Радіопередача на 8 грудня 2000 року

Добрий вечір, дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля".
Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був, і Хто має прийти!
Дорогі у Христі Господі брати і сестри! Сьогодні до вашої уваги ми пропонуємо проповідь пастора Львівської громади Української Лютеранської Церкви Олександра Сімашка під назвою "Непереможна зброя від Бога". Текст для проповіді знаходиться в посланні Святого Апостола Павла до Ефесян 6:10-17.

Як і календарний рік, який починається 1-го січня кожного року, рік церковний починається щороку в четверту неділю перед Різдвом Христовим. Коли ми проводжаємо старий і зустрічаємо новий календарний рік, ми залишаємо позаду те, що минуло і прагнемо до чогось нового, що чекає на нас попереду. Це прагнення нового виявляється в тому як ми вітаємо один одного: "З Новим роком! З Новим щастям!". Ми бажаємо одне одному нових успіхів і досягнень. Ніхто з нас не бажає прожити рік, що минув, ще раз.

Початок церковного року відрізняється від початку календарного тому, що починаючи новий рік, ми повертаємось до того, з чого починали рік тому. Ми повертаємось у передріздвяний час, потім святкуємо Різдво Спасителя, потім Його виявлення світові, коли після хрищення Ісус починає своє месіанське служіння.

Разом з Христом ми подорожуємо Галілеєю, Юдеєю, Самарією, слухаючи Його науку, що записана в Євангеліях. Зберігаючи в серці Ісусові слова і роздумуючи над ними, ми навчаємося того, чого ніхто інший в світі не зміг би нас навчити: любити Бога усім серцем своїм, усією душею своєю, усім розумом своїм, усією своєю силою, а також любити ближнього як самого себе.

Потім ми бачимо нашого Спасителя перед тим як Він мав піти на хрест. В сорокаденному пості, усмиряючи нашу гріховну плоть, ми розуміємо як багато співчуття і любові має до нас Ісус. Скільки покірності і смирення Йому треба було мати, щоб виповнити волю Отця Небесного і спасти людей від гріхів їхніх. Ми навчаємося у Ісуса теріння, покори і смирення, яких так не вистачає в нашому щоденному житті.

Потім ми бачимо Ісуса, розіп`ятого на хресті і чуємо Його слова: "Звершилось!". Ми знаємо, це означає, що звершилося наше спасіння. Ісус помер замість нас, а нам, що віруємо в Нього, дарується Його безгрішність, Його святість, дарується вічне життя. Ми знаємо це, але наші серця сповнені скорботи і горя, коли Сина Божого знімають з хреста і кладуть у могилу.

І нарешті Пасха, світле Воскресіння Христове, найголовніше, найбільше свято Християнської Церкви. Воно випадає на весну, коли природа прокидається від зимового сну, коли усе знову повертається до життя і цвітіння, як і Христос воскрес у третій день із мертвих.
Трохи згодом ми святкуємо Вознесіння Господнє, Його повернення на небеса до Отця, а через сорок днів після того П`ятидесятниця, День зішестя Святого Духа, День народження Церкви Христової. Понеділок, другий день П`ятидесятниці є Днем Святої Трійці, коли ми славимо Триєдиного Бога за Його любов до нас у Христі.
На протязі церковного року ми проходимо з Христом усе Його земне життя і служіння, починаючи з народження і до вознесіння. Ми робимо так кожного року. Ми робимо це знову і знову. Християнська Церква робить так на протязі багатьох віків. Вона святкувала, святкує, і буде святкувати головні християнські праздники, які відповідають подіям з життя Христа, аж доки буде існувати цей світ.
Чому ми так робимо? Чому, починаючи новий рік, повертаємось до того, з чого починали в минулому? Навіщо повторювати знову і знову те саме? Адже хтось може звинуватити нас в тому, що ми є противниками усього нового і не хочемо дивитись на речі очима сучасної людини. Світ міняється, скажуть нам,- настав час переглянути ваше вчення , ваші моральні норми, змінити світогляд.
Ті, хто так говорить, не розуміють, що церква не належить до цього світу, не є його частиною, і тому не може змінюватись разом з ним. З року в рік ми повертаємось до старого, ми проходимо знову і знову разом з Христом через Його народження, служіння, смерть і воскресіння не тому, що прагнемо відділити себе від цілого світу, не тому, що нас не цікавить, що в світі відбувається, не тому що ми не маємо зі світом нічого спільного, але навпаки, тому що ми живемо у цьому світі і відчуваємо з його боку сильний тиск.
Спитайте спртсмена, навіщо він знову і знову повторює ті ж самі вправи. Тому що тільки так можна зробити сильними і пружними м`язи та досягнути успіхів у спорті. Ми робимо майже те саме. Навчаючись знову і знову про Христа, ми стаємо сильнішими, ми гтуємось не до спортивних змагань, а до чогось більш серьозного, ми готуємо себе до боротьби, до битви. І ця боротьба не є звичайною війною, де люди вбивають одне одного. " Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби",- пише ап. Павло.
Маючи за ворога самого диявола та його демонів, ми не можемо стати проти них неозброєними. Ми не можемо бути слабкими. Бо обов`язково зазнаємо нищівної поразки.
"Нарешті, брати мої, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його. Зодягніться у повну зброю Божу, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських".
Ми живемо в світі, сповненому зла. Сатана не залишить нас у спокою. Він буде весь час атакувати, намагаючись зруйнувати нашу віру в Бога і відібрати наше спасіння. Для цього він використовує людей безбожних, які будуть насміхатися з нас і можливо переслідувати віруючих. Скрутні фінансові обставини також можуть бути використані сатаною, щоб загнати людину у відчай і зневіру, хвороби, складні стосунки на роботі і навіть в родині. Усе це загрожує нашій вірі. Нам треба протистати нападкам сатанинським. Тому ми маємо бути озброєними.

Ми маємо бути схожими на римського воїна часів Ісуса Христа. Наша зброя має бути незвичайною. Це не шабля і не спис, і навіть не автомат. Людська зброя безсила проти піднебесних духів злоби. Наша зброя має бути дана нам Богом.
"Через це візьміть повну зброю Божу, щоб могли ви дати опір дня злого, і все виконавши, витримати. Отож стійте, підперезавши стегна свої правдою і зодягнувшись у броню праведності",- пише ап. Павло.

Пояс, або ремінь, яким підперізується воїн, є дуже важливим для нього. Пояс зтягує м`язи живота, допомагаючи витримати великі навантаження. До пояса кріпиться меч і фляга для води.

Нам треба бути вдітими також у броню праведності. Але це має бути не наша праведність, але праведність Христова, бо як каже Святе Письмо: "Христос Ісус став нам мудрістю від Бога,- праведністю ж, і освяченням, і відкупленням".
Бути праведним, значить бути безгрішним, бути не винним, бути виправданим перед Богом. Жодна людина на це не здатна через свою гріховну природу. Але ми можемо вдягнутись у Христову праведність. Якщо віруємо в Христа,- Він дає нам Свою праведність через цю віру.
Якщо ми зодягнемось в праведність Христа, диявол не зможе звинуватити нас в жодному гріху, бо ця праведність покриває усі наші гріхи. Ця праведність чиста і біла як перший сніг та міцна як броня.

Що має бути в нас на ногах? Римські солдати носили легкі сандалі, зроблені з міцної шкіри. Вони довго не зношувались і не злітали під час бою. Римляни могли робити довгі марші і одразу вступати в бій. Міцне і легке взуття відігравало тут велику роль.

Нашими снадалями має бути готовність Євангелії миру. "Ідіть по цілому світові та всьому створінню Євангеліє проповідуйте. Хто увірує й охриститься, спасений буде, а хто не ввірує,- засуджений буде".
Ці слова Христа показують, що проповідуючи Його слово, ми завдаємо сильного удару темним силам і спасаємо багато душ для Бога.

"А найбільше над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого",- каже ап. Павло.
Римський воїн мав легкого дерев`яного щита, обтягнутого шкірою. Він обливав шкіру водою і йшов у бій. Коли в щит попадала палюча стріла, мокра шкіра не горіла, і стріла загасала. Нам треба мати такий щит. Бо стріли диявола справді палаючі. Цей щит є віра наша, дарована нам Богом.

На голові нам треба мати шолом спасіння, щоб берегти наш розум від впливу сучасного світу, філософії, поганських релігій та фальшивих навчань. Ми маємо весь час пам`ятати, що спасіння є тільки в Христі Ісусі, і як каже Слово Боже: "Нема ні в кім іншім спасіння, бо під небом нема іншого Ймення, щоб ним би спастися ми мали".

Якщо в нас на голові буде такий шолом, ніяка темна сила не змусить нас шукати спасіння в нас самих, в наших постах, молитвах чи добрих ділах. Не змусить вона нас шукати спасіння в інших релігіях, якими б численними не були їх послідовники.

І нарешті нам треба мати меча духовного, який є Слово Боже. "Бо Боже Слово,- читаємо у Святому Письмі,- живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного,- проходить воно аж до поділу душі і духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця".

Меч,- це зброя для нападу, для завдання ударів. Він не повинен іржавіти в ножнах. Нам треба його використовувати. Сатана не боїться магічних заклинань, як це часто показують в кіно. Сатана боїться Божого Слова. Воно несе йому смерть і руйнує його царство.
Якщо на нашому шляху безбожність, несправедливість, невіра,- застосовуймо Слово Боже. Якщо зустрічаємось зі спокусами, згадаймо, чим переміг Ісус спокуси диявольські в пустелі? Словом Божим. Робімо так само і ми! А щоб наш меч духовний весь час був в нашій руці,- вивчаймо Слово Боже старанно.

Ми маємо можливість так робити. Якраз сьогодні ми вступаємо в новий церковний рік і проживемо його разом з нашим Господом, навчаючись від Нього про істину, про праведність, про віру, про спасіння. Ми будемо терплячими і старанними, бо тільки так ми зможемо зодягнутися в повну Божу зброю, і все виконавши, вистояти. Нехай Господь поблагословить нас і допоможе нам у цьому.

Шановні друзі, ви слухали передачу Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля". Сьогодні, до вашої уваги було представлено проповідь пастора Львівської громади Української Лютеранської Церкви Олександра Сімашка. Богослужіння в цій громаді відбуваються щонеділі об 11.30 в приміщенні будинку культури ім. Гната Хоткевича (вул. Кушевича 1).
Наші передачі слухайте щоп'ятниці, о 21 годині 45 хвилин за київським часом. Якщо у вас виникли будь-які запитання або побажання, якщо ви хотіли б отримати літературу Української Лютеранської Церкви, або ж довідатись де і коли відбуваються Богослужіння в громадах Української Лютеранської церкви, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, м. Київ-1, абонентська скринька 289, "Лютеранська хвиля".

Редактор програми пастор Юрій Фізер.
Режисер та оператор Оксана Орленко.

Бог же надії нехай наповнить вас усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! Амінь. (Рим. 15:13).