Радіопередача на 1 вересня 2000 року.

Добрий вечір, дорогі радіослухачі!
В ефірі радіопередача Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля".
Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!

Ось і проминуло літо. Пора, яка для кожної людини асоціюється з чимось лише приємним. Пора відпочинку, пора відпусток, пора, під час якої все радіє: радіє сонцю, радіє життю, яке нам дав наш люблячий Небесний Отець. Люди відпочивають літом, відпочивають для того, щоб з новими силами прийнятись за звичні справи.
Для декого з нас починається новий робочий рік, для декого це новий навчальний рік. А тому, дозвольте мені, від імені редакції, привітати всіх слухачів нашої радіопередачі з цією подією. Працюйте і навчайтесь так, щоб ваш труд приносив користь вам, нашій рідній Україні, і щоб вони були на славу Богові. Нехай Господь, дорогі наші брати і сестри, рясно поблагословить Вас! Нехай Він підтримує вас у всіх ваших починаннях! Нехай Він допомагає вам боротися з життєвими негараздами, які час від часу стаються на нелегкій життєвій дорозі! Щасти Вам, любі друзі!

Дорогі у Христі! Сьогодні ми вам пропонуємо прослухати проповідь пастира Української Лютеранської Церкви Юрія Фізера "Люби ближнього свого, як самого себе!"
Текст для сьогоднішньої проповіді знаходиться в Євангелії від Матвія 18:23-35.

Касета із текстом 1 хв. 30.сек.

