павло говорить у своєму посланні до Римлян: "Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, - без діл Закону" (Рим. 3:28). Відомий лютеранський богослов Квенштед сказав: "Коли рука людини, котра вмирає від виснаження, хватає, запропонований їй шматок хліба, то людину насичує не сам процес прийняття цього хліба від якоїсь іншої людини, тому що вона могла б схопити і шматок грязюки, камінь, або що-небудь інше, що не могло б її наситити; однак, її нагодування залежить від предмета, який вона бере, а також від з'їдання його, одним словом це залежить від хліба. Коли вуста спраглої людини п'ють воду, яку набрали в будь-якій криниці, то не дія пиття, як така втамовує її спрагу, бо ж можна також зачерпнути і пісок, або ж кров. Ні, коли потрібно втамувати спрагу, то питво, яке поглинає людина повинно мати силу цю спрагу втамувати." З цього випливає, що той, хто хоче праведності, приймає її вірою, наподобі простягнутій руці, яка приймає хліб, що сходить з небес, або ж посудині, яка черпає воду, що тече в життя вічне. Та не це прийняття втамовує духовний голод і спрагу. Людина не володіє нічим таким, що може зробити це. Тобто ні своїми заслугами, ні своєю зовнішньою святістю і ділами. Ні, все це залежить від того, що приймається через віру.
У всьому Писанні ми можемо бачити віру, як орган, який приймає всі Божі благословення. А найбільшим із всіх Божих дарів, що приймаються через віру є Його праведність, яка приймається "через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує" (Рим. 3:22). Святе Письмо по-різному зображує те, що віра є єдиним засобом, через який ми приймаємо Христову праведність, прощення і Божу благодать, єдиним шляхом нашого виправдання. "…відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатанинської влади до Бога, щоб вірою в мене отримати їм дарування гріхів і насліддя з освяченими" (Дії 26:18). "Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа" (Рим. 5:1). "А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жодна людина ділами Закону не буде виправдана!" (Гал. 2:16). "А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо "праведний житиме вірою" (Гал. 3:11).
Лютеранські віровчення прийшли до висновку, що через те, що всі благодіяння Христові (прощення, праведність, спасіння) пропонуються в Слові і Євангельських обітницях для того, що їх приймати вірою, то віра є належним способом і засобом прийняття цих дарів і благословень. З цього приводу "Формула Злагоди" говорить: "Ці скарби пропонуються нам Святим Духом в обітниці Святого Євангелія, і лише віра є тим єдиним засобом, за допомогою якого ми приймаємо ці благословення. Ця віра є даром Божим, за допомогою якого ми вчимося пізнавати Христа, нашого Спасителя в Слові Євангелія. Тільки заради Його покірності ми маємо прощення наших гріхів, визнаємося праведними перед Отцем, і навіки спасенні".
Благодать завжди була пов'язана з вірою, і асоціюється з нею. Те, що нам дарується благодаттю, приймається вірою. "Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, - то дар Божий" (Еф. 2:8). Благодать і діла повністю виключають одне одного у вченні про виправдання. Тому що те, що дарується благодаттю, не може одночасно бути зароблене. Праведність приходить через віру. Це Божий шлях благодаті. Обітниця прощення гріхів має силу тільки тоді, коли ми тримаємося за неї вірою. Відомий лютеранський богослов Филип Меланхтон писав про це: "Відпущення гріхів - це щось таке, що було нам обіцяне заради Христа. Таким чином його не можна прийняти інакше, ніж тільки вірою. В посланні до Римлян 4:16 ми читаємо: "Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам." Апостол ніби говорить "Якщо б ця справа залежала від наших можливостей і сили, то обіцянка, яка була дана нам, не мала б користі, тому що ми ніколи не могли б визначити, коли в нас є достатньо сили." Апостол Павло говорить в посланні до Галатів 3:22: " Та все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа." Павло не залишає нам жодної можливості, бо говорить, що всі згрішили. А потім він додає, що нам дається обіцянка, а саме обіцянка про прощення гріхів і про виправдання - , а після цього він говорить, що цю обіцянку ми можемо прийняти тільки вірою."
Дехто може на відповісти, "Якщо діла не сприяють нашому спасінню, то навіщо вони взагалі потрібні?" Коли Мартіну Лютеру задавали подібне питання, він відповідав: "Руки нас не виправдовують, але ми їх не відрубуємо за це. Очі не виправдовують, але ми їх не виколюємо. Гроші не виправдовують, але ми не приходимо до висновку, що гроші це ніщо. Так само і з Законом і нашими добрими ділами. Закон служить для того, щоб розкривати гріх. Добрі діла служать Богу і ближнім. Однак, ні те ні друге не приймає участі у проголошенні грішника праведним перед Богом.
І на закінчення, я хотів би привести куплет із гімну Пауля Сператуса, який лаконічно і переконливо підсумовує все те, про що ми сьогодні говорили: "Віра припадає до Христового хреста / І надійно на ньому спочиває / З неї витікають добрі діла / Як плоди і свідчення / Але тільки віра виправдовує / Діла ж служать нашим ближнім і свідчать / Про віру, яка живе всередині тебе.

Шановні друзі, ви слухали передачу Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля".
Наші передачі слухайте щоп'ятниці, о 21 годині 45 хвилин за київським часом. Якщо у вас виникли будь-які запитання або побажання, якщо ви хотіли б отримати літературу Української Лютеранської Церкви, або ж довідатись де і коли відбуваються Богослужіння в громадах Української Лютеранської церкви, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, м. Київ-1, абонентська скринька 289, "Лютеранська хвиля".

Редактор програми пастир Юрій Фізер.
Режисер та оператор Оксана Орленко.

Ще раз нагадуємо нашу адресу: 01001, м. Київ-1, абонентська скринька 289.
Бог же надії нехай наповнить вас усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! Амінь. (Рим. 15:13).