Дорогі брати і сестри! На початку проповіді я хочу навести приклад, який, на мою думку дозволить вам краще зрозуміти тему, яку ми сьогодні будемо обговорювати. Брати в банку позику, стало зараз досить звичайною річчю. Будь-хто може це зробити. Досить лише прийти до банку, показати документ, який засвідчує той факт, що людина, яка позичає гроші, володіє певним майном. Майном, яке вона віддає у заставу, на випадок, якщо не зможе повернути пізніше ці гроші. Застава стає гарантом позики такій людині певної потрібної їй суми. Але є ще одна необхідна умова. Завжди, чи то в банку, чи в в інших людей, ми позичаємо гроші під проценти. Тобто, коли надходить час віддавати, ми повинні повернути більше, ніж позичили. І цей надлишок йде банку, як оплата за його послуги. Кожен банк встановлює свої власні проценти, але ніколи не робить таких послуг даремно.
Ісус пропонує на розгляд учнів у Святому Письмі дві ситуації. Краще буде сказати, що Він пропонує їх нам, людям, які є чимось подібні до немилосердного раба. Дійсно, створивши цей світ, Бог дав нам його. Але гляньте, як тут проявляється, його милостива натура. Уявіть собі ситуацію, що якийсь сучасний банк видав позику фізичній особі, не перевіривши, чи може ця людина дати щось у заставу. Це був би нонсенс, ситуація, яка повністю протирічить всім законам банківської справи. Це могло б навіть спричинити крах, банкрутство банку. Але наш Небесний Отець дав нам цей світ, знаючи, що ми його не варті. Знаючи те, що ми підемо за спокусливою пропозицією диявола, який робить все можливе, щоб посварити нас з Отцем. І згідно із своєю гріховною природою, людина слідує за дияволом, радше ніж за Милостивим Богом. Але саме цей Бог не дивився на наші немочі, як на щось таке, що завадило б дати нам позику, я б навіть сказав щедрий дар, якого ми так не заслуговуємо. Він прощає нам знову і знову наші прогріхи, бо Він є люблячим Богом.
Нащ люблячий Отець не робить нам ніякого ультиматуму. Він не каже нам повертати йому борг з процентами. Він дає нам його задурно, тому що знає, що самі ми не в силі віддати його. В своїй історії ми відкидали все добре, що давав нам Господь. І в черговий раз, Він міг би просто від нас відвернутися. Але Він цього не зробив, бо Він добрий і чоловіколюбний Бог. Він дбає за своє створіння. Він хоче захистити нас від диявола, який є нашим найбільшим ворогом, але через наше нерозуміння ми цього не можемо усвідомити.
Диявол також виступає в ролі того хто радо нам щось запропонує, або кажучи словами сьогоднішньої проповіді дасть нам позику. І ми її радо приймаємо, бо на перший погляд вона приємна нам. Ми зазвичай діємо не задумуючись про наслідки. А наслідки в даному випадку дуже серйозні. На відміну від Бога, він дає щось нам, але дає нам це під заставу. А заставою є наше життя. Довірившись цьому Князю Темряви, ми заставляємо найцінніше - життя. Таким чином ми попадаємо в світ, де панує гріх. А Святе Письмо каже нам: "Тому то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла смерть у всіх людей через те, що всі згрішили". ( Рим. 5:12).
І саме тут ми можемо бачити ту величезну різницю, між цими двома позиками - між безкорисним дарунком нашого Отця, і підлими спокусами Диявола. Людство не може саме по собі утримувати ті добрі стосунки, в яких воно було раніше. Можна сказати, що воно їх просто занапастило. І саме тут нам потрібно знову і знову згадувати вірш, який є одним з головних віршів. "Так бо Бого полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне." ( Ів 3:16).
Це і є той неоціненний дар, якого дав нам Отець. Це є тією позикою, яку Він нам дає безкоштовно. Ісус Христос був посланий Отцем, щоб померти за нас на хресті, щоб прийняти смерть, до якої в той час засуджували лише розбійників. Він прийшов, щоб спасти нас від гріха, від смерті, від диявола. Господь Бог наш не вимагає від нас нічого, бо Він знає, що ми не можемо нічого дати за це. Він просто дарує нам це спасіння в Ісусі Христі, який єдиний може його нам дати. Далі в посланні Святого апостола Павла до Римлян ми можемо читати такий вірш: "Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спивли на багатьох". Ця смерть на хресті сталася один раз, але її вплив на віки. Ця смерть приносить визволення від усіх наших провин. Лише Ісус Христос, правдивий Бог, і в той самий час правдива Людина, міг зробити це за нас. Він помер, взявши на Себе гріхи усього людства.
Давайте знову глянемо в наш сьогоднішній текст, щоб краще усвідомити нашу неміч. "І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його і простив йому борг." Просто кажучи, Він нам просто його простив, не беручи нічого взамін. Господь Бог наш виступив як цар із притчі про немилосердного боржника. Він простив нам, але зазвичай наша людська природа не хоче слідувати цьому прикладу. Ми дуже швидко забуваємо, про це. Відчувши, що ми прощені, ми зразу ж таки замикаємося у собі, і на все навколо ми просто перестаємо звертати увагу. В такі моменти до нас можна застосувати відому українську приказку: " Моя хата скраю - нічого не знаю". Ми не звертаємо увагу на наших ближніх, ми не звертаємо увагу на їхні немочі, ми не маємо ніякого бажання їм допомогти. За своєю природою, ми не здатні пробачати борги наших ближніх. В той час, коли Бог є нашим милосердним Царем, ми є Його негідні раби.
Ісус Христос, прийшовши на цю землю, подарував нам найцінніше, Він дав нам життя. А для того, щоб прийняти цей дарунок, нам потрібно лише повірити в Того, хто нам його дає. Святе Письмо нам про це каже так: "Поправді, поправді кажу вам: хто слухає слова Мого, і вірує в Того, хто послав Мене, - життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти до життя." (Ів. 5:24).
Давайте знову на хвилину повернемося до прикладу, який я приводив на початку сьогоднішньої проповіді. Звичайно, що ніхто не застрахований від того моменту, що взявши позику в банку, ми можемо збанкрутувати. Все те, що ми мали до цього часу, разом із тим, що ми позичили в держави, може, кажучи простою мовою, піти на дно. А разом з тим, на дно можуть піти всі ті сподівання, які ми мали. Порівняно з цим, той дар, який ми отримуємо від Нашого Отця, не перейде повік. Це дарунок, який ми відчуватимемо вічно, разом з Отцем на небесах. "Ісус же сказав їм: "Я хліб життя. Хто до мене приходить - не голодуватиме він, а хто вірує в мене, - ніколи не прагнутиме." (Ів 6:35). Ось які благословення отримуємо ми через віру в Того, хто був посланий Отцем заради нас, заради нашого спасіння. Отримавши такий дарунок, ми не можемо, я б сказав не маємо права навіть говорити про банкрутсво. З таким Захистом і з такою Допомогою, які ми маємо, повністю довірившись Ісусу Христу, беззахисними стають лише наші вороги. Лише вони банкрутують, бо ми прийняли щедрий і безкоштовний дарунок Отця, який пробачає нам всі наші провини, пробачає ради Свого любого Сина Ісуса Христа. І ми повинні лише вірити в Нього, як в нашого Господа і Спасителя.
Господь Бог наш пробачив нас, послав Сина задля нашого спасіння. Він зробив це, тому, що бажає нам лише добра. Він зробив це, тому що любить нас щирою батьківською любов'ю. Він є нашим прощаючим володарем і хоче, щоб ми також прощали провини наших ближніх. Подивіться, як далі в Євангелії від Матвія 22:37-39 це описано: Він же промовив йому: " Люби Господа Бога твого всім серцем, і всією душею своєю, і всією своєю думкою". Це найбільша і найперша заповідь. А друга однакова з нею: "Люби свого ближнього, як самого себе". І так, як Отець полюбив нас, простивши наші провини, так і ми повинні завжди прощати винуватцям нашим, як ми це кожної неділі сповідуємо на богослужіннях.
А приймаючи вірою Ісуса Христа, ми приймаємо Божий дарунок, який дається обітницею: "Життя наше на небесах, звідки ждемо спасителя, Господа Ісуса Христа, який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі." Амінь!

Шановні друзі, ви слухали передачу Української Лютеранської церкви "Лютеранська хвиля", в якій прозвучала проповідь пастира громади Різдва Христового у місті Києві Юрія Фізера. Богослужіння в ній проводяться щонеділі о 10.00 в приміщенні кінотеатру "Факел", проспект Бажана 3а (ст. метро "Харківська").
Наші передачі слухайте щоп'ятниці, о 21 годині 45 хвилин за київським часом. Якщо у вас виникли будь-які запитання або побажання, якщо ви ще не маєте у себе вдома Біблії, а хотіли б мати її, якщо ви хотіли б отримувати періодичні видання Української Лютеранської церкви або ж довідатись де і коли відбуваються Богослужіння в її громадах, надсилайте листи на адресу редакції: 01001, м. Київ-1, абонентська скринька 289, "Лютеранська хвиля".

Редактор програми Юрій Фізер.
Режисер та оператор Оксана Орленко.

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого і Господа нашого Ісуса Христа